У неділю вранці 24 квітня директор Інституту довузівської підготовки доцент Сергій Авдєєв, приймаючи від мене варіанти тестів з інформатики для проведення тестування серед побажавших його пройти слухачів підготовчих курсів ІнДП, запропонував мені, так би мовити, у обмін, газету «33 канал» за 20 квітня цього року, з першої сторінки якої кидався у вічі яскраво виділений білими буквами на червоному фоні заголовок статті Надії Василенко «Скандал із ректором Вінницького педуніверситету».

Я не дуже полюбляю цю газету, незважаючи на її популярність і найбільший тираж у області, оскільки вона інколи зовсім незаслужено дістає і мене, але не ознайомитись зі статтею з таким заголовком, звичайно ж, не зміг.

З перших же рядків я зрозумів, що в статті під таким гучним заголовком подана та інформація, яка містилась і в ксерокопії відповіді на чийсь запит ректора Тернопільської академії народного господарства професора Сергія Юрія, яку незнайомий моїм помічницям чоловік заніс до моєї приймальні з проханням передати мені 10 днів тому назад.

Тоді, ознайомившись з ксерокопією і не повіривши, що таке може бути, я відіслав її ректору ТАНГ професору Сергію Юрію, не показавши її більше нікому, аби не бути потім звинуваченим у розповсюдженні неправдивої інформації.

Відіслав ксерокопію професору Юрію тоді я у супроводі листа такого змісту:

Ректору Тернопільської академії
народного господарства
проф. Юрію С. І.

Шановний Сергію Іллічу!

15 квітня незнайомий чоловік залишив у моїй приймальні копію документа за Вашим підписом, що додається.

Швидше за все, людина, яка занесла цей документ до моєї приймальні, знайома з моєю книгою «Перші підсумки», опублікованою у 2004 році, в якій на сторінках 504-508 описано, чому до дня виборів ректора Вінницького державного педагогічного університету виконувач обов’язків ректора цього ВНЗ доцент Олександр Шестопалюк, якщо діятиме згідно з «Положенням», не встигне отримати учене звання професора, а тому і не зможе взяти участь у виборах.

Незнайомець, очевидно, вважає, що мені буде цікаво ознайомитись з документом, з якого стає ясно, чому не підтвердився мій прогноз і доцент Шестопалюк таки став професором і ректором.

Ознайомившись з документом, я засумнівався у тому, що Ви підписали його саме у такому варіанті.

Чим обумовлені мої сумніви?

По-перше, формою бланка, відсутністю графи для номера і вихідної дати, написом назви академії і електронною поштою.

По-друге, відсутністю адресата, для якого створено цей документ.

Я зателефонував по вказаному на документі телефону до його виконавця Гродської О. С., але з’ясувалось, що номер телефону 43 63 57 належить нотаріальній конторі, в якій така особа не працює.

Це підсилило мої сумніви.

Спроба зв’язатися з Вами по телефону 33-11-02, вказаному у міністерському довіднику, не увінчалась успіхом — металевий голос дав мені інформацію, що за цим телефоном я нікуди не додзвонюсь.

Тому я вирішив відіслати отриману копію документа Вам, аби Ви знали про існування у когось, мені невідомого, такого документа за Вашим підписом. Адже навряд чи його створили, аби лише надати копію мені. Швидше за все, що такі ж копії з’являться і ще десь.

До речі, якщо факти, що викладені у цьому документі, дійсно мали місце, то стає зрозумілою поява статті на Ваш захист у «Дзеркалі тижня».

 З повагою —
ректор ВНТУ Б. І. Мокін

Ознайомившись зі статтею у «33 каналі» і визначивши з неї, що інформацію про Шестопалюка до газети подав колишній проректор Вінницького державного педагогічного університету з адміністративно-господарчої роботи Валерій Казмірчук, звільнений з цієї посади Олександром Шестопалюком після призначення його виконувачем обов’язків ректора, я зрозумів, що і мені, мабуть, ксерокопію цієї інформації теж заніс до приймальні саме він.

До переходу на проректорську посаду у педуніверситет Валерій Казмірчук працював у нас старшим викладачем кафедри філософії і заступником з виховної роботи декана будівельного факультету. Тому він не втрачав зв’язків з колишніми колегами по роботі і потім, а тому від них (та й, мабуть, з моєї книжки «Перші підсумки»), знав, що я сумніваюсь у прозорості і відповідності вимогам процедури присвоєння ученого звання професора Олександру Шестопалюку. Тож не дивно, що, роздобувши матеріал про те, що, виявляється і учене звання доцента Олександр Шестопалюк отримав з порушенням процедури його присвоєння, він поспішив надати цю інформацію і мені.

Але інформація виявилась настільки приголомшливою, що я в її правдивість не повірив і навіть подумав, що, можливо, хтось із моїх недругів мені підсовує фальшивку в розрахунку, що я її оприлюдню і цим створю можливість Олександру Шестопалюку подати на мене позов до суду.

