2 березня 2005 року, у середу, телевізійні канали передали інтерв’ю, яке дав Генеральний прокурор Святослав Піскун журналістам з приводу зробленої днем раніше заяви Президента України Віктора Ющенка про розкриття справи, порушеної 4 роки тому назад у зв’язку з убивством журналіста Георгія Гонгадзе.

Генеральний прокурор повідомив, що арештовано двох полковників міліції, які були безпосередніми виконавцями убивства журналіста, ще один високий міліцейський чин залишений поки що на волі під підписку про невиїзд і оголошено в розшук начальника Головного управління зовнішньої розвідки МВС генерала Пукача, якому були підпорядковані ці полковники.

Повідомив журналістам, а з ними і телеглядачам Святослав Піскун і про те, що у п’ятницю 4 березня о 10-й годині ранку повинен з’явитись на допит до Генеральної прокуратури колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, який під час загибелі Георгія Гонгадзе був безпосереднім начальником генерала Пукача.

А на другий день, у четвер 3 березня, виступаючи ввечері по телебаченню, народний депутат Григорій Омельченко, який є головою тимчасової депутатської слідчої комісії у справі про загибель Георгія Гонгадзе, обурився тим, що Святослав Піскун повідомив телеглядачам про виклик на допит Юрія Кравченка і зажадав від Генерального прокурора негайно заарештувати екс-міністра, аби зберегти йому життя.

Сьогодні, у п’ятницю 4 березня, канали телебачення принесли звістку, що дружина Юрія Кравченка біля 8-ї години ранку знайшла у допоміжному будиночку на дачі в Кончі-Заспі під Києвом свого чоловіка мертвим з двома вогнепальними ранами у голові. В руці він тримав свій особистий пістолет, з якого вилетіли кулі, що принесли смерть.

Оскільки кожна із ран є смертельною, то імовірність самогубства ставиться журналістами під сумнів.

Кожну годину у цей день «5 канал» розповідав про цю страшну новину, а увечері в своїх випусках новин про смерть Юрія Кравченка повідомили усі інші телеканали.

Зі слів дружини, яка теж ночувала на дачі, Юрій Кравченко вранці збирався їхати до Генеральної прокуратури на допит, навіть одягнув зимову куртку і вийшов у двір.

Біля Генеральної прокуратури Юрія Кравченка чекали журналісти, але так і не дочекались.

Народний депутат Григорій Омельченко сьогодні уже виступив по телебаченню з вимогою звільнити з посади Генерального прокурора Святослава Піскуна за службову недбалість і навіть заарештувати його, як опосередковано винуватого у смерті головного свідка по справі Георгія Гонгадзе. Він також висловив вимогу забезпечити охорону таким фігурантам плівок майора Мельниченка, як Леонід Деркач, Олександр Волков, Ігор Бакай та Микола Азаров, котрі були наближеними до Леоніда Кучми у період зникнення журналіста.

Президент України Віктор Ющенко звернувся до усіх з проханням дати можливість прокуратурі і правоохоронним органам провести розслiдування у нормальних умовах і не здіймати істерії навколо смерті Юрія Кравченка, зауваживши, що у кожного є право вибору йти назустріч органам дізнання чи діяти у відповідності зі своєю внутрішньою мотивацією.

Леонід Кучма, який уже кілька тижнів відпочиває на курорті Карлові Вари у Чехії, зателефонував, що у суботу перерве відпочинок і прибуде до України. Колишній президент України висловив жаль з приводу самогубства Юрія Кравченка і вважає, що той вчинив неправильно. Треба було йому йти до прокуратури і доводити свою непричетність до вбивства Георгія Гонгадзе, а не висловлювати свій протест проти здійснюваного на нього морального тиску шляхом самогубства за день до свого 54-ліття.

— Чи були мотиви у Юрія Кравченка покінчити життя самогубством? — Мабуть були. Адже, якщо припустити, що він дійсно віддав наказ чи через генерала Пукача, чи безпосередньо, тим полковникам, які нині арештовані, убити Георгія Гонгадзе, то, дізнавшись про їх арешт, розумів, що з допиту у Генеральній прокуратурі може додому уже не повернутись. Він розумів також і те, що свідчень двох виконавців убивства журналіста буде цілком достатньо, аби визнати його причетним до цього убивства. При такому розвитку подій його