Перша тривога закралась у мою душу після того, як я почув, що Генеральний прокурор Святослав Піскун закрив усі кримiнальні справи стосовно Юлії Тимошенко і її родичів.

Тривога моя обумовлена тим, що саме Святослав Піскун, у перший свій прихід на головну прокурорську посаду країни ще за часів президентства Леоніда Кучми, ці кримінальні справи всіляко підтримував і навіть звертався до Верховної Ради України з проханням позбавити Юлію Тимошенко депутатської недоторканості, а її родичів відправив на час слідства до в’язниці. Тож, принаймні, один раз він прийняв таке рішення стосовно Юлії Тимошенко та її родичів, яке не відповідало реальному стану справ. Але ж істина одна, і вона не може мінятись від того, кого обрано президентом держави. Тож я, як громадянин держави, не можу вважати себе захищеним законом, принаймні до тих пір, поки у державі посаду Генерального прокурора буде обіймати людина, для якої поняття істини залежить від того, хто знаходиться на верхньому щаблі владної драбини.

Ще одна моя сьогоднішня тривога викликана можливими наслідками від призначення міністром освіти і науки нинішнього голови Комітету в справах освіти і науки Верховної Ради України соціаліста Станіслава Ніколаєнка, який в третьому числі за 2005 рік, що охоплює період часу з 29 січня по 4 лютого, щотижневика «Зеркало недели» у статті «Высшей школе — государственную заботу» виклав своє бачення стратегії розвитку вищої освіти в Україні.

Якщо, ставши міністром, Станіслав Ніколаєнко втілить у життя свою ідею заборони державним вузам мати наряду з підготовкою фахівців за кошти держави ще й підготовку за кошти фізичних осіб, то, хоче він того, чи ні, але державні вузи прийдуть у занепад, а приватні розквітнуть. І розквітатимуть приватні вузи саме за рахунок тих грошей, які в якості легальної оплати за навчання не принесуть в державні вузи ті абітурієнти, котрі не пройдуть за конкурсом на місця держзамовлення, але бажатимуть отримувати вищу освіту і матимуть кошти для навчання на платній основі. А у державних вузах, в умовах недостатнього фінансування усіх витрат, що ще довгий час матиме місце у нашій бідній державі, та позбавлення можливості додаткового фінансування за рахунок надання платних послуг, розквітатиме лише корупція. Адже, якщо дитина багатих батьків бажатиме навчатись саме у вибраному нею вузі і саме на вибраній спеціальності, а знань у цієї дитини буде недостатньо, щоб самостійно взяти конкурсний поріг, то її батьки «із шкіри вилізуть», але знайдуть того, хто, взявши хабара, допоможе їм задовольнити забаганку любимого чада.

З включенням соціалістів до коаліції переможців і їх приходом до багатьох владних посад пов’язана ще одна моя тривога — за долю української мови. Особливо після заяви лідера соціалістів Олександра Мороза про його підтримку ідеї надання російській мові статусу другої державної. Я абсолютно впевнений у тому, що в умовах різкого скорочення сільського населення, яке служить джерелом української мови, та піднесення російської мови до рангу другої державної, без втручання держави, українська мова із вжитку щезне. А разом зі зникненням мови зникне і українська культура. І з часом владі нічого не залишиться, як для збереження залишків української самобутності створити україномовні резервації, на кшталт створених у Канаді і США для залишків місцевих корінних племен.

А остання моя сьогоднішня тривога викликана тим, що команда Віктора Ющенка, прийшовши до влади, не поспішає цю владу прибирати до рук. На мій погляд, вони повинні були розподілити пости між собою ще до закінчення президентських виборів. У крайньому випадку — до дня оголошення Віктора Ющенка президентом держави. І уже на другий день після цього оголошення країна повинна була побачити усіх, хто планує обійняти якусь міністерську чи губернаторську посаду. І ці претенденти на посади уже давно повинні були виступити у пресі та на телебаченні зі своїм баченням шляхів реалізації тих пунктів програми, задекларованої Віктором Ющенком на виборах, реалізацією яких вони опікуватимуться на цих посадах. Адже час спливає, а з ним спливають і надії людей на швидке покращення життя. Тому сьогоднішнім переможцям потрібно поспішати творити добро і реалізовувати обіцянки Віктора Ющенка, інакше на парламентських виборах у 2006 році до головного законодавчого органу можуть прийти зовсім інші переможці. А це приведе до зупинення процесів демократизації та очищення України, оскільки, із-за полiтичних війн між собою, команді президента та конфронтуючому парламенту не залишиться часу ні на що інше.

І, дай Бог, щоб усі ці мої тривоги виявилися безпідставними.