Але те, що «33 канал» цю інформацію опублікував, а Шестопалюк на пропозицію газети її прокоментувати не відгукнувся, у сукупності з тим, що місяць тому назад газета «Дзеркало тижня» опублікувала статтю на захист ректора ТАНГ професора Юрія, котрого за допомогою правоохоронних органів і КРУ намагається «дістати» колишній ректор ТАНГ за звільнення ним одного із доцентів з посади ученого секретаря академії, обвинуваченого Юрiєм в фальсифікації протоколу засідання Ученої ради, присвяченого присвоєнню ученого звання доцента одному із керівників Вінницької області, — усе це опосередковано свідчить про те, що в публікації «33 каналу» викладено факти, що дійсно мали місце.

Це дає мені моральне право викласти ці факти і у моїй книжці. Адже в попередніх двох я певним чином уже торкався цієї теми, то ж логічно буде її якось завершити.

Для збереження об’єктивності подаю кілька цитат зі статті Надії Василенко із «33 каналу»:

Цитата 1: В колі вченої еліти України розгорнувся черговий скандал. Цього разу він пов’язаний із ректором Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського Олександром Шестопалюком. А саме навколо отримання ним вченого звання «доцент», а потім — «професор».

Ректор Тернопільської академії народного господарства Сергій Юрій стверджує, що Олександру Шестопалюку ніколи не було присвоєно вченого звання «доцент». І що все це фальсифікація вченого секретаря його вузу. Виходячи з цієї заяви, можна зробити висновок, що його подальше призначення ректором університету — нелегітимне.

Керівник ТАНГ Сергій Юрій у своєму листі описує, у чому була фальсифікація. Ще у серпні 2002 року заступника голови Вінницької облдержадмінiстрації Олександра Шестопалюка було прийнято в академію на посаду доцента кафедри економічної теорії Вінницького інституту економіки на 0,25 ставки строком на 10 місяців. Через п’ять місяців, 26 лютого, Вчена рада академії обрала його на посаду доцента кафедри психологічних і педагогічних наук (протокол № 6). Проте Шестопалюк не укладає відповідного контракту

Але через певний час секретар Вченої ради В. Совінський та Почесний президент академії О. Устенко підробляють документи. На основі протоколу № 6 йому присвоюється вчене звання «доцент», хоча ніхто із членів ради не голосував за це. А доцент кафедри і наукове звання «доцент» — це зовсім різні речі. На сьогоднішній день вченого секретаря звільнено, а члени лічильної комісії повідомили про фальсифікацію. Сам же Совінський стверджує, що підписати такий протокол його змусили. Він посилається на вказівку з Міністерства науки та освіти.

Цитата 2: Пропрацювавши в. о. ректора 8 місяців, Шестопалюку у листопаді 2003 року присвоюється звання професор як виняток рішенням кафедри педагогіки і Вченої ради університету. Цим було порушено положення «Про присвоєння вченого звання» майже по всіх пунктах вимог… Дане положення вимагає: працювати на посаді професора або ректора не менше року (в нього всього 8 місяців).

Цитата 3: Атестаційна комісія Міністерства (невідомо якими законами керувалася) виносить на своє засідання у лютому 2004 року питання про присвоєння йому вченого звання «професор»… Члени комісії, академіки Скопенко В. В. і Згуровський М. З. різко виступили проти такої афери. Комісія була змушена перенести дане питання

Цитата 4: Від редакції. Система вищої освіти сьогодні недосконала, про що заявляється із високих трибун керівниками вузів. З приводу даного скандалу ми намагалися зв’язатися із ректором ВДПУ Олександром Шестопалюком, щоб отримати його коментар. Проте, на жаль, відповіді не отримали. Але редакція готова опублікувати точку зору пана Шестопалюка з приводу наведених вище фактів та думок,

3-го травня, ознайомившись із статтею журналістки Вікторії Родінкової: «Професор — справжній» у № 16 газети RIA за 27 квітня, у якій не поіменовані колеги Олександра Шестопалюка із ВДПУ її запевнили, що попри усі порушення, що дійсно мали місце, вони вважають Шестопалюка «професором — справжнім», я прийшов до висновку, що не є ознакою моральності бути стороннім спостерігачем у справі, яка торкається честі і гідності будь-якого ректора і чистоти ректорських рядів взагалі, а тому сів і написав листа міністру з проханням розібратись офіційно — що у цій скандальній справі є правдою, а що брехнею, і, розібравшись, надіслати вінницьким засобам масової інформації офiційний висновок стосовно законності чи незаконності отримання Олександром Шестопалюком ученого звання доцента. Текст цього листа додається.

Стосовно доцентства Шестопалюка

Міністру освіти і науки
С. М. Ніколаєнку

Шановний Станіславе Миколайовичу!

