Сьогодні на календарі вівторок, 1 лютого 2005 року.
Чотири дні тому, після отримання на засіданні Ученої ради 27 січня дозволу на опублікування, я відніс до університетського видавництва рукопис своєї попередньої книжки «Що за горизонтом?»
Розповідь у ній закінчилась трьома першими кадровими призначеннями нового президента України Віктора Ющенка. Він поклав виконання обов’язків прем’єр-мiністра України на лідера блоку БЮТ у Верховній Раді України Юлію Тимошенко, обов’язків Державного секретаря України — на заступника голови Верховної Ради України Олександра Зінченка і обов’язків секретаря Ради національної безпеки і оборони України — на голову Бюджетного комітету Верховної Ради України Петра Порошенка.
Одночасно Віктор Ющенко ліквідував Адміністрацію Президента України і створив замість неї Секретаріат Президента України, керівником якого призначив Олександра Зінченка.
Станом на сьогодні Юлія Тимошенко і Олександр Зінченко приступили до виконання своїх обов’язків. Президентського указу про призначення Петра Порошенка ще ніхто не бачив, і він не поспішає освоювати кабінет секретаря РНБОУ. Тож, мабуть, має право на існування думка деяких політиків і політологів, що Петро Порошенко не поспішає освоювати нові обов’язки у першу чергу тому, що у Віктора Ющенка він є запасною кандидатурою на посаду прем'єр-міністра у разі, якщо 3 лютого Верховна Рада України не затвердить на цій посаді Юлію Тимошенко.
Розпочати роботу над новою книжкою одразу після завершення попередньої мене спонукала висока ціна владних рішень сьогодення і висока залежність нашого майбутнього від них. Тож я вирішив розпочати розповідь про ці рішення одразу після їх прийняття, аби, по-перше, майбутні читачі змогли переконатись, у якій мірі Віктор Ющенко виконує зобов’язання, взяті на себе під час президентських виборів, а по-друге, віддзеркалити, що ж з обіцяного ним з часом знайшло втілення у життя і як це позначилось на добробуті народу взагалі і життєдіяльності нашого університету зокрема.
На відміну від попередніх 8-и книжок, в яких кожна подія викладена в авторській інтерпретації, у цій книжці я виклав події у формі репортажів з місця подій, більшість з яких не мають авторської оцінки — їх кожен читач зробить для себе сам. Працюючи над цією книжкою, я вперше писав не як політолог з чітко окресленими симпатіями, а як незалежний журналіст, котрий веде розповідь про те, що, де і коли сталось. Тобто, спробував виступити в якості «Дзеркала року», яке формує вибірковий лiтопис подій різного рівня значимості, цікавих у першу чергу мені.