Сьогодні маємо четвер 22 вересня, на годиннику 9-а ранку. Через годину розпочнеться засідання Верховної Ради України, на якому знову буде розглядатись кандидатура Юрія Єханурова для призначення на посаду прем’єр-міністра, оскільки Президент України Віктор Ющенко висунув її повторно, незважаючи на те, що під час першого голосування у вівторок 20 вересня Єхануров набрав лише 223 голоси, тобто не добрав трьох голосів. до потрібних для призначення 226.

Нагадаю, що перед першим голосуванням по Єханурову Віктор Ющенко провів переговори з лідерами усіх парламентських фракцій за виключенням фракції СДПУ(о) та фракції комуністів. Але при першому голосуванні по кандидатурі прем’єр-міністра за нього не голосували не лише соціал-демократи об’єднані та комуністи, але і регіонали та народні депутати з фракції Юлії Тимошенко і фракції ПРП Віктора Пинзеника, який є виконувачем обов’язків міністра фінансів і вчора у Верховній Раді представляв урядовий проект Державного Бюджету України на 2006 рік, який прийнято парламентом у першому читанні для подальшого опрацювання.

Як повідомив учора засобам масової інформації Віктор Ющенко, він у понеділок 19 вересня телефонував і Юлії Тимошенко, закликаючи її закопати «сокиру війни» і підключитись разом зі своєю парламентською фракцією до процесу врегулювання урядової кризи. Однак, судячи з результатів першого голосування по кандидатурі Юрія Єханурова, почутим Юлією Тимошенко Віктор Ющенко не був. Але уже в середу 21 вересня, тобто вчора, Юлія Тимошенко дала прес-конференцію, на якій заявила, що вона готова до співпраці з президентом, але без його нинішнього оточення, що вона протягує йому руку дружби і сподівається на те, що і він протягне їй свою руку, і вони знову поруч, як на Майдані, підуть по політичному житті. Уся прес-конференція Юлії Тимошенко дуже змахувала на піар-акцію під девізом: «Я до нього з усією душею, а він все-одно не хоче мене поновити на посаді прем’єр-міністра, а висуває Єханурова!»

У середу 21 вересня я вперше після президентських виборів побачив на екрані телевізора усміхнене і, я б навіть сказав, щасливе обличчя колишнього прем’єр-міністра і лідера Партії регіонів Віктора Януковича, який заявив, що він підтримує рішення президента держави створити коаліційний уряд і об’єднати усі політичні сили для розбудови України. Журналісти повідомили також, що Віктор Ющенко мав зустріч з Віктором Януковичем і запросив його взяти участь у обговоренні разом з керівниками парламентських фракцій конфігурації нового уряду і кандидатури його керівника.

А 20-го вересня відбулася ще одна дуже важлива прес-конференція. Її провів Генеральний прокурор Святослав Піскун. Він повідомив, що звинувачення Олександра Зінченка на адресу лідера фракції НСНУ у парламенті Миколи Мартиненка та першого помічника президента Олександра Третьякова не підтвердились. Що ж до звинувачень на адресу Секретаря РНБОУ Петра Порошенка, то відкрито 5 карних справ по фактах зловживання службовим становищем окремими працівниками секретаріату РНБОУ, але це ще не є доказом винуватості самого Петра Порошенка. На питання є його провина чи ні у цих справах, можна буде дати відповідь лише через два місяці після завершення слідства по відкритих карних справах.

А днем раніше, у понеділок 19 вересня, виступаючи у передачі В’ячеслава Піховшека та Ольги Герасимлюк «Іду на ви!» на каналі 1+1, Петро Порошенко відмів будь-які звинувачення на свою адресу, навівши приклади того, як його намагались підкупити напередодні висунутих обвинувачень. Він ще раз підтвердив, що буде в рядах прихильників Президента Віктора Ющенка при будь-яких рішеннях відносно нього і ніколи не перейде в ряди опозиції до Віктора Андрійовича, оскільки він бачить світле майбутнє України тільки за умови, що президентом держави буде Віктор Ющенко, а увесь народ і усі політичні сили об’єднаються навколо нього.

Не можна обійти увагою і ще одну парламентську подію цих днів — звіт комісії Верховної Ради України по розслідуванню обставин загибелі журналіста Георгія Гонгадзе, який зробив голова цієї комісії народний депутат України Григорій Омельченко на вечірньому засіданні парламенту 20 вересня, тобто у той же день коли вранці не було затверджено на посаді прем’єр-міністра Юрія Єханурова при його першому висуненні президентом.

Григорій Омельченко у своєму звіті заявив, що ініціатором вбивства Георгія Гонгадзе був колишній президент Леонід Кучма, якого підштовхували до прийняття такого рішення тодішній керівник президентської адміністрації, а нині Голова Верховної Ради України Володимир Литвин та тодішній керівник служби безпеки України Леонід Деркач, а організатором виконання рішення був тодішній міністр внутрішніх справ, нині покійний Юрій Кравченко.