Два тижні тому назад до моєї приймальні зайшов чоловік, який не представився, і віддав моїй помічниці, з проханням передати мені, ксерокопію документа, адресованого невідомому адресату, за підписом ректора ТАНГ професора С. І. Юрія.

У цьому документі, копія якого додається, мова йде про незаконність отримання ученого звання доцента заступником голови Вінницької обласної державної адміністрації Олександром Шестопалюком, який на підставі цього звання потім отримав з відомими порушеннями учене звання професора, що у свою чергу відкрило йому дорогу до посади ректора Вінницького державного педагогічного університету.

Оскільки викладена у документі інформація мене шокувала, то я у її правдивість не повірив, а тому відіслав цей документ ректору ТАНГ професору Юрію, аби він знав, що подібний документ за його підписом існує, і копії з нього розповсюджуються.

Але, коли 20 квітня у місцевій популярній газеті «33 канал» вийшла стаття під заголовком: «Скандал із ректором Вінницького педуніверситету», копія додається, в якій викладена та ж інформація, що міститься у ксерокопії документа за підписом ректора ТАНГ професора Юрія, яку за ствердженням редакції цієї газети відмовився спростувати Олександр Шестопалюк, я засумнівався у тому, чи дійсно ця інформація є неправдивою.

Завдяки цій публікації, сьогодні по Вінниці гуляє думка, що усі ректори є такими ж, а тому немає чого і сподіватись, що вони будуть вести боротьбу із корупцією у вузах.

Я не хочу, щоб на основі цієї публікації про мене теж так думали, а тому прошу Вас створити комісію, яка дослідила б з виїздом до Вінниці і Тернополя і перевіркою усіх супутних документів правдивість інформації, опублiкованої у «33 каналі» стосовно законності присвоєння ученого звання доцента Олександру Шестопалюку.

І, якщо інформація не підтвердиться, то щоб Ви, як міністр, її спростували у вінницьких ЗМІ, що буде, звичайно ж, на користь і самому Шестопалюку і нам, його колегам по ректорському корпусу, на яких теж падає тінь від цього скандалу.

А якщо інформація підтвердиться, то щоб Ви, як голова ДАК, поставили питання на її засіданні про скасування рішень щодо присвоєння Олександру Шестопалюку обох учених звань і, знову ж таки, повідомили про це у вінницьких ЗМІ.

І тоді вінничани дійсно повірять у те, що за Вашими заявами про нещадну боротьбу із корупцією у вищих навчальних закладах України, які Ви не однократно робили у ЗМІ, стоять конкретні дії, а нас — ректорів перестануть огульно підозрювати у корупційних діях.

З повагою —
ректор ВНТУ Б. І. Мокін

А 6-го травня, розгорнувши газету «Подолія», я побачив цілу сторінку, надану студентам і викладачам ВДПУ, які виступили на захист Олександра Шестопалюка. В усіх цих виступах на захист основною аргументацією було те, що Шестопалюк зробив ремонти в кількох аудиторіях, обніс університетську територію парканом і виступив у дні Помаранчевої революції з закликом до студентів взяти у ній участь, і зовсім ігнорувалось порушення ним вимог чинного законодавства при отриманні ученого звання доцента. Крім того, дописувачі до газети вимагали закрити очі на порушення вимог чинного законодавства при отриманні Шестопалюком ученого звання професора. Ознайомлення з цією сторінкою в «Подолії» привело мене до думки, що не все гаразд з морально-психологічним кліматом в колективі ВДПУ, де готують майбутніх учителів, яких прийнято ще інколи називати інженерами людських душ.

У цей же день я почув по радіо, що наш міністр Станіслав Ніколаєнко перебуває в Донецьку. Тож, я зрозумів, що направлений йому позавчора мій лист стосовно Шестопалюка до нього не дійде — він буде розписаний до розгляду заступником, який під час перебування міністра у Донецьку виконуватиме його обов’язки.

А тому я вирішив з аналогічним листом звернутись і до губернатора Олександра Домбровського. Привожу текст цього листа відправленого губернатору 10 травня.

Стосовно публікацій по Шестопалюку

Голові Вінницької обласної
державної адміністрації
О. Г. Домбровському

Шановний Олександре Георгійовичу!

Як Ви знаєте, в багатьох вінницьких газетах опубліковані матеріали, в яких ректор ВДПУ Шестопалюк О. В. звинувачується в отриманні учених звань доцента і професора з грубими порушеннями вимог положення про присвоєння цих звань та з використанням підроблених документів на етапі отримання ученого звання доцента.

Оскільки сам Шестопалюк О. В. відмовчується з приводу цих звинувачень, незважаючи на пропозиції газет надати газетну площу для спростування, а публікуються лише колективні заяви викладачів і студентів ВДПУ про те, який він хороший чоловік і які він гарні ремонти та паркан зробив, що, до речі, є функцією проректора з господарської роботи, то я починаю вірити у те, що усе, що написано в газетах про допущені ним порушення, є правдою.

