Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Публіцистика
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук

23 листопада в одній із лікарень Лондона помер від серцевого нападу колишній вищий офіцер російської ФСБ Литвиненко, який емігрував до Англії 6 років тому, звинувативши при перетині кордону рідну ФСБ в організації вибухів в житлових будинках заради отримання мотивації розгорнення широкомасштабних бойових дій у непокірній Чечні.

У цю лікарню Литвиненко попав кілька днів тому з ознаками сильного отруєння. Лікарі поки-що не встановили причину отруєння, але вказують на підвищений вміст талію у крові — металу, який є дуже токсичним і становить основу яду для щурів.

Англійські журналісти висунули версію отруєння Литвиненка колишніми колегами по ФСБ, з одним з яких він зустрічався нещодавно в одному з лондонських кафе і пив разом чай. Спецслужби Англії ведуть розслідування. Уже є показання одного італійця, який у ці ж дні, з його слів, передав Литвиненку список осіб, які ФСБ вирішила знищити, і в якому є прізвища і Литвиненка, і опального російського олігарха Бориса Березовського. Російські дипломати і спецслужби відкидають будь-яку російську причетність до отруєння Литвиненка.

В останній час на каналах російського телебачення демонструвалось і продовжує демонструватись багато гостросюжетних серіалів, присвячених тому, як браві «агенти національної безпеки», ГРУ та спецназу розправляються з чеченськими бойовиками, спецназівцями та «агентами національної безпеки» з інших країн, причому ці операції по ліквідації «чужих» розгортаються як на території Росії, так і на територіях інших держав.

Тож нічого дивного немає в тому, що отруєння Литвиненка журналістами (і не лише ними) сьогодні розцінюється як втілення в життя спецслужбами Росії одного із «серіальних» сценаріїв.І мотив цьому є — аби змусити замовкнути тих, хто уже з якимись державними секретами утік із Росії, та залякати тих, хто збирається поцупити якісь секрети і втекти з Росії у майбутньому.

У зв’язку з отруєнням Литвиненка, який жив в Англії на гроші Бориса Березовського, та у зв’язку з появою інформації в ЗМІ про знайдення у Словакії невпізнаного трупа, який має, начебто, ознаки тіла Георгія Гонгадзе, дуже тривожним нині стане життя колишнього президентського охоронця Миколи Мельниченка, який теж отримував допомогу від Бориса Березовського і навіть продав йому копії своїх «піддиванних» записів.

Як тут не згадати і те, що мама Георгія Гонгадзе до цього часу відмовляється визнати труп, названий Генпрокуратурою тілом Георгія, і те, що однією із версій отруєння кандидата у президенти Віктора Ющенка є версія отруєння його агентами іноземних спецслужб. І навіть те, що так повільно йде розслідування справ про убивство Георгія Гонгадзе та отруєння Віктора Ющенка, і зовсім відсутня інформація про їх хід, навiває думку, що, можливо, до цього причетні російські спецслужби. І, можливо, саме тому, що оприлюднення інформації про таку причетність може дуже суттєво ускладнити наші і без того непрості відносини з великим сусідом, десь там «на верхах» вирішили краще цю інформацію не оприлюднювати зараз, залишивши її на суд історії, як це зробили у США з інформацією про замовників убивства президента Джона Кеннеді.

Оскільки я уже торкнувся гостросюжетних російських серіалів, то висловлю ще кілька думок з цього приводу.

В серіалі про подвиги спецназу у Чечні мене шокували дві речі. По-перше, це поетизація і героїзація братовбивчої війни всередині Росії, у якій усіє своєю армійською потужністю центральна влада накинулась на маленький свободолюбний народ, який не захотів і далі жити за законами Російської імперії.

А по-друге, це бажання виправдати бездарність і аморальність генералів російської армії, які у мирний для Росії час, при відсутності необхідності визволяти рідну землю від іноземної окупації, посилають на вірну смерть жменьку вчорашніх новобранців, виставляючи їх, як наживку, без вогневої підтримки, проти переважаючих в 50 разів за чисельністю, добре озброєних і навчених чеченських бойовиків. Якщо це не видумка сценариста серіалу і такий факт дійсно мав місце в історії чеченської війни, то, на мій погляд, російських генералів, пославших на смерть солдат 1-го року строкової служби і відмовившихся надати їм вогневу підтримку та допомогу наявними численними резервними частинами, які могли бути перекинутими гелікоптерами чи десантними літаками протягом півгодини, треба віддати під суд, відібрати у них генеральські звання і відправити у в’язниці довічно.

Якщо ж продемонстроване в серіалі під виглядом подвигу масове вбивство солдатів 1-го року служби є видумкою сценариста серіалу, то у відставку треба відправити тих офіцерів, які були військовими консультантами у цього сценариста і не вказали йому на аморальність змальованої ним поведінки генералів.

Якщо ж консультанти вказували, але сценарист не послухав, то посадити у в’язницю треба його за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та змальовування армійських генералів у вигляді аморальних типів, які дискредитують генеральське звання.

А завершити цей розділ я хочу побажанням російському народу вийти нарешті з цієї братовбивчої війни, яка уже забрала і продовжує забирати життя як тисяч її учасників, так і сотень людей, зовсім до неї непричетних. Бажаю росіянам збудувати демократичну багату державу, де кожному жилось би добре і ні в кого не виникало бажання стверджуватись за рахунок поневолення інших людей і народів. Бажаю, щоб ми жили з росіянами як добрі сусіди, які не сваряться за межу, та не радіють коли у сусіда немає чого їсти, чи чим приготувати їжу.