Верховна Рада України скептично віднеслась до звіту Григорія Омельченка і не лише не підтримала його обвинувачень, але і прийняла рішення цю комісію розпустити, а звіт комісії і усі матеріали, які вона зібрала, передати Генеральній прокуратурі, аби та професійно їх дослідила і зробила об’єктивні висновки.

На годиннику 10-а година. Володимир Литвин відкрив засідання Верховної Ради України.

Спочатку в очікуванні приїзду президента держави, який виявив бажання знову бути присутнім під час голосування його пропозиції призначити прем’єр-міністром України Юрія Єханурова, парламентарі взялися розв’язувати ряд питань організаційного характеру.

Об 11-й годині Володимир Литвин на вимогу двох фракцій — БЮТ та «Єдиної України» — оголосив перерву в засіданні парламенту на півгодини.

На годиннику 11 годин 30 хвилин. Розпочавши засідання, Володимир Литвин надав слово Андрію Шкілю — представнику фракції Юлії Тимошенко, на прохання якої була оголошена перерва. Андрій Шкіль заявив, що їх фракція за Юрія Єханурова голосувати не буде. Після цього Володимир Литвин надав слово Президенту України Віктору Ющенку, який прибув до Верховної Ради України.

Віктор Ющенко у короткому виступі спочатку повідомив, що він сьогодні видав два укази. Першим указом ліквідував посаду Державного секретаря України, двох його перших заступників і 4-х заступників. Замість цих посад він ввів посаду Голови секретаріату президента та двох його заступників. Цим же указом він ліквідував також посаду першого помічника президента держави. А другим указом він ввів зміни до указу про Секретаріат РНБОУ, суттєво звузивши його функції і залишивши виключно лише питання національної безпеки. Завершив свій виступ Віктор Андрійович запевненням, що в Україні на виборах не буде використовуватись ні адміністративний ресурс, ні тіньові гроші, що ніхто не буде переслідуватись за політичними мотивами і попросив підтримати кандидатуру Юрія Єханурова для призначення на посаду прем’єр-міністра, як таку, яка сприятиме об’єднанню усіх політичних сил і розбудові України.

Після виступу президента Володимир Литвин, виходячи з того, що позавчора Юрій Єхануров виступав з програмою і відповідав на запитання усіх народних депутатів, які хотіли їх задати, за погодженням із депутатським загалом одразу поставив пропозицію глави держави на голосування.

За призначення Юрія Єханурова прем’єр-міністром проголосували 289 народних депутатів при необхідних 226. Проголосували навіть по 7 народних депутатів із фракцій БЮТ та ПРП і троє з фракції «Єдина Україна», а «Регіони України» дали аж 50 голосів — тобто, проголосували усі. Не голосували за Єханурова лише комуністи у повному складі і соціал-демократи об’єднані.

Підтримкою Юрія Єханурова Верховна Рада України, фактично, підтримала президента держави — точніше, його нову об’єднавчу політику, в рамках якої, як з’ясувалось, учора Віктор Ющенко та Віктор Янукович підписали меморандум про співпрацю.

До кінця дня усі телеканали і радіоканали та публічні політики і провідні політологи коментували цю подію, яку Віктор Ющенко назвав історичною.

Я не політолог і уже не публічний політик, тож моя точка зору на ці події — це є точка зору пересічного громадянина України, який підтримав Помаранчеву революцію і повірив заявам її вождів, що після приходу до влади вони втілюватимуть в життя ідеали Майдану. Тобто, бандитів і фальсифікаторів виборів посадять у в’язниці незалежно від партійної приналежності і посад, які вони займали, а для чесних професіоналів створять умови для ефективної праці і кар’єрного росту.

Почну свій аналіз з коментарів тих двох указів президента держави, які він оголосив перед початком голосування за Юрія Єханурова. Даними указами він скасував посаду Олександра Третьякова і суттєво звузив повноваження посади, яку займав Петро Порошенко. Цим Віктор Ющенко, хотів він того, чи ні, але, фактично, підтвердив звинувачення Юлії Тимошенко та Олександра Зінченка на адресу Петра Порошенка і Олександра Третьякова. Але на фоні цих указів втрачає логіку попередній президентський указ про відставку уряду Юлії Тимошенко, і вона тепер цілком може розраховувати на підтримку більшості прихильників Помаранчевої революції, як той її вождь, котрий постраждав за відстоювання ідеалів цієї революції.

