23 листопада в одній із лікарень Лондона помер від серцевого нападу колишній вищий офіцер російської ФСБ Литвиненко, який емігрував до Англії 6 років тому, звинувативши при перетині кордону рідну ФСБ в організації вибухів в житлових будинках заради отримання мотивації розгорнення широкомасштабних бойових дій у непокірній Чечні.

У цю лікарню Литвиненко попав кілька днів тому з ознаками сильного отруєння. Лікарі поки-що не встановили причину отруєння, але вказують на підвищений вміст талію у крові — металу, який є дуже токсичним і становить основу яду для щурів.

Англійські журналісти висунули версію отруєння Литвиненка колишніми колегами по ФСБ, з одним з яких він зустрічався нещодавно в одному з лондонських кафе і пив разом чай. Спецслужби Англії ведуть розслідування. Уже є показання одного італійця, який у ці ж дні, з його слів, передав Литвиненку список осіб, які ФСБ вирішила знищити, і в якому є прізвища і Литвиненка, і опального російського олігарха Бориса Березовського. Російські дипломати і спецслужби відкидають будь-яку російську причетність до отруєння Литвиненка.

В останній час на каналах російського телебачення демонструвалось і продовжує демонструватись багато гостросюжетних серіалів, присвячених тому, як браві «агенти національної безпеки», ГРУ та спецназу розправляються з чеченськими бойовиками, спецназівцями та «агентами національної безпеки» з інших країн, причому ці операції по ліквідації «чужих» розгортаються як на території Росії, так і на територіях інших держав.

Тож нічого дивного немає в тому, що отруєння Литвиненка журналістами (і не лише ними) сьогодні розцінюється як втілення в життя спецслужбами Росії одного із «серіальних» сценаріїв.І мотив цьому є — аби змусити замовкнути тих, хто уже з якимись державними секретами утік із Росії, та залякати тих, хто збирається поцупити якісь секрети і втекти з Росії у майбутньому.

У зв’язку з отруєнням Литвиненка, який жив в Англії на гроші Бориса Березовського, та у зв’язку з появою інформації в ЗМІ про знайдення у Словакії невпізнаного трупа, який має, начебто, ознаки тіла Георгія Гонгадзе, дуже тривожним нині стане життя колишнього президентського охоронця Миколи Мельниченка, який теж отримував допомогу від Бориса Березовського і навіть продав йому копії своїх «піддиванних» записів.

Як тут не згадати і те, що мама Георгія Гонгадзе до цього часу відмовляється визнати труп, названий Генпрокуратурою тілом Георгія, і те, що однією із версій отруєння кандидата у президенти Віктора Ющенка є версія отруєння його агентами іноземних спецслужб. І навіть те, що так повільно йде розслідування справ про убивство Георгія Гонгадзе та отруєння Віктора Ющенка, і зовсім відсутня інформація про їх хід, навiває думку, що, можливо, до цього причетні російські спецслужби. І, можливо, саме тому, що оприлюднення інформації про таку причетність може дуже суттєво ускладнити наші і без того непрості відносини з великим сусідом, десь там «на верхах» вирішили краще цю інформацію не оприлюднювати зараз, залишивши її на суд історії, як це зробили у США з інформацією про замовників убивства президента Джона Кеннеді.

Оскільки я уже торкнувся гостросюжетних російських серіалів, то висловлю ще кілька думок з цього приводу.

В серіалі про подвиги спецназу у Чечні мене шокували дві речі. По-перше, це поетизація і героїзація братовбивчої війни всередині Росії, у якій усіє своєю армійською потужністю центральна влада накинулась на маленький свободолюбний народ, який не захотів і далі жити за законами Російської імперії.

А по-друге, це бажання виправдати бездарність і аморальність генералів російської армії, які у мирний для Росії час, при відсутності необхідності визволяти рідну землю від іноземної окупації, посилають на вірну смерть жменьку вчорашніх новобранців, виставляючи їх, як наживку, без вогневої підтримки, проти переважаючих в 50 разів за чисельністю, добре озброєних і навчених чеченських бойовиків. Якщо це не видумка сценариста серіалу і такий факт дійсно мав місце в історії чеченської війни, то, на мій погляд, російських генералів, пославших на смерть солдат 1-го року строкової служби і відмовившихся надати їм вогневу підтримку та допомогу наявними численними резервними частинами, які могли бути перекинутими гелікоптерами чи десантними літаками протягом півгодини, треба віддати під суд, відібрати у них генеральські звання і відправити у в’язниці довічно.

Якщо ж продемонстроване в серіалі під виглядом подвигу масове вбивство солдатів 1-го року служби є видумкою сценариста серіалу, то у відставку треба відправити тих офіцерів, які були військовими консультантами у цього сценариста і не вказали йому на аморальність змальованої ним поведінки генералів.

Якщо ж консультанти вказували, але сценарист не послухав, то посадити у в’язницю треба його за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та змальовування армійських генералів у вигляді аморальних типів, які дискредитують генеральське звання.

А завершити цей розділ я хочу побажанням російському народу вийти нарешті з цієї братовбивчої війни, яка уже забрала і продовжує забирати життя як тисяч її учасників, так і сотень людей, зовсім до неї непричетних. Бажаю росіянам збудувати демократичну багату державу, де кожному жилось би добре і ні в кого не виникало бажання стверджуватись за рахунок поневолення інших людей і народів. Бажаю, щоб ми жили з росіянами як добрі сусіди, які не сваряться за межу, та не радіють коли у сусіда немає чого їсти, чи чим приготувати їжу.

Постскриптум: на другий день після святкування Дня Свободи, у телепередачі Ганни Безулик «Я так думаю», в якій біля бар’єрів стояли і схрещували дискусійні шпаги жорсткі опоненти — радник президента держави Тарас Стецьків та заступник прем’єр-міністра по партії регіонів Євген Кушнарьов, які колись були союзниками і активними членами опозиційної «Народної ради», мені дуже сподобалась заключна фраза ведучої: «Шановні! Народ за два роки пішов з Майдану вперед у своєму розвитку, а ви так на Майдані і залишились!»