9 квітня у суботу увечері мені зателефонував заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації Іван Гамрецький і запросив на завтрашню установчу конференцію Вінницької обласної організації політичної партії «Народний союз Наша Україна», почесним головою якої є Президент України Віктор Ющенко, а функціональним керівником — віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний.

Довідавшись від Івана Гамрецького, що мова не йде про мій вступ до цієї партії, я прийняв запрошення і наступного дня, 10 квітня, у неділю, біля 11-ї години прибув до актової зали Вінницької обласної телерадіокомпанії, де об 11-й годині було заплановано відкриття установчої конференції обласної органiзації новостворюваної партії НСНУ. Станом на 11-у годину зал, що має 660 посадочних місць, заповнився вщерть учасниками акції трьох категорій — делегатами, представниками засобів масової інформації і запрошеними.

Серед запрошених я побачив також ще двох колег по цеху — ректора Вінницького державного педагогічного університету Олександра Шестопалюка та ректора Вінницького державного аграрного університету Леоніда Середу. Були у залі і колишній заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації і він же голова обласної організації НДП Сергій Татусяк, і начальник управління внутрішньої політики облдержадміністрації Володимир Лазаренко, і керівник обласної ТРК Любов Коваленко, і багато інших відомих людей Вінниччини. Із колег по університету побачив лише доцента кафедри українознавства Андрія Безуглого та голову студентського профкому Андрія Запорожана, але, впевнений, що десь у залі був і доцент Микола Ковальчук, який уже багато років є прихильником Віктора Ющенка і під час усіх виборних кампаній брав активну участь у них в якості члена виборчого штабу.

На жаль, об 11-й годині установча конференція не розпочалась, оскільки, як виявилось, мандатів делегатів не отримали біля сотні прихильників Сергія Щетиніна, котрий під час Помаранчевої революції очолював Вінницький міський штаб підтримки Віктора Ющенка і цілком заслужено претендував на пост голови Вінницької обласної організації НСНУ. Його прихильники вимагали впустити їх до зали, і не заспокоїлись до тих пір, поки їх не впустили. Із-за цього розпочалася установча конференція лише об 11-й годині 45 хвилин.

Відкрив конференцію і сказав вступне слово депутат Верховної Ради від фракції «Наша Україна», обраний від 18-го округу Вінниччини, Микола Одайник.

Він сам зачитав списки президії, секретаріату, мандатної і лічильної комісій, сам оголосив процедури голосування і сам здійснив підрахунок голосів по принципу «проголосувала переважна більшість».

На початку засідання трапилась неув’язка — головуючий запропонував усім встати у зв’язку з тим, що зараз зазвучить Гімн України. Усі встали, а гімн не зазвучав. Тож учасники зборів, трохи постоявши мовчки, почали співати гімн без музичного супроводу, що, звичайно, викликало асоціацію з колгоспними зборами. І по ходу конференції, на жаль, ця асоціація зусиллями голови зборів Миколи Одайника лише кріпла. Чого варта одна лише його фраза — цитую: »Давайте не будемо робити те, що хотять робити в цьому залі». І навіть уже обравши голову Вінницької обласної організації партії НСНУ, Микола Одайник не передав йому право ведення зборів, а продовжував керувати сам.

Поряд з Одайником у президії конференції сиділи губернатор області Домбровський, в. о. Вінницького міського голови Козак, депутат міської ради Щетинін (дообраний на вимогу зали), генеральний директор «Кристалу» Мазур, заступник голови ВОДА Гамрецький, народний депутат України від округу № 17 Вінниччини Сокирко, помічник народного депутата Порошенка Королькова, заступник міського голови Ворона.

До складу лічильної комісії увійшов і наш Андрій Запорожан.

З основною доповіддю виступив народний депутат Микола Сокирко. Він просив 25 хвилин на виступ, збори проголосували за 10. Тож доповідач встиг нам розповісти лише про Майдан, про людину нового зразка, яка народилась на Майдані, та про ідеологію новостворюваної партії і похвалив оргкомітет за гарну організацію установчої конференції.