І Олександр Зінченко, і Петро Порошенко, на мій погляд, домагались розширення повноважень Секретаріату президента держави і Секретаріату РНБОУ не стільки для того, щоб протистояти Юлії Тимошенко, з впливом якої на Віктора Ющенка в якості друзів і найближчих соратників вони могли впоратись і без додаткових офіційних повноважень, а виключно для того, щоб після втілення у життя Конституційної реформи звузити повноваження прем’єр-міністра і забезпечити більше влади президенту, який в результаті реформи втратить право керувати урядом, але збереже право керувати обома своїми секретаріатами. Тож чи з власної ініціативи, чи з чиєїсь єзуїтської підказки указами, виданими 22 вересня, Віктор Ющенко добровільно позбавив себе частини владних повноважень і наділив ними того прем’єр-міністра, якого буде призначено Верховною Радою України нового скликання у травні 2006 року, і який в економічному плані стане політичною фігурою, сильнішою за президента.

І, на мій погляд, цієї президентської потрійної самопожертви було цілком досить аби отримати від Верховної Ради України 22 вересня позитивне рішення по кандидатурі Юрія Єханурова і без підписання ним меморандуму про співпрацю з Віктором Януковичем. Адже, якби навіть фракція регіонів проголосувала «Проти», то голосів «За» виявилось би досить, оскільки їх було б 289 мінус 50, тобто 239 при необхідних 226.

Підписавши меморандум про співпрацю з Віктором Януковичем, до багатьох із оточення якого у правоохоронних органів є чимало запитань, Віктор Ющенко, фактично, не лише дав відмашку на припинення ставити ці запитання, але і заборонив здійснювати подальшу ротацію старих кадрів, серед яких, як відомо, є дуже багато вражених корупцією. Але ж тоді втрачає будь-який сенс проведення територіально-адміністративної реформи, оскільки її головною ідеєю є забезпечення можливості кадрового очищення. І, якщо підписанням вищезгаданих жертовних указів Віктор Ющенко міг розраховувати навіть на додаткову підтримку в народі, то, боюсь, що підписанням меморандуму він втратить дуже багатьох своїх прихильників. І навряд чи ці втрати будуть компенсовані, оскільки ті, хто не був прихильником Віктора Ющенка на виборах, не стануть його прихильниками і після підписання меморандуму, який з їх точки зору є свідченням здачі ним ідеалів Помаранчевої революції і проявом слабості, а слабкі лідери ні в кого не в пошані.

Виступи на телебаченні Олександра Зінченка, Миколи Томенка і Олександра Турчинова, підсилені указами президента, котрі, фактично, засвідчили правдивість звинувачень, висунутих ними стосовно близького президентського оточення, уже суттєво підняли і ще піднімуть рейтинг Юлії Тимошенко, в оточенні якої і сьогодні уже є набагато більше гучних політичних прізвищ, ніж в пропрезидентській НСНУ. Підписання Віктором Ющенком меморандуму про співпрацю з Віктором Януковичем, на мій погляд, число прихильників Юлії Тимошенко збільшить додатково і прискорить перехід під її прапори тих політичних діячів, які заради України не хотіли полишати Віктора Ющенка, але залишаються вірними ідеалам Помаранчевої революції.

Тож не можна виключати ситуації, коли покинутий більшістю соратників по Помаранчевій революції Віктор Ющенко залишиться один і через якийсь час, пославшись на погіршення здоров’я, складе президентські повноваження, і ми ще задовго до 2009 року обиратимемо нового президента, яким не виключено, що стане Юлія Тимошенко.

Інший варіант розвитку політичних подій — це політичне примирення Віктора Ющенка з Юлією Тимошенко і надання їй можливості після виборів стати рівновеликим президенту прем’єр-міністром. У цьому випадку Віктор Ющенко добуде свій президентський термін, але змушений буде на наступних президентських виборах віддати президентську булаву Юлії Тимошенко, яка перед цим постарається нівелювати Конституційну реформу і перевести Україну з парламентсько-президентської форми правління знову у президентсько-парламентську.

Але, звичайно ж, не нульову імовірність має і ще один варіант розвитку політичних подій в Україні. Це — якщо Віктор Ющенко західноєвропейський вектор розвитку України змінить на російський і відмовиться від вступу у НАТО зараз та у ЄС в перспективі, запевнить Володимира Путіна, що віднині Україна і Росія знову навіки разом, сприятиме Віктору Януковичу зайняти ключову посаду прем’єр-міністра, а деморалізований український народ, не вірячи більше нікому і ні в що, не відгукнеться на заклики соратників Юлії Тимошенко. Тоді Віктор Ющенко також добуде до кінця свій президентський термін, але шансів бути обраним на новий термін у нього не буде ніяких, оскільки вони перейдуть до Віктора Януковича.

Отакі невеселі думки поселились в моїй голові після «історичної події» 22 вересня 2005 року.

Постскриптум: у цей же день Президент України Віктор Ющенко підписав указ, яким увільнив від виконання обов’язків представника президента держави у Верховній Раді України народного депутата Сергія Соболєва, котрий перейшов із фракції НСНУ до фракції ПРП і відмовився голосувати за кандидатуру Юрія Єханурова, і від цієї відставки мені стало ще більше невесело.