Постскриптум: на другий день після святкування Дня Свободи, у телепередачі Ганни Безулик «Я так думаю», в якій біля бар’єрів стояли і схрещували дискусійні шпаги жорсткі опоненти — радник президента держави Тарас Стецьків та заступник прем’єр-міністра по партії регіонів Євген Кушнарьов, які колись були союзниками і активними членами опозиційної «Народної ради», мені дуже сподобалась заключна фраза ведучої: «Шановні! Народ за два роки пішов з Майдану вперед у своєму розвитку, а ви так на Майдані і залишились!»

Версія для друку

Розділи книги
Передмова
Звернення до президента України
Перші тривожні думки
Заява П. В. І. як свідчення негараздів у нашій міліції
Народження уряду
Спільне засідання УФІ та АР ВНТЗУ
Інавгурація губернатора
Деякі наслідки Помаранчевої революції
Загадкова смерть екс-міністра МВС Юрія Кравченка
А чи варто Україні зміцнювати радянську систему атестації наукових та науково-педагогічних кадрів?
Відповіді любителю «лохотрону» та молодим соціалістам
Перша підсумкова колегія міністра Ніколаєнка
Два листи міністру
Десятиріччя Асоціації народних депутатів України
Три події у першій декаді квітня 2005 року, що сколихнули Україну
Зустріч з академіком Кунцевичем
Створення партії підтримки Віктора Ющенка на Вінниччині
Україна — чуток країна
Всеукраїнська олімпіада з автоматики і систем керування
Думки, народжені виїзним засіданням Президії АПНУ
Із чужої пісні слова не викинеш
Перша поява губернатора у рідному університеті
Перша рецензія на «Що за горизонтом?»
100 днів президентства Віктора Ющенка
Хто і коли об’єктивно оцінить вклад штрафних батальйонів у перемогу Радянської Армії над вермахтом?
Анонімники не вгамовуються
Університетський плебісцит
Відповідь Лідії Петрівні
Неузгодженість чи новий стиль?
Подорож делегації університету до Франції та Англії
Що виявилось не врахованим?
Ще раз про Тузлу
Нарада ректорів технічних ВНЗ України
Чи можна повернути те, що повернути не можна?
Інформаційне небо червня
Співбесіда з медалістами
Бомбардування комети
Невже ті, хто голосував за комуністів, підтримують їхні дії у Верховній Раді?
Третя світова перекинулась на Британські острови
Чи безсмертні ідеї Романа Безсмертного?
Реакція на лист від Гамрецького
Підсумкова колегія з селекторною присутністю
Звіт ректора про роботу у 2004—2005 навчальному році
Штормова декада вересня
Новий виток демократії в нашому університеті
Вінниці — 650!
Янукович сказав: «Так! Ющенко!»
Чи відбулося оновлення уряду?
Доповнення до закону про вищу освіту та деякі його наслідки
Депутатська недоторканість — форма захисту чи критерій оцінки?
Відвідини Верховної Ради України та дискусія з міністром
Повторна приватизація «Криворіжсталі»
Бюджетні пристрасті
Старт відпустки
Знакові події 1-ї декади листопада
Другий з’їзд партії НСНУ
Мороз в університеті
СТБ, комуністи і мікрофон
Суботні новини
День свободи
Понеділок — не завжди день важкий
Знакові події останнього листопадового вівторка
Не сприйняття і не прийняття на фоні визнання
Майже тиждень у Києві
Пора
Данилова арифметика
Звернення до міністра
Російська газова атака України у день зміни системи влади у ній
Телевізійне новорічне поздоровлення
Професіонали потрібні не лише у політиці, а і у пожежних командах
Три знакові для мене події після різдвяного тижня
Нагородний дощ
Батько і син Матвієнки та Яцків з Даниловим як перші і останні політичні гості нашого університету під час нинішньої парламентської виборчої кампанії
Карна справа
Декілька слів про хід передвиборчої кампанії
Наглядова рада ВНТУ
Друга підсумкова колегія міністра Ніколаєнка
Недолуга спроба здійснення адміністративного тиску
Зустріч з Юрієм Єхануровим
Репліки
Вибори
Президія і загальні збори АПНУ та захист Віталія
Коаліція
З Олександром Зінченком у чистий четвер
Що було важливим для мене у кінці квітня 2006 року?
Перше засідання Наглядової ради та виїзне засідання Президії АПНУ в нашому університеті
Безвладдя
Важливі події останньої декади червня
Коаліція вмерла! Нехай живе коаліція!
Завершення перевірок і приймальної кампанії
Декілька слів про дивізію СС «Галичина»
Універсал національної єдності
Перша спроба моїх недоброзичливців скористатись новим політичним співвідношенням
Післямова до викладеного
15 річниця незалежності України
Чим завершили і що будемо робити?
Що було цікавого у вересні
Як зробити вітроенергетику ефективною
Розбудова системи противаг
Нарада у міністра
Подорож до Німеччини
Загальні збори АПНУ
Полювання на помаранчевих міністрів
Роздуми під час святкування Дня свободи
Кілька слів про добросусідство
Післямова в остаточному варіанті
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.