Після Сокирка виступив Іван Гамрецький, який звернув увагу на те, що затягнувся процес передачі влади, запропонував перейти від огульної критики нової влади до конструктивної і закликав довести до кінця усі справи стосовно злочинів, вчинених під час президентських виборів.

Потім виступила Валентина Королькова, яка є не лише помічником Петра Порошенка, але і членом президії партії НСНУ. Вона нагадала притчу про незламність прутів, об’єднаних у пучок, закликала усіх присутніх приєднуватись до НСНУ і повідала про багаточисельність планів Віктора Ющенка, для втілення в життя яких йому потрібна підтримка потужної полiтичної сили.

Після Королькової виступив Юрій Мазур, який згадав про Помаранчеву революцію, яка надихнула його вступити в ряди НСНУ, висловив зауваження по організації установчої конференції, нагадав про те, що нині у Вінниці нормально працюють лише чотири підприємства, серед яких і очолюваний ним завод «Кристал», який і попередня влада намагалась продати за безцінь потрібним людям, і нинішній міністр заходився діяти за тією ж схемою. Тож у боротьбі за життя заводу він розраховує на підтримку не лише губернатора, а і усієї партії НСНУ.

Після виступу Мазура головуючий надав слово голові мандатної комісії Івасюку, який нещодавно став начальником обласного управління освіти і науки. Івасюк оголосив протокол мандатної комісії, згідно з яким на установчу конференцію було обрано 592 делегати, а зареєструвалось і визнано 472, тобто більше двох третин, тому конференція є правомочною приймати легітимні рішення.

Була оголошена також окрема думка Сергія Щетиніна, який звернув увагу на те, що у частини делегатів важко встановити, хто і коли їх делегував на установчу конференцію. Сам Сергій Щетинін додав, що позавчора Валентина Королькова принесла один варіант списку делегатів, а сьогодні діє інший — і обидва списки ніким не підписані, тож може виникнути з часом питання про легітимність прийнятих сьогодні рішень.

Із зали з місця виступив якийсь делегат, який заявив, що з тих 10 осіб, які були в партію прийняті на з’їзді, на сьогоднішній конференції нікого, окрім нього, немає, а є від Жмеринки 6 делегатів, котрі на з’їзді не були, а під час виборів працювали в команді Януковича.

У відповідь із президії цей делегат почув, що, мовляв, на конференцію не доїхали більше 100 делегатів, тож, мабуть, серед тих, що не доїхали є і жмеринчани, що були на з’їзді.

Після цієї відповіді Микола Одайник припинив дебати і запропонував затвердити протокол мандатної комісії. Його пропозиція була підтримана 441 делегатом, 27 делегатів проголосували «Проти» і двоє утримались.

Після затвердження протоколу мандатної комісії, що легiтимізувало установчу конференцію, продовжилось обговорення доповіді Сокирка.

Сергій Щетинін у своєму виступі акцентував на тому, що нам пощастило жити у такий час і за такого лідера. Основними його тезами були: революцію зробила молодь, студенти, люди малого і середнього достатку і помаранчева олігархія; взяли владу, йде робота, прийняті зміни до конституції; скоро буде інший устрій, в якому партії будуть відігравати основну роль, а тому помаранчеві олігархи кинулись в партії або створюють партії під себе; тому важливо, щоб партії формувались демократично і відкрито, а не за азіатськими принципами, як сьогодні створюється наша — по спискам, спущеним зверху; Віктору Ющенку до всього самому не дібратись, а тому ми повинні йому допомагати, щоб усе робилось правильно; є пропозиція — утворити обласну партійну органiзацію НСНУ сьогодні, в наступні дні утворити партійні осередки в районах, а вже потім, десь у червні, перед з‘їздом, зібратись знову і обрати керівництво обласною організацією.

