11-го липня у п’ятницю нарешті відбулося результативне засідання Верховної Ради України, трибуну якої зі змінним успіхом впродовж останніх кількох тижнів блокували по черзі то представники опозиції, намагаючись недопустити першочергового розгляду проекту закону про зміни до Бюджету-2008, то представники правлячої коаліції, намагаючись не допустити позачергового розгляду питання про звіт уряду Юлії Тимошенко та вимагаючи у першу чергу розглянути зміни до бюджету.

За півроку уряд Юлії Тимошенко спромігся до доходної частини затвердженого у минулому році бюджету додатково зібрати 30,4 мільярди гривень за рахунок підвищення ефективності роботи митної служби та надходжень від податківців, обумовлених зростанням валового внутрішнього продукту. Але витрачати ці кошти без їх розподілу парламентом по бюджетних статтях витрат уряд права не має. Тож урядом був напрацьований проект закону про зміни до бюджету поточного року, згідно з яким ці 30,4 мільярди гривень додавались до статей витрат з метою підвищення добробуту народу, зміцнення фінансової бази областей та пріоритетного розвитку найважливіших галузей народного господарства, включаючи витрати на підготовку до проведення чемпіонату Європи по футболу «Євро-2012».

Опозиція розуміє, що ці 30,4 мільярди гривень, які уряд Юлії Тимошенко намагається додатково віддати через бюджет народу, суттєво підвищать довіру до нього і до політичних сил, які цей уряд сформували, а тому намагається відправити цей уряд у відставку ще до того, як уряд Юлії Тимошенко віддасть ці додаткові гроші людям. Адже, якби це опозиції вдалося, і до влади прийшла вона, то ці гроші ділив би уже уряд, сформований нею, що принесло б політичні дивіденди уже їй.

На жаль, наш президент хотів би, щоб лаври роздавача додаткових грошей належали виключно йому, а тому запропонував свій варіант проекту закону про зміни до Бюджету-2008, начебто альтернативний урядовому проекту, що не може не дивувати, оскільки політичній силі Віктора Ющенка «Наша Україна-Народна самооборона» належить половина міністерських портфелів у цьому уряді. Дивує, також, і те, що президентський проект закону, який на 90 % повторює проект урядовий, у засобах масової інформації рекламується як альтернативний урядовому. Однак, знайомлячись з президентським проектом закону про зміни до бюджету, не важко переконатись, що ті його положення, які містять відмінності від урядового проекту, цілком можна було б врахувати шляхом внесення доповнень і змін в прийнятий у першому читанні за основу урядовий проект закону під час його другого читання.

Навіть ця коротка характеристика ситуації, що склалася у Верховній Раді України станом на 11-е липня, свідчить про високий ступінь її накалу.

Тож, коли стало відомо, що парламентська трибуна розблокована і Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко погодилась відзвітувати у парламенті ще до того, як там буде розглядатись проект закону про зміни до бюджету, усім її прихильникам, у тому числі і мені, стало тривожно на душі.

Центральним нападником на уряд опозиція визначила народного депутата від фракції регіонів Миколу Азарова, який протягом 45 хвилин намагався переконати парламент у тому, що уряд Юлії Тимошенко працює неефективно. Але виступ його був настільки нудним, що через 10 хвилин його уже ніхто, окрім Юлії Тимошенко, не слухав і навіть соратники по партії потягнулись до парламентського буфету.

Після Миколи Азарова протягом 15 хвилин виступила зі звітною доповіддю про роботу уряду Юлія Тимошенко. Вона виступила, як завжди, блискуче, але тривога не спадала до того самого моменту, коли на табло Верховної Ради України висвітились результати голосування про вотум недовіри Кабінету Міністрів України. А там загорілось число 174 при необхідних для відставки уряду 226. За відставку проголосували 172 народних депутатів від Партії регіонів та два «перебіжчика» від проурядової коаліції — Віктор Тополов і Юрій Бут. Не голосували за відставку уряду народні депутати від фракції комуністів та фракції Литвина, незважаючи на те, що при обговоренні доповіді Прем’єр-міністра їхні лідери виступили з жорсткою критикою сказаного Юлією Тимошенко. І зрозуміло, що саме на голоси цих двох політичних сил розраховували народні депутати від фракції регіонів, домагаючись звіту уряду.

Тож атака на уряд провалилась.

Але і питання розподілу 30,4 мільярдів гривень додаткових коштів залишилось не вирішеним. Під час голосування по урядовому та президентському проектах закону про зміни до Бюджету-2008 жоден із них не набрав необхідних 226 голосів, оскільки за урядовий проект не проголосували крім регіоналів, комуністів і литвинівців також і народні депутати від НУНС, а президентський проект крім опозиціонерів відмовились підтримати також і народні депутати від БЮТ. Обидва проекти було вирiшено направити назад до Бюджетного комітету Верховної Ради України, аби в комітеті із двох проектів було синтезовано один, який буде розглянуто уже у вересні — після того, як народні депутати повернуться із канікул, котрі у них розпочалися наступного дня.

А уже наступного дня — у суботу, зібравши Кабінет Міністрів, Юлія Тимошенко поставила задачу усім мінiстрам віднайти законні способи хоча б часткового вливання додаткових бюджетних коштів у очолювані ними галузі, не чекаючи прийняття парламентом закону про зміни до бюджету. І це особливо важливо для фінансування заходів на підтримку агропромислового комплексу, який приступив до збирання небувалого урожаю, фінансування «Євро-2012», за підготовку до якого нам необхідно звітувати уже у вересні, та фінансування підвищення зарплат і пенсій, яке урядом Юлії Тимошенко обіцяне народу з 1-го вересня, у той час як Віктор Ющенко пропонує його здійснити лише у листопаді. До речі, сам Віктор Ющенко у ці дні не перебував в Україні, оскільки проходив у Швейцарії планове обстеження на предмет того, чи є ще в його організмі залишки діоксину, чи організм його уже від діоксину очистився повністю.

Постскриптум: наступного дня, їдучи увечері додому, в передачі радіо «Ера» я почув репліку слухача із Дніпропетровська, який пропонував усім, хто його слухає, звернути увагу на те, що такі політики, як Юлія Тимошенко, народжуються один раз на 100 років, тож не заважати їй треба, а допомагати, оскільки лише вона зможе зробити з України державу, у якій усім хотітиметься жити, і яку поважатимуть у світі. І я сьогодні цілком поділяю його точку зору, хоча йшов до розуміння цього не один рік. Але, боюсь, що деякі політики, особливо жіночого роду, особливо із числа тих, які не покидають телепрограми «Свобода Савіка Шустера» і «Свобода слова», до цього розуміння не дійдуть ніколи. І не тому, що для цього їм не вистачить розуму, а тому, що їх душить «жаба заздрості» до Юлії Тимошенко, яка перевершує їх і красою, і розумом, і організаторським та ораторським талантами. Таке поєднання, і з моєї точки зору, теж не може зустрічатись у природі частіше, ніж один раз на сто років.