Але, якщо це правда, то Шестопалюк О. В. не має морального права обіймати посаду ректора, тим паче вузу, який готує вихователів дітей, а зобов’язаний подати у відставку.

На мій погляд, уже те, що викладачі і студенти ВДПУ, визнаючи у своїх колективних зверненнях до газет факти порушень норм закону і моралі при отриманні Шестопалюком учених звань, вимагають від ЗМІ залишити їхнього ректора у спокої, є свідченням нездорового морально-психологічного клімату в колективі. Адже колектив, якщо в ньому створено здоровий морально-психологічний клімат, сам очищається від людей, які дозволяють собі порушувати норми закону і моралі.

І якщо інші ректори та влада продовжуватимуть відмовчуватись з цього приводу, то це означає, що вони є такими ж самими у питаннях дотримання норм закону і моралі, як і Шестопалюк.

А я не хочу, щоб і про мене люди думали, що і я здатен розв’язувати питання з використанням фальшивих документів і з порушенням вимог чинного законодавства.

А тому я звернувся до міністерства освіти і науки з проханням створити комісію, яка б дослідила, що в публікаціях про Шестопалюка є правдою, а що є придуманим його недругами. І щоб результати цього дослідження були опублікованими за підписом міністра.

Але, знаючи те, що у міністерстві цим дослідженням будуть займатись люди, серед яких є причетні до присвоєння Шестопалюку обох учених звань, то у мене є підстави сумнiватись у тому, що міністерське дослідження встановить істину.

А тому я прошу Вас, шановний Олександре Георгійовичу, як керівника нової влади в області, дати вказівку відповідним посадовцям, аби вони теж дослідили проблему законності присвоєння учених звань Шестопалюку.

Адже проблема уже набрала такого резонансу, що по відношенню до неї керівництва області люди будуть робити висновок про бажання і здатність нинішньої влади боротись з корупцією.

При усій моїй повазі до Вашого заступника з напрямку піднятих питань Івана Степановича Гамрецького я вважаю, що йому доручати організацію перевірки законності отримання Шестопалюком учених звань не слід, оскільки у нього є певні зобов‘язання перед Шестопалюком О. В., через які благородному Івану Степановичу буде важко переступити.

Оскільки, не виключено, що міністерство для розгляду мого звернення перешле його Вам, то, аби не гаяти часу, копію цього звернення я додаю.

І завершити цей лист я хочу заявою, що, якщо комісія, що буде створена, на фактичному матеріалі переконає мене у тому, що увесь цей скандал є сфабрикованим недругами Шестопалюка, а він ніяких норм чинного законодавства стосовно присвоєння учених звань не порушував, то я публічно принесу вибачення Шестопалюку за те, що допустив думку про причетність його до порушень закону і моралі і дозволив собі звернутись до міністра і до Вас, шановний Олександре Георгійовичу, з листами в яких зажадав перевірки опублiкованої в газетах інформації — але, якщо комісія мене не переконає, то я залишаю за собою право продовжити дослiдження цього питання, адже цього від мене вимагає не лише совість, а і довічний статус народного депутата України, який у Верховній Раді України 1-го скликання опікувався питаннями вищої освіти взагалі і утвердженням моралі і закону в її закладах зокрема.

З повагою —
ректор ВНТУ, заслужений діяч науки і техніки України,
д. т. н., професор, академік АПНУ, депутат
Верховної Ради України 1-го скликання Б. І. Мокін

Постскриптум 1: в середині травня по Вінницькому телебаченню виступив заступник голови Вінницької обласної державної адмінiстрації Іван Гамрецький і запропонував не ставитися серйозно до звинувачувальних публiкацій на адресу ректора Вінницького державного педагогічного університету Олександра Шестопалюка, оскільки його підтримує колектив, він гарно себе зарекомендував під час Помаранчевої революції і мало чого там придумають його вороги.

Постскриптум 2: у четвер 19 травня на засіданні Президії АПНУ у Києві я дізнався, що днем раніше до Тернопільської академії народного господарства приїхала комісія міністерства перевіряти законність представлення Ученою радою академії до ученого звання доцента колишнього заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації Олександра Шестопалюка. Із цієї інформації я зрозумів, що на мій лист стосовно Шестопалюка міністр Станіслав Ніколаєнко зреагував.

Постскриптум 3: у середу 25 травня мені зателефонував начальник департаменту кадрової роботи Міністерства освіти і науки Володимир Биковський і повідомив, що з Тернополя повернулась комісія, яка була направлена за розпорядженням міністра Станіслава Ніколаєнка до Тернопільської академії народного господарства для перевірки законності представлення заступника голови Вінницької державної адміністрації Олександра Шестопалюка до ученого звання доцента. Комісія підтвердила усі ті порушення, про які говорилось в листі ректора ТАНГ професора С.І. Юрія та в публікації тижневика «33 канал». Тож 16 червня на засіданні ДАК міністром буде поставлене питання про законність отримання Олександром Шестопалюком обох учених звань.

