Остаточно прийнявши рішення не приставати під час виборів ні до якої політичної сили і, як наслідок, не давати згоди на включення мене до якогось виборчого списку, яких за даними ЦВК буде аж 52 і в більшості з яких налічуватиметься до 200 осіб при необхідних 450, я вирішив переключитись на розв’язання іншого питання свого майбуття — питання продовження терміну роботи на посаді ректора Вінницького національного технічного університету після 2007 року, у червні якого закінчиться дія мого нинішнього контракту. Розуміючи, що розв’язувати це питання у травні 2007 року буде уже запізно, оскільки близькою до одиниці є імовірність того, що Верховною Радою України буде прийняте узгоджене з зауваженнями Президента України Віктора Ющенка доповнення до закону про вищу освіту, в якому термін перебування на посаді ректора вищого навчального закладу обмежуватиметься двома виборами підряд, що уже було схвалено народними депутатами у тому варіанті доповнення, на яке наклав вето президент, я приступив до розробки варіантів розв’язання питання продовження ректорського контракту і на після 2007 року уже зараз. Таких варіантів у мене визріло два. І висхідним пунктом для них обох став наказ міністра освіти і науки Василя Кременя № 651 від 25.09.2003 року, яким оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми про надання Вінницькому державному технічному університету статусу національного і перейменування у Вінницький національний технічний університет. Цим же наказом я був призначений ректором ВНТУ на правах правонаступництва, а начальника департаменту кадрової роботи міністерства Володимира Биковського зобов’язано привести у відповідність із статусом ректора національного університету мій контракт.

Оскільки новим Статутом ВНТУ була затверджена нова процедура виборів ректора, за якою я не обирався, та новий термін перебування на цій посаді, який мені не було надано, а також оскільки я був затверджений на посаді ректора ВНТУ наказом міністра та ще й майже на удвічі менший термін, то юридично це мені дає право вимагати від міністерства зараз оголошення конкурсу на заміщення посади ректора ВНТУ і допуску мене до участі у цьому конкурсі.

Цей висновок надихнув мене на звернення до міністра, яке я після узгодження з ректоратом відіслав до міністерства у понеділок.

Варіант зі зверненням про оголошення конкурсу на мою нинішню ректорську посаду уже зараз, а не після червня 2007 року, коли закінчиться мій нинішній контракт, я розглядаю як основний. Але, якщо міністр Ніколаєнко на нього не погодиться, то я проситиму його, щоб він забезпечив виконання пункту 5 наказу № 651 від 25.09.2003 року міністра Кременя, згідно з яким мій нині діючий контракт необхідно узгодити з новим статусом університету, тобто, продовжити його дію на 7-річний термін аж до 12 червня 2010 року — у цьому і полягатиме другий варіант моїх дій у питанні вирішення проблеми подовження моєї роботи на посаді ректора після червня 2007 року.

Продовжую розповідь уже 30 грудня.

Учора в кінці дня, зв’язавшись телефоном з заступником начальника управління керівних кадрів міністерства Миколою Братченком, я від нього довідався, що моє звернення до міністра уже у нього і саме йому доручено пошук шляхів вирішення поставленого мною питання з дотриманням букви закону.

Микола Миколайович пояснив мені, що конкурс на моє місце може бути оголошений сьогодні лише за умови, що я сам, добровільно, напишу заяву про дострокове звільнення мене з посади ректора. Тоді міністерство призначить виконувача обов’язків ректора і оголосить конкурс на заміщення вакантної посади.

На моє зауваження, як я буду виглядати зі своєю заявою про допуск до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади ректора після того, як перед цим напишу заяву про дострокове звільнення з цієї посади за власним бажанням, Микола Братченко погодився, що це буде виглядати не дуже симпатично, тож, звичайно, такий крок можна здійснювати лише після погодження його з міністром на очній зустрічі.

Одночасно Микола Миколайович мені пояснив, що виконати пункт наказу про узгодження мого контракту з новим статусом університету міністерство зобов’язане. А тому, якщо мене влаштує продовження терміну мого ректорства до 7 років, то достатньо лише підписати у міністра відповідну заяву, і вони без будь-яких ускладнень оформлять мені додаток до контракту, продовживши його дію до 12 червня 2010 року. Оскільки такий варіант мене цілком влаштовував, то я одразу ж погодив його з Братченком і пообіцяв після закінчення Різдвяних свят об’явитись у міністерстві з такою заявою:

Міністру освіти і науки України
С. М. Ніколаєнку
ректора Вінницького національного
технічного університету
Б. І. Мокіна

ЗАЯВА

Шановний Станіславе Миколайовичу!

Прошу дати розпорядження Департаменту кадрової роботи міністерства доповнити мій ректорський контракт додатком, в якому терміном закінчення дії мого контракту визначити 12 червня 2010 року, що відповідатиме нормативному терміну у 7 років роботи на посаді ректора університету зі статусом національного після обрання за конкурсом.

Підстава:

5 червня 2003 року Конференцією трудового колективу мене було обрано ректором Вінницького державного технічного університету. До роботи на цій посаді за наказом міністра № 616-к від 11.06.2003 року згідно з контрактом від 12.06.2003 року я приступив з 12 червня 2003 року.

Через 2 місяці, 21 серпня 2003 року Указом Президента України № 868/2003 Вінницькому державному технічному університету було надано статус національного і перетворено у нову юридичну особу з новим статутом — Вінницький національний технічний університет.

25 вересня 2003 року наказом міністра № 651 мене було призначено ректором Вінницького національного технічного університету на умовах правонаступництва. Пунктом 5 цього наказу директору департаменту кадрової роботи Биковському В. Т. пропонувалось привести мій контракт у відповідність зі статусом національного, що я і прошу зробити сьогодні.

З повагою —
ректор ВНТУ Б. І. Мокін