Депутат міської ради Савельєв побудував свій виступ на критиці усіх — і Щетиніна, і Козака, і Гамрецького, і керівників установ та організацій, які вимагали від своїх співробітників писати заяви про вступ у партію, і запропонував Домбровському завантажити своїх заступників справами, щоб у них не було часу займатись тим, чим вони займатись не повинні.

Інший депутат міської ради, Рева, у своєму виступі від імені соціалістів побажав успіхів новій партії.

Основні тези виступу голови ВОДА Домбровського звелись до наступного: є великі очікування у людей, тож треба робити такі консолідовані політичні кроки, які дозволять побороти бідність і вивести область на новий рiвень; у нової влади часу мало, тож не треба його витрачати на повторення тих помилок, яких припустились НДП та СДПУ(о); облдержадміністрація буде займатись своїми справами, а не партійним будівництвом; партія, яка сьогодні створюється повинна стати локомотивом для області; треба, щоб дух Майдану панував у партії і постійно нависав над владою, і він буде усе робити, щоб утвердити дух Майдану в області; ті, хто крали, повинні сидіти, а ті, хто викручував людям руки під час виборів, повинні піти із влади — лише так можна побороти зневіру людей; сьогодні ми маємо обманутих пайщиків землі, порізані цукрові і спиртові заводи і загрозу для існування «Кристалу», за життя якого він боровся, будучи міським головою, і продовжуватиме боротись, ставши керівником області; успіхів усім, розуму, мудрості і втілення у життя планів Ющенка.

Якась жінка, прізвища якої я в інтерпретації головуючого не розібрав, полемізуючи із Савельєвим, виступила на захист і Щетиніна, і Гамрецького, і запропонувала обрати керівником обласної організації партії Сергія Щетиніна — зал зустрів її пропозицію, як і попередній виступ самого Щетиніна, оплесками.

Потім виступив голова міської профспілки працівників освіти і науки Петро Соловей, який на початку виступу запропонував визнати установчу конференцію не легітимною, а у кінці виступу запропонував головою обласної організації НСНУ обрати Івана Гамрецького.

Після цього головуючий Микола Одайник запропонував підвести риску під виступами, і після того, як зал погодився, поставив на голосування пропозицію про створення обласної організації НСНУ. Пропозиція була позитивно проголосована, якщо вірити заяві головуючого з трибуни, одноголосно.

А далі розпочалися вибори голови обласної організації партії НСНУ.

Анатолій Ворона, колишній лідер обласної організації партії Петра Порошенка «Солідарність», що влилась в НСНУ, запропонував обрати на цю найвищу в області партійну посаду народного депутата від Вінниччини Миколу Сокирка, 1956 року народження, педагога, колишнього члена «Солідарності».

Спочатку із зали хтось, а потім і голова Конгресу інтелігенції Вінниччини Василь Кобець запропонували на голову обласної організації партії НСНУ Сергія Щетиніна.

Із зали хтось запропонував послухати програмні виступи обох претендентів. Цю пропозицію головуючий поставив на голосування, але її підтримали не більше 5 % присутніх. Тож Микола Одайник поставив на відкрите голосування першою кандидатуру Миколи Сокирка, попередивши, що голосувати слід виключно мандатами делегатів. Оскільки у більшості прихильників Сергія Щетиніна мандатів не було — їх просто пропустили до зали, то вони почали обурюватись і демонстративно покинули залу. Разом з ними вийшла зі складу лічильної комісії половина її членів. Тож головуючому за пропозиціями із зали довелось спочатку дообрати лічильну комісію, а потім уже поставити на голосування пропозицію Анатолія Ворони.

За кандидатуру Миколи Сокирка проголосували 407 делегатів, проти — 18.

Тож головуючий кандидатуру Сергія Щетиніна на голосування уже і не ставив, а оголосив Головою обласної організації партії НСНУ Миколу Сокирка.