Отримавши таку офіційну інформацію з міністерства, я вирішив поділитись нею з нашим губернатором Олександром Домбровським, який ніяк не відреагував на мій попередній лист з приводу законності присвоєння Олександрові Шестопалюку ученого звання доцента. Тож 26 травня начальник канцелярії університету Едуард Кірчанов відніс до канцелярії облдержадміністрації мого листа такого змісту:

Повторний лист по Шестопалюку

Голові Вінницької обласної
державної адміністрації
О. Г. Домбровському

Шановний Олександре Георгійовичу!

10 травня я направив на Ваше ім’я листа, в якому просив доручити відповідним посадовцям перевірити інформацію, опубліковану у кількох вінницьких газетах, про незаконність отримання учених звань доцента і професора ректором ВДПУ Олександром Шестопалюком. У цьому ж листі я ставив Вас до відома, що з аналогічним проханням звернувся і до Міністерства освіти і науки, а також просив Вас не доручати розгляд мого листа Вашому заступнику з питань освіти Івану Степановичу Гамрецькому у зв’язку з тим, що він з об’єктивних причин не міг бути в цьому питанні безпристрасним.

Оскільки від Вас відповіді не надійшло ні письмово, ні телефоном, а Іван Степанович Гамрецький через кілька днів після надходження мого листа на Ваше ім’я до обласної державної адміністрації виступив по місцевому телебаченню з закликом залишити Шестопалюка у спокої, оскільки він є гарною людиною і намагається навести у ВДПУ порядок, то я зробив висновок, що, по-перше, Ви усе-таки переадресували мого листа Івану Степановичу, а по-друге, що Іван Степанович буде робити усе, аби Шестопалюк зміг уникнути відповідальності за незаконне отримання обох учених звань.

У зв’язку з такою позицією облдержадміністрації ставлю Вас до відома, що учора начальник департаменту кадрової роботи Мінiстерства освіти і науки Володимир Биковський офіційно повідомив мені, що за дорученням міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка до Тернопільської академії народного господарства на минулому тижні виїжджала комісія, яка перевіряла законність представлення заступника голови Вінницької обласної державної адмiністрації Олександра Шестопалюка до ученого звання доцента. Комісія встановила, що Учена рада цього навчального закладу ніколи не приймала рішення про присвоєння ученого звання доцента Олександру Шестопалюку, а він представлений був у мінiстерство до присвоєння цього ученого звання з використанням документів, сфабрикованих в обхід нинішнього ректора професора Юрія С.І. ученим секретарем академії та колишнім ректором, який не мав права підпису, але підписав фальшивку, заготовлену ученим секретарем.

Тож, як бачите, усе, що було опубліковано в газетах стосовно незаконності отримання Олександром Шестопалюком ученого звання доцента, підтвердилось.

Міністр освіти і науки Ніколаєнко (за інформацією начальника департаменту кадрової роботи Биковського) включив питання про учені звання Шестопалюка в порядок денний засідання Атестаційної комісії МОНУ, яке відбудеться 16 червня 2005 року.

У світлі такого розвитку подій подальше ігнорування обласною державною адміністрацією і Вами особисто, шановний Олександре Георгійовичу, ситуації з Олександром Шестопалюком, ставить під сумнів усі заяви, як Ваші особисті, так і інших керівників облдержадміністрації, про те, що Ви усі, дійсно збираєтесь втілювати в життя настанови Президента України Віктора Ющенка стосовно проведення нещадної і безкомпромісної боротьби із корупцією в будь-яких її проявах.

І для того, щоб розвіяти ці сумніви, я ще раз звертаюсь до Вас з закликом визначитись в питанні незаконного отримання ректором ВДПУ Олександром Шестопалюком учених звань доцента і професора.

З повагою —
ректор ВНТУ Б. І. Мокін

Повернувшись з облдержадміністрації Едуард Кірчанов повiдомив мені, що, ознайомившись в їхній канцелярії з книгою реєстрації вхідної кореспонденції, він переконався у тому, що губернатор Олександр Домбровський мого першого листа стосовно Шестопалюка і в очі не бачив, оскільки канцелярія, отримавши поштою той мій лист, одразу ж направила його заступнику губернатора з питань освіти Івану Гамрецькому.

Едуард Кірчанов пояснив працівникам канцелярії, що у тому листі я просив навіть Олександра Домбровського не переадресовувати мого листа Івану Гамрецькому, оскільки він в силу ряду причин не зможе бути об’єктивним по відношенню до Олександра Шестопалюка, а вони відправили цього листа Гамрецькому через голову Домбровського. Тож, принаймні, повторного листа наш начальник канцелярії попросив канцеляристів облдержадміністрації направити безпосередньо губернатору, тобто, Домбровському. Кірчанову це було обіцяно.

