У четвер 27 липня у Секретаріаті Президента України Віктора Ющенка, за його ініціативи, відбулася зустріч глави держави «За круглим столом» з лідерами усіх нинішніх і деяких колишніх політичних сил України та кількома науковцями і моральними українськими авторитетами.

Зустріч розпочалася о 16-й годині і тривала з 30-хвилинною перервою майже шість годин. Зустріч транслювалася по радіо і телебаченню.

За «Круглим столом» ми побачили: Президента України Віктора Ющенка, Голову Верховної Ради України Олександра Мороза, виконувача обов’язків прем’єр-міністра України Юрія Єханурова, лідера фракції регіонів у парламенті Віктора Януковича, лідера фракції БЮТ у парламенті Юлію Тимошенко, лідера фракції «Наша Україна» у парламенті Романа Безсмертного, лідера фракції соціалістів у парламенті Василя Цушка, лідера фракції комуністів у парламенті Петра Симоненка, колишнього президента держави Леоніда Кравчука, колишнього керівника українського парламенту Івана Плюща, колишнього виконувача обов’язків голови українського уряду Миколу Азарова, літераторів Бориса Олійника і Євгена Сверстюка, ректорів НТУУ «КПІ» Михайла Згуровського та НУ «КМА» В’ячеслава Брюховецького, академіків НАНУ Ігоря Юхновського та Мирослава Поповича.

Вів «Круглий стіл» Віктор Ющенко. Вів упевнено, демонструючи усім, що він є головною фігурою цієї зустрічі. І взагалі складалося враження, що це було семінарське заняття за методикою «рольових ігор», яке проводив президент в якості учителя.

До початку зустрічі працівниками апарату секретаріату президента був напрацьований документ, який отримав назву «Універсал національного єднання». Ключовими положеннями цього документа стали 24 позиції, які у скороченому варіанті виглядають так: 1) збереження унітарності та соборності України, 2) продовження та удосконалення конституційної реформи, 3) приведення рішень всіх органів у відповідність з Конституцією України, 4) створення політичних та правових умов діяльності опозиції, 5) реформування структур виконавчої влади, 6) продовження судової реформи, 7) реформування системи правоохоронних органів, 8) стимулювання розвитку місцевого самоврядування, 9) приборкання корупції, 10) забезпечення статусу української мови як єдиної державної, 11) розвиток культури, 12) дотримання свободи віросповідання; підтримка прагнень до утворення єдиної помісної Української православної церкви, 13) підвищення добробуту громадян України, 14) становлення середнього класу, 15) пропаганда здорового способу життя, 16) досягнення щорічних темпів зростання ВВП на рівні не нижче 5 % при інфляції не більше ніж 10 %, стимулювання створення щороку не менше 1 млн робочих місць, 17) проведення податкової реформи, 18) підвищення ефективності використання природних ресурсів, 19) підвищення ефективності сільського господарства через введення землі в економічний обіг, 20) гарантування державою недоторканості прав власності, 21) підвищення якості комунальних послуг, 22) невідкладне прийняття необхідних для прийняття України до СОТ змін до законодавства та вступ до даної організації до кінця 2006 року, 23) неухильне виконання Плану дій «Україна-ЄС», невідкладний початок переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС та приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО, 24) налагодження ефективного економічного партнерства з усіма зацікавленими зовнішніми партнерами України, керуючись інтересами взаємної вигоди.

Усім запрошеним було запропоновано висловитись по змісту «Унiверсалу» і при досягненні консенсусу підписати його. Лише після цього Президент України Віктор Ющенко пообіцяв представити Верховній Раді України кандидатуру прем’єр-міністра, заявивши при цьому, що він ніколи не погодиться на роль поштової організації, яка, отримавши подання від парламенту, одразу ж відсилає його зміст зі своєю згодою назад до парламенту. У нього є 15 днів на обдумування поданої кандидатури, і він цей термін використає. А яким буде його остаточний вердикт, усі довідаються із послання у відповідь парламенту.