Під час усіх цих подій я намагався з’ясувати у всіх своїх сусідів по залі, що вони знають про народного депутата України Миколу Сокирка, але усі лише знизували плечима — тобто, як і я, який намагається бути в курсі політичних подій і політичних постатей, вони нічого про діяльність Сокирка сказати не могли. Але дружно голосували за його кандидатуру, оскільки Сокирка підтримує Петро Порошенко. А те, що Микола Сокирко на постійній основі працює у Верховній Раді України і зможе до Вінниці приїжджати лише іноді, для делегатів аргументом протидії не стало.

Я не збираюся ставати членом НСНУ, але навіть у якості стороннього спостерігача вважаю, що більше заслуговував на обрання і більш дієвим головою обласної організації цієї партії був би Сергій Щетинін.

Але я розумію нинішнього неформального лідера нашої області Петра Порошенка. Йому було б важко нав’язати Сергію Щетиніну своє бачення політичних подій, адже ще не так давно вони були рівномасштабними політичними фігурами у Вінниці. Та й характер у Сергія Щетиніна — не подарунок! А Микола Сокирко до сьогоднішнього дня ніде не висовувався, і у Порошенка є підстави сподіватись, що і надалі він ніяких самостійних ініціатив, неузгоджених з ним, втілювати в життя не буде.

Микола Сокирко після обрання запропонував усім прихильникам Сергія Щетиніна свою підтримку і на очах у всієї зали подав Щетиніну руку та запропонував обрати його до обласної ради партії.

Потиснувши Сокирку руку, Щетинін вийшов на трибуну і завірив, що, незважаючи на те, що дійсно хотів очолити обласну партійну організацію, він підкоряється волі делегатів і буде сумлінним членом партії і разом з Сокирком активно працюватиме над втіленням у життя планів Віктора Ющенка. І ще Сергій Щетинін пообіцяв, що докладе максимум зусиль, аби обрання керівництва обласної організації партії НСНУ таким чином було на Вінниччині востаннє.

Після цього Микола Одайник, який і після обрання голови обласної організації продовжував керувати конференцією, запропонував список із 27 кандидатур до складу обласної ради партії. За пропозицією Олександра Домбровського список був розширений до 29 кандидатур і проголосований залом одноголосно.

Дехто в залі звернув увагу на те, що в обласній раді партії не усі райони представлені.

Домовились розпочати організаційну роботу, а узгоджені кандидатури від районів, котрі сьогодні у обласній раді партії не представлені, обрати додатково на конференції у червні, напередодні з’їзду НСНУ.

Постскриптум: 12 квітня, у вівторок, в № 48 газети «Подолія» вийшла стаття Павла Василіва «На Вінниччині буде новий політичний лідер», в якій кореспондент пише — цитую: «У бюлетень для таємного голосування було внесено дві кандидатури: народного депутата Миколи Сокирка та Сергія Щетиніна. З невідомих причин у бюлетень не було внесено кандидатуру заступника голови облдержадмінiстрації Івана Гамрецького, хоча делегати пропонували його на роль партійного лідера. Після таємного голосування лічильна комісія оголосила, що головою обласної органiзації НС «Наша Україна» обраний Микола Сокирко. Сергій Щетинін тут же заявив, що він оскаржуватиме результати голосування у політраді партії, бо, на його думку, лiчильна комісія невірно підрахувала голоси» — кінець цитати.

Прочитавши цю неправду, я набрав номер телефону головного редактора «Подолії» Володимира Климчука, але його не було, тож довелось поспілкуватись з піднявшим трубку журналістом Павлом Горбанським. Як член президії обласної спілки журналістів я запропонував Горбанському передати Климчуку побажання провести співбесіду з журналістом Василівим у дусі, аби в подальшому відбити у нього охоту писати про події з чужих слів. Адже, щоб писати про «таємне голосування», «бюлетень для таємного голосування», «оскарження результатів голосування» Сергієм Щетиніним, потрібно було не бути присутнім у залі.