Копію цього мого повторного листа до губернатора Домбровського роздобула місцева молодіжна газета «Тумба», головним редактором якої є колишній наш випускник Олексій Бланар. «Тумба», зацитувавши окремі абзаци», прокоментувала мій лист на свій лад, зробивши висновок, що моє підключення до атак на ректора ВДПУ Шестопалюка обумовлене, скоріш за усе, бажанням домогтись його відставки з метою приєднання педагогічного університету до очолюваного мною. Аби переконати Бланаря, що він помиляється, я відправив йому дві мої останні книги «Перші підсумки» та «Що за горизонтом?», вказавши у супровідному листі сторінки, на яких викладена моя позиція стосовно професорства та ректорства Олександра Шестопалюка.

Постскриптум 4: у п’ятницю 10 червня мені стало відомо, що Вінницька обласна спілка журналістів теж підключилась до з’ясування законності отримання учених звань ректором ВДПУ Олександром Шестопалюком.

Виявляється, що ставши ректором ВДПУ, Олександр Шестопалюк розпочав процес виселення із будинку на вулиці Гоголя редакцій газет «Панорама», «Вінниччина», «Південний Буг» та Вінницької обласної спілки журналістів, які там розміщуються уже багато років, ще з радянських часів.

Колись давно цей будинок належав педагогічному унiверситету. Потім рішенням обкому КПРС та облвиконкому він був переданий редакціям вищевказаних газет та спілці журналістів, а педагогічному університету в якості компенсації було виділено біля 30 квартир для викладачів, загальна площа яких дорівнювала загальній площі будинку на вулиці Гоголя, що був переданий журналістам. Але, вселившись, журналісти не потурбувались про те, щоб рішення обкому і облвиконкому було зафіксовано в Інвентарбюро. Тож виявилось, що цей будинок і по-сьогодні числиться за педуніверситетом.

Дізнавшись про це, Олександр Шестопалюк, ігноруючи те, що у свій час викладачами університету за переданий журналістам будинок було отримано майже 30 квартир, вирішив відібрати будинок назад. Благо документального закріплення передачі будинку своєчасно не було здійснено.

Не реагуючи ні на які свідчення, запевнення та прохання, Шестопалюк з перших днів свого ректорства і по-сьогодні вперто домагається виселення усіх редакцій з цього будинку. Тож не дивно, що він нажив собі дуже багато і дуже серйозних ворогів в особі усіх тих журналістів, яких він намагається виставити на вулицю. І вони уже відіслали матерiали, які свідчать про те, що у період роботи заступником голови Вінницької обласної державної адмiністрації Олександр Шестопалюк отримав учене звання доцента по документах, оформлених з порушенням нормативних вимог, і міністру освіти та науки Станіславу Ніколаєнку, і віце-прем’єр-міністру з гуманітарних питань Миколі Томенку, і народному депутату України по мажоритарному округу № 12, в якому знаходиться ВДПУ, Петру Порошенку, і Державному секретарю України Олександру Зінченку, вимагаючи від них покарати Шестопалюка за вчинені дії, відібравши у нього усі незаконно отримані учені звання та скасувавши, як незаконне, рішення про призначення його ректором педагогічного університету.

У ці ж дні мені стало відомо, що усім цим, перерахованим вище, високим посадовцям документи про незаконне отримання Олександром Шестопалюком учених звань надіслав також і звільнений ним колишній проректор з адміністративно-господарської роботи педагогічного унiверситету доцент Валерій Казмірчук. Він, виявляється, долучив до цих документів і мої звернення до міністра і губернатора стосовно Шестопалюка, інформація про які з використанням добутих журналістами копій просочилась в місцеві газети «33 канал» та «Тумба».

Тож у ці дні і соціаліст Станіслав Ніколаєнко, і «нашеукраїнці»Микола Томенко, Петро Порошенко та Олександр Зінченко, фактично, складають іспит на право бути суддями для своїх підлеглих в питаннях боротьби з корупцією, що проголошені пріоритетними в програмі Президента України Віктора Ющенка.

І, я розумію, що, якби не підпис на підроблених у Тернополі документах про присвоєння Олександру Шестопалюку ученого звання доцента почесного президента цієї академії, а нині народного депутата і голови підкомітету з вищої освіти Верховної Ради України Олександра Устенка, то відібрали б Ніколаєнко, Томенко, Порошенко та Зінченко у Шестопалюка це учене звання негайно і ще й зробили б це показово, щоб іншим було неповадно. Але, чи ризикнуть вони це зробити, пам’ятаючи негативну реакцію президента на випади журналістів стосовно міфічних магістерських дипломів міністра юстиції Романа Зварича, та з оглядки на те, що професор Олександр Устенко був керівником Віктора Ющенка в період навчання того в Тернопільській академії, та що Устенко і нині входить в близьке оточення нашого президента, я не впевнений. Принаймні, як мені стало відомо, кореспондентові «Сільських вістей», який приїхав до Вінниці, щоб написати гостру статтю про Шестопалюка, в обласній державній адмiністрації порадили цього не робити, і він відбув до Києва, не провівши жодної зустрічі з опонентами ректора ВДПУ.

А, між іншим, є варіант, який міг би задовольнити усіх, звичайно, окрім Олександра Шестопалюка. Наприклад, на засіданні Колегії нашого міністерства 16 червня встав би Олександр Устенко, в обов’язки якого входить парламентський контроль за її діяльністю, і заявив, що він, як почесний президент ТАНГ, котрий постійно знаходиться у Києві, працюючи на постійній основі у Верховній Раді України, підписав документи на представлення Шестопалюка до ученого звання доцента на прохання ученого секретаря Тернопільської академії Совінського, котрий попросив його це зробити, пославшись на відсутність (через хворобу, чи довгострокове відрядження, чи відпустку) ректора ТАНГ Сергія Юрія. І, підписуючи, Устенко не концентрував свою увагу на тому, хто такий Шестопалюк, а виходив виключно лише із того, що Совінський не міг йому дати на підпис підроблені документи. Тож тепер, дізнавшись про фіктивність цих документів, він відкликає свій підпис з них. Після цього Колегія дружно голосує за позбавлення Шестопалюка учених звань, а міністр Ніколаєнко, який одночасно є головою Колегії, видає наказ про його відставку з посади ректора ВДПУ. Справедливість торжествує, усі високі посадовці, до яких були направлені звернення стосовно Шестопалюка, заробляють додатковий авторитет в напрямку боротьби з корупцією, а Устенко виходить із ситуації з мінімальними морально-політичними втратами, які не дозволять опозиції отримати будь-які дивіденди у політичній боротьбі з Віктором Ющенком та його політичним оточенням. Але, чи додумаються до такого варіанту розв‘язання цієї задачі вище перераховані високі посадовці, покаже час.

Постскриптум 5: До 16 червня на адресу міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка додатково до мого листа стосовно Шестопалюка, листів від колишнього проректора ВДПУ Валерія Казьмірчука та від обласної організації журналістів нашої області на цю ж тему, надійшов також лист Голови Національної спілки журналістів України Ігоря Лубченка та Депутатський запит від народного депутата України Миколи Мельника, який, як і наш міністр, є членом Соціалістичної партії Олександра Мороза.

Тож 16 червня на засіданні Колегії Міністерства освіти і науки, яке проходило у другій половині дня, покровителям Олександра Шестопалюка не вдалося реалізувати задум, суть якого зводилася до звинувачення ректора ТАНГ Сергія Юрія у тому, що він не розібрався в суті питання і підписав відповідь про незаконне присвоєння Шестопалюку ученого звання доцента, досконально перед цим не перевіривши цю інформацію, яка, на думку цих авторитетних покровителів, не відповідала дійсності, а тому питання підлягало зняттю з порядку денного без подальшого повернення до нього. Але після появи Депутатського запиту можливість зняття питання з розгляду Колегії була втрачена. Тож єдине, чого вдалося досягти покровителям Олександра Шестопалюка 16 червня, це перенести розгляд питання на наступне засідання Колегії. Колегія доручила до початку наступного засідання члену Колегії, ректору КНЕУ, професору Анатолію Павленку разом з Ученою радою очолюваного ним університету перевірити надану інформацію стосовно Шестопалюка і запропонувати Колегії проект рішення.

Постскриптум 6: в середині липня з Інтернету я дізнався, що міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко затвердив на посаді ректора ТАНГ нинішнього виконувача обов’язків ректора цього тепер уже університету, професора Сергія Юрія, який набрав вдвоє більше голосів, ніж колишній ректор та почесний президент, а нині голова підкомітету з вищої освіти Верховної Ради України професор Олександр Устенко. Зважаючи на те, що Устенко теж набрав більше 30 % голосів, що давало міністру право затвердити і його, а також на те, що Устенко є діючим народним депутатом України і входить у близьке оточення Президента України Віктора Ющенка, не затвердження його на посаді ректора ТАНГ є мужнім вчинком міністра Станіслава Ніколаєнка, який ще недавно, будучи Головою Комітету з питань освіти і науки, тісно співпрацював з Устенком у парламенті. І така принципова позиція Ніколаєнка викликала у мене почуття поваги до нього.

Постскриптум 7: 16 липня я отримав листа з Вінницької обласної державної адміністрації за підписом губернатора Олександра Домбровського, в якому мені повідомлялось, що на посаду ректора ВДПУ Олександра Шестопалюка призначено наказом міністра, і лише мiністр має право його зняти з цієї посади, тож моє звернення до губернатора стосовно Шестопалюка є надісланим «не за адресою».

Цю відповідь нічим іншим, як «пересмикуванням фактів», назвати не можна. Адже у своєму листі до губернатора я просив його лише перевірити правдивість інформації по факту отримання ученого звання за підробленими документами ректором Олександром Шестопалюком і публічно висловити свою думку в разі підтвердження цього факту.

До речі, кожен раз, коли до Вінницької обласної державної адмінiстрації надходила анонімка з наклепами на мене або звинувачувальний лист за підписом доцента, з яким я не продовжив контракт у зв’язку з проблемами у його взаємовідносинах зі студентами, за вказівкою заступника голови ВОДА Олександра Шестопалюка обласне управління освіти завжди створювало комісії, яким я кілометрами писав пояснення, що нічого із того, в чому мене обвинувачують, не робив, і збирав стоси документів, що спростовували ці обвинувачення.

А коли я звернувся до ВОДА з пропозицією перевірити чи відповідають дійсності опубліковані в ЗМІ факти підробки документів Олександра Шестопалюка, то ніхто ніякої комісії не створював, а через півтора місяця надіслали відписку. І це є ще одним свідченням того, що для того, щоб розірвати приятельські зв’язки, якими зчеплені між собою чиновники усіх рівнів, необхідно втілювати в життя адміністративно-територіальну реформу, яка дасть можливість усіх нинішніх чиновників у місцевих владних структурах звільнити і у нові структури із них взяти лише тих, хто не живе за подвійними стандартами.

Постскриптум 8: у середу 3-го серпня, відкривши № 57 від 2-го серпня газети «Освіта України», я побачив у ньому матеріали липневого засідання Колегії Міністерства освіти і науки. Читаючи доповідь міністра Станіслава Ніколаєнка, я звернув увагу на такі його слова — цитую: «Неякісною, а часом безвідповідальною є робота в кадрово-юридичному та міжнародному напрямках. Наприклад, у Вінницькому педуніверситеті. За три дні там «зробили» професора. Доцента обрали ректором, а тепер пишуть у всі газети» — кінець цитати.

Виходячи з цих слів, можна зробити висновок, що міністр так і не розібрався в ситуації з Шестопалюком. Адже будь-який університет, у тому числі і Вінницький педагогічний, лише пропонує кандидатури і на присвоєння ученого звання професора і на посаду ректора, а «робить» цих людей професорами чи ректорами згідно з чинним законодавством міністр своїм наказом, заручившись відповідним рішенням очолюваної ним колегії.

І те, що міністр вперто не звертає уваги на незаконність отримання Олександром Шестопалюком першого ученого звання — доцента, що автоматично позбавляє останнього і юридичного права наукового керівництва тими трьома пошукувачами, котрі протягом півроку начебто під його науковим керівництвом стали кандидатами наук, оскільки керувати аспірантами і пошукувачами мають право лише науково-педагогічні працівники, що мають учені звання рівня не нижче доцента, — усе це опосередковано свідчить про те, що Станіслав Ніколаєнко не збирається відправляти Олександра Шестопалюка у відставку з посади ректора. А, як мені відомо від начальника департаменту кадрової роботи міністерства Володимира Биковського, саме на цьому липневому засіданні Колегії МОНУ і повинна була вирішуватись подальша доля Олександра Шестопалюка. Тож відсутність в матеріалах колегії, опублiкованих в «Освіті України», повiдомлення про прийняття рішення по Шестопалюку є свідченням того, що ніякого покарання за участь у підробці документів при отриманні ученого звання доцента він не поніс та й, мабуть, і не понесе. Спроба деяких прихильників Шестопалюка тут, у нас у Вінниці, переконати усіх у тому, що Шестопалюк нічого не знав про підробку його документів, і що в усьому винен учений секретар ТАНГ Совінський, який ці документи направив до міністерства, розрахована або на те, що ми усі дебіли, або на те, що, знаючи про рівень покровительства Шестопалюка, ми усі будемо дружно робити вигляд, що цьому віримо. Але задамося питанням — чи могла не знати і чи мала права не знати порядок отримання ученого звання доцента і ученого звання професора людина, яка кілька років працювала начальником обласного управління освіти, а потім заступником губернатора, будучи куратором усіх вищих навчальних закладів, яка сама мріяла стати і доцентом, і професором, і ректором? І до того ж в документах, які відправляються до МОНУ для отримання ученого звання, є два таких, на яких повинен стояти підпис того, на кого вони оформлені. Тож, якщо цей смішний аргумент буде використано на засіданні Колегії МОНУ для захисту Шестопалюка, і Колегія його сприйме, то її члени стануть посміховиськом.

Постскриптум 9: у жовтні 2006 року я дізнався про те, що Президент України Віктор Ющенко відвідав колишню свою Альма-матер — Тернопільську академію народного господарства у зв’язку зі святкуванням її, тепер уже в статусі державного університету, 40-річчя від дня заснування, надав їй статус національного вищого навчального закладу і нагородив колишнього свого ректора професора Устенка орденом Ярослава Мудрого. До речі, діючий ректор цього університету професор Юрій, який оприлюднив інформацію про незаконний підпис професора Устенка на фіктивному представленні Шестопалюка до ученого звання доцента, ніякої нагороди не отримав.