Із текстом «Універсалу» одразу ж погодились Юрій Єхануров, Роман Безсмертний та Юлія Тимошенко. Але, якщо Юрій Єхануров і Роман Безсмертний, які запропонували створити і нову коаліцію, одночасно висловили і згоду підписати цей документ, але без участі серед підписантів комуністів, то Юлія Тимошенко заявила, що, погоджуючись зі змістом «Універсалу», вона його все одно не підпише, оскільки ніколи не поставить свій підпис поряд з підписами лідера фракції регіонів Віктора Януковича та лідера комуністів Петра Симоненка.

Категоричну незгоду з текстом документу висловив Петро Симоненко, заявивши, що під такого змісту документом він ніколи не поставить свій підпис.

Олександр Мороз і Василь Цушко погоджувались поставити свої підписи, однак лише після внесення таких змін до «Універсалу» в позиціях стосовно НАТО і землі, які ці позиції узгоджували б з програмою Соціалістичної партії.

Віктор Янукович зажадав внесення таких змін до документу, які відповідали б змісту тих програмних документів, з якими Партія регіонів йшла на парламентські вибори, інакше виборці будуть їх вважати зрадниками. Але більше Віктор Янукович запам’ятався тим, що упродовж усієї дискусії, в той час як усі інші лідери фракцій намагались по її ходу вставити свої «п’ять копійок», сидів мовчки з «камінним» виразом обличчя. А Микола Азаров запам’ятався тим, що запропонував зробити перерву на півгодини, якої, на його думку, було б досить для узгодження тексту «Універсалу» і програми Партії регіонів.

Леонід Кравчук у своєму виступі знову зробив спробу «пройти між крапельками дощу», а Іван Плющ виступив у дусі знаменитого кота Леопольда з його закликом «Давайте жити дружно!»

В’ячеслав Брюховецький, Михайло Згуровський, Борис Олійник та Ігор Юхновський підтримали ідею національного єднання, але Згуровський запропонував ще й додати в документ тезу про інноваційний розвиток економіки України, для чого забезпечити більш суттєву підтримку науки і вищої освіти, а Брюховецький дав нищівну характеристику українському парламенту.

Критичними були виступи Мирослава Поповича і Євгена Сверстюка, особливо останнього, який висунув дуже гострі звинувачення на адресу Олександра Мороза.

Підсумком обговорення стала пропозиція створити робочу групу із представників усіх п’яти парламентських фракцій, яка узагальнить пропозиції і представить доопрацьований документ на підписання наступного дня у п’ятницю.

Але у п’ятницю «Круглий стіл» не знайшов свого продовження, оскільки робочій групі не вдалося до кінця дня узгодити деякі різновекторні погляди основних політичних лідерів нашої країни. Було оголошено про продовження роботи над документом до понеділка 31 липня — на другу половину цього дня перенесено і продовження «Круглого столу».

Кілька слів від себе: по-перше, мені не сподобалось, що документ про національне єднання назвали універсалом. Адже після виходу в світ у буремні роки громадянської війни перших чотирьох універсалів Центральної ради Українська Народна Республіка зі столицею у Києві втратила незалежність, не встоявши під ударами більшовицької армії Української Радянської Республіки зі столицею у Харкові, яка, фактично, була сформована за допомогою російських більшовицьких керівників із частин російської Червоної Армії. Тож, є побоювання, що у відповідності з законами містики історія може повторитись.

По-друге, немає у нашому законодавстві такого виду нормативних документів як універсали. І в Конституції України навіть натяку на використання в законодавстві універсалів немає. Тож, виходить ніякої законодавчої сили «Універсал національного єднання», навіть, якщо він буде усіма підписаний, не буде мати. І його невиконання ні для кого із підписантів ніяких загроз не несе. А через моральні перепони наші політики уже навчились переступати, не поморщившись. Тож, я боюсь, що усі усе підпишуть, але ніхто нічого виконувати не буде. Але тоді, який же сенс усе це затівати?

А по-третє, прослухавши монолог президента про стан сучасної української армії, я зрозумів, що до НАТО нам дійсно вступати потрібно, інакше путінська Росія, у якій 80 % населення мріє про повернення країні великодержавної гегемонії, нас «проковтне» ще до завершення дії угоди про використання Севастополя в якості основної своєї чорноморської військово-морської бази.

Постскриптум 1: ніякого продовження «Круглого стола» у понеділок 31 липня не відбулось, ЗМІ повідомляли упродовж дня, що йде узгодження спірних моментів.

Постскриптум 2: станом на 2-е серпня консультації лідерів парламентських фракцій з президентом держави стосовно підписання «Унiверсалу національного єднання» продовжуються, плавно переходячи в консультації по розпуску парламенту, оскільки президент вимагає підписання Універсалу в його редакції, а лідери парламентської коалiції з цим не погоджуються і вимагають від президента подати до парламенту кандидатуру Віктора Януковича на затвердження його на посаді прем’єр-міністра, не прив’язуючи це подання до підписання Універсалу. Про це Олександр Мороз, Віктор Янукович та Петро Симоненко у середині дня розповіли у виступах перед своїми прихильниками, які зібрались біля Верховної Ради України. Слід зазначити, що біля Секретаріату Президента України зібралась не менша кількість прихильників ідеї розпуску Верховної Ради і оголошення нових дострокових парламентських виборів. Тут застрільниками акції стали активісти партії «Пора» та Української Народної Партії. Нагадаю, що розпуску парламенту і оголошення дострокових парламентських виборів з дня виходу соціалістів з Коаліції демократичних сил і розвалу цієї коаліції у зв’язку з цим виходом вимагає парламентська фракція Юлії Тимошенко. Поки що міліціонерам міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, який вийшов з лав Соціалістичної партії, удається розмежовувати мiтингуючих під різними прапорами, не допускаючи виникнення сутичок.

На годиннику 18 годин. 5 телеканал подав фрагмент зустрічі Президента України Віктора Ющенка з лідерами політичних сил, представлених фракціями у Верховній Раді України.

Президент у цьому фрагменті сказав, що він зробив усе, аби об’єднати усі політичні сили, що представлені у парламенті, і націлити їх на розбудову України спільними зусиллями президента і парламенту. Але, коли уже здавалося, що домовленості відбудуться, лідери Антикризової коаліції відмовилися поставити свої підписи під текстом Універсалу національного єднання. Закінчив свій виступ у цьому фрагменті Віктор Ющенко заявою, що парламент за ці 60 днів, які пройшли з дня складення повноважень урядом, пройшов свій шлях, а президент пройшов свій.

Але остаточного свого рішення Віктор Ющенко не висловив, а завершивши консультаційну зустріч, пішов готуватись до телезвернення до народу.

А Юлія Тимошенко, вийшовши з зали консультацій, заявила, що президент розпустить парламент і основним мотивом розпуску з її точки зору є те, що і Комуністична партія, і Соціалістична під час виборів не говорили своїм виборцям про майбутній альянс з Партією регіонів, в ряди якої перейшли усі ті представники колишньої влади, проти яких піднімався Майдан у 2004 році, а тому треба звернутись знову до виборців, аби вони новим голосуванням висловили свою точку зору з приводу подальшого розвитку нашої держави, який може піти зовсім в іншому напрямку, у зв’язку зі зміною ідеологічних і політичних пріоритетів комуністами і соціалістами.

Услід за Юлією Тимошенко до мікрофонів, встановлених під Секретаріатом Президента України, підійшов Віктор Янукович. Він висловив упевненість у тому, що Віктор Ющенко не піде на розпуск парламенту, а прийме рішення, яке сприятиме зміцненню нашої держави. Що ж до можливості розпуску парламенту, то Партія регіонів цього не боїться, оскільки впевнена, що на дострокових виборах набере ще більше голосів.

Постскриптум 3: о 2-й годині ночі 3-го серпня Олександр Мороз і Віктор Янукович, прибувши до Президента України на його запрошення для продовження консультацій, поставили свої підписи під Універсалом національного єднання, який також скріпили своїми підписами Віктор Ющенко, Юрій Єхануров та Роман Безсмертний, після чого президент держави виступив по телебаченню з заявою, що з метою об’єднання українців, що проживають на лівому і правому берегах Дніпра, він після підписання Універсалу національного єднання усіма парламентськими фракціями із числа тих, що погодяться увійти у нову Коаліцію національного єднання, подасть до Верховної Ради України на затвердження на посаді прем’єр-міністра кандидатуру Віктора Януковича.

Наївний Віктор Андрійович! Він усе ще вірить у те, що разом з формальним керівником парламентської фракції «Наша Україна» Романом Безсмертним віддзеркалює думки і устремління українців, що проживають на правому березі Дніпра!

Я впевнений, що уже завтра він почує від багатьох політичних лідерів і політологів зовсім іншу оцінку своїм діям — і серед інших, він почує і заяви про те, що своїм рішенням президент не об’єднав Україну, а підпорядкував Правобережну Україну Лівобережній.

Слухаючи виступ Віктора Ющенка, я ще раз згадав заяву у Верховній Раді України Олександра Мороза, який, заспокоюючи народних депутатів, сказав, що Віктор Ющенко генетично не здатен піти на такий сміливий крок як розпуск парламенту.

В одному нині можна бути упевненим на усі 100 % — по-перше, це в тому, що парламентська фракція регіонів не буде більше піднімати питання про імпічмент президенту держави, оскільки її члени чітко усвідомлюють, що в разі відсторонення Віктора Ющенка, відкриється шлях до цієї посади Юлії Тимошенко, яка залишилась єдиним політичним лідером, вірним ідеалам Помаранчевої революції. А по-друге, це в тому, що віднині Конституційна реформа є незворотною, оскільки, яким би не став склад майбутнього Конституційного Суду України, він уже ніколи не проголосує за її скасування. І цьому сприятиме як суттєве зниження потенціалу посади президента держави, так і прийняте нині Віктором Ющенком рішення.

Постскриптум 4: у своєму виступі на загальних зборах колективу університету 30 серпня 2004 року, наведеному у моїй книжці «Що за горизонтом?», характеризуючи стан виховної роботи в університеті, я наголосив на тому (див. стор. 173, 174), що для об’єднання України необхідно, щоб один із Вікторів (Ющенко, Янукович) став президентом держави, а другий прем’єр-міністром. І якби Віктор Ющенко, ставши президентом держави, одразу ж запропонував Віктору Януковичу цю посаду, це виглядало б великодушністю переможця, який хоче об’єднати Україну. І на хвилі популярності і надзвичайно високого авторитету, у той час Віктору Ющенку ніхто, окрім Юлії Тимошенко, не дорікнув би за це.

Затвердження ж Віктором Ющенком кандидатури Віктора Януковича на посаді прем’єр-міністра сьогодні виглядає зовсім по-іншому — як відмова Віктора Ющенка від ідеалів Помаранчевої революції без будь-якої боротьби, як його згода з тим, щоб президентська посада стала менш масштабною, як доказ того, що він знехтував думками тих мільйонів українців, які проголосували саме за нього на виборах.

Постскриптум 5: о 14-й годині 15 хвилин 3-го серпня розпочався 2-й раунд зустрічі президента держави за круглим столом з головою парламенту, виконувачем обов’язків прем’єр-міністра та лідерами парламентських фракцій, але у цьому раунді за столом уже не було ні колишніх керівників держави, ні представників громадськості, ні письменників, ні науковців.

Давши можливість кожному учаснику круглого столу висловитись, Віктор Ющенко запропонував усім підписати скорегований у відповідності із побажаннями парламентських фракцій текст Універсалу національного єднання.

Без будь-яких застережень Універсал підписали Олександр Мороз, Юрій Єхануров, Віктор Янукович, Василь Цушко і сам Віктор Ющенко.

Петро Симоненко підписував протягом 5 хвилин, вписавши від руки свою незгоду з формулюваннями 6 пунктів (стосовно адміністративно-територіальної реформи, мови, церкви, податкової системи, ринку землі та НАТО).

Юлія Тимошенко підписувати відмовилась, заявивши, що, по-перше Універсал являє собою на 90 % зібрання банальностей і загальних слів, а по-друге, що його підписання засвідчує зраду помаранчевих ідей на користь Партії регіонів. Завершила вона свій монолог запевненням, що продовжуватиме боротись за втілення в життя ідеалів Помаранчевої революції.

На що Віктор Ющенко відгукнувся реплікою, що це демагогія і нагадав Юлії Тимошенко, що тут не базар. Але після цієї репліки він висловив тезу про те, що в Україні кожен має право висловлювати свої думки вголос і ніхто не повинен потім ходити з гумкою і стирати неприємні для себе речі, що були висловлені чи написані його опонентом. Висловленою президентом тезою вирішив скористатись і я при написанні цієї книжки.

Після підписання Універсалу Віктор Ющенко привітав усіх з цією видатною для об’єднання України подією, нагадав усім підписантам, що принципи, закладені в текст Універсалу, повинні ставитись вище принципів, закладених у їхні партійні програми, і зробив наголос на тому, що Україна — і ЄЕП не повинна цуратись, і з курсу на ЄС не сходити.

А Олександр Мороз, повернувшись від президента до парламенту, проголосував з народними депутатами зміни до регламенту, аби внести в нього норму, яка дозволяє, не розпускаючи раніше створену, утворити нову Коаліцію, шляхом приєднання до неї нових фракцій, до якої тепер увійдуть усі парламентські фракції, що підписали Універсал, проголосував також зміни до закону про Конституційний Суд, які дозволили б привести до присяги усіх раніше висунутих президентом та суддівським з’їздом суддів Конституційного Суду України, і закрив засідання Верховної Ради України до завтрашнього дня, для вивільнення часу, необхідного для офіційного утворення нової парламентської коаліції і подання уже від неї президенту на затвердження кандидатури Віктора Януковича на посаду прем’єр-міністра.

Постскриптум 6: у цей же день, 3 серпня, більшість членів парламентської фракції «Наша Україна» прийняла рішення увійти до Антикризової парламентської коаліції, створеної раніше Партією регіонів, комуністами і соціалістами, та запропонувала оголосити її Коаліцією національної єдності, а партія «Пора» звернула усі свої намети і віднесла, скинувши у купу, під Секретаріат Президента України Віктора Ющенка усі свої барабани, намети і транспаранти, символізуючи цим закінчення романтичного періоду розвитку України, започаткованого Помаранчевою революцією.

Постскриптум 7: п’ятницю 4-го серпня можна віднести до знакових днів української історії. По-перше, у цей день Верховна Рада України дообрала по своїй квоті суддів Конституційного Суду і весь його склад привела до присяги, зробивши КСУ дієздатним. По-друге, Верховна Рада 271 голосом затвердила Віктора Януковича на посаді прем’єр-міністра. А по-третє, вона затвердила повний склад Кабінету Міністрів України, внесений Віктором Януковичем. Із 24 його членів 12 (прем’єр-міністр Віктор Янукович, 1-й віце-прем’єр та міністр фінансів Микола Азаров, віце-прем’єр по ПЕК Андрій Клюєв, гуманітарний віце-прем’єр Дмитро Табачник, віце-прем’єр і міністр будівництва Володимир Рибак, міністр у справах КМУ Анатолій Толстоухов, міністр по зв’язках з ВРУ Іван Ткаленко, міністр економіки Володимир Макуха, міністр ПЕК Юрій Бойко, вугільний міністр Сергій Тулуб, екологічний міністр Василь Джарти, міністр праці Михайло Папієв) висунуті фракцією регіонів, 5 членів (міністр юстиції Роман Зварич, міністр з питань надзвичайних ситуацій і наслідків Чорнобиля Віктор Балога, молодіжний міністр Юрій Павленко, міністр культури Ігор Лиховий, міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко) висунуті фракцією «Наша Україна», 3 члени (міністр оборони Анатолій Гриценко, міністр закордонних справ Борис Тарасюк, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко) висунуті Президентом України Віктором Ющенком, 2 члени (мiністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко, міністр транспорту і зв’язку Микола Рудьковський) висунуті фракцією соціалістів, 2 члени (міністр аграрної політики Юрій Мельник, міністр промислової політики Анатолій Головко) висунуті фракцією комуністів.