8 квітня, після завершення роботи експертної ради з інформатики та кібернетики, яка по традиції зібралася в НТУУ «КПІ», оскільки її головою є ректор цього університету академік НАНУ, професор Михайло Згуровський, я разом з почесним професором нашого університету член-кореспондентом НАНУ Валерієм Мельником, який, як і я, теж є членом цієї експертної ради, подався до Інституту космічних дослiджень на зустріч з його директором, академіком НАНУ Всеволодом Кунцевичем, який є крім того ще й головою Національного комітету Української асоціації з автоматичного управління.

Ініціатором цієї зустрічі був сам академік Кунцевич, з яким ми останній раз спілкувались по телефону років з вісім тому назад у період, коли він очолював експертну раду з інформатики та приладобудування Вищої атестаційної комісії України, з приводу докторської дисертації нашого професора Петра Лежнюка одразу після її захисту.

Після отримання Україною незалежності, академіком Кунцевичем, тоді ще заступником директора Інституту кібернетики, було створено Українську асоціацію з автоматичного управління як складову частину Міжнародної федерації з автоматичного управління (IFAC). Від Вінниччини до складу НК УААУ увійшов тоді за власною ініціативою професор Стахов, який хоч і не мав жодної наукової роботи в області автоматичного управління, але дуже хотів бути обраним до складу Національної академії наук України, а тому пообіцяв Кунцевичу в разі включення його до складу НК УААУ забезпечити фінансування заходів, які буде організовувати Асоціація. Довідавшись, що професор Стахов має власну наукову фірму і непогане фінансування, академік Кунцевич пішов йому назустріч і не лише включив до складу НК УААУ, але і підтримував на виборах до НАНУ. Однак у другому турі виборів суперником Стахова став нинішній заступник директора Інституту кібернетики, а тоді ще тільки зав. відділом професор Палагін, який і виборов вакантне місце член-кореспондента НАНУ.

Після провалу на виборах до НАНУ професор Стахов втратив усякий інтерес до УААУ і ніякого фінансування ні на які заходи Асоціації академік Кунцевич жодного разу від нього не отримав.

Але, включивши до складу НК УААУ професора Стахова, академік Кунцевич втратив мою підтримку, оскільки, по-перше, у мене не склались відносини зі Стаховим з причин, описаних в попередніх книжках, а по-друге, оскільки Стахов не був спеціалістом в галузі автоматичного управління, то, на мій погляд, і не заслуговував на те, щоб бути посередником між мною і УААУ.

Тож традиційно один раз на два роки я у Вінниці проводив Міжнародну наукову конференцію по системах автоматичного управління, не пов’язуючи її з планами Української асоціації з автоматичного управління, а в проміжні роки УААУ проводила в одному із українських міст теж один раз на два роки свою Наукову конференцію по автоматичному управлінню, але без мене.

У минулому році професор Стахов взагалі виїхав на постійне місце проживання до Канади, і академік Кунцевич вирішив, що пора уже нам з ним порозумітись і об’єднати зусилля.

Через нашого почесного професора Валерія Мельника, який є член-кором НАНУ в одному з Кунцевичем відділенні, Всеволод Михайлович запропонував нам зустрiтись і обговорити питання про об’єднання зусиль в організації наукових конференцій по автоматичному управлінню та інших заходах. Я прийняв запрошення, і ми, зустрівшись в Інституті космічних досліджень, швидко порозумілись.

Домовились, що я подаю свою доповідь на пленарне засідання Наукової конференції по автоматичному управлінню, яка пройде в кінці травня у Харкові на базі НТУ «ХПІ». Там же відбудеться засідання Національного комітету Української асоціації з автоматичного управління, на якому буде виведено з її складу професора Стахова і введено мене. І далі уже усі заходи ми будемо планувати, узгоджуючи свої плани.

Постскриптум: на жаль, мені не вдалося поїхати до Харкова на конференцію, оскільки саме у ці дні в нашому університеті відбулися загальні збори, присвячені обговоренню деяких непопулярних рішень ректорату і Ученої ради, пов’язаних зі скороченням кількості заступників у директорів навчально-наукових інститутів та у деканів факультетів. Однак дві наукові доповіді з моїм співавторством відбулися — їх виголосили інші співавтори цих доповідей — мої учні — батько та син Камінські.

Так склалося, що у червні і липні мені не вдалося поспілкуватися з академіком Кунцевичем ні очно, ні по телефону. Однією з причин було те, що в Теремках поміняли АТС, і я не знав, що три перші цифри телефонів Інституту космічних досліджень тепер є іншими, А тому я не міг зробити висновок, що причиною відсутності відгуків на мої дзвінки є не відсутність на роботі директора інституту, а зміна номеру телефона.

А 20 липня сам Всеволод Михайлович, не дочекавшись від мене дзвінка, зателефонував мені. Від нього я довідався, що мене обрано до складу Національного комітету Української асоціації з автоматичного управління і що на засіданні НК УААУ прийнято рішення наступну наукову конференцію з проблем теорії і практики автоматичного управління провести у 2006 році у нас у Вінниці на базі нашого університету. У розмові з академіком Кунцевичем ми обумовили терміни її проведення і порядок наступних контактів і з приводу конференції, і з приводу моєї участі в засіданнях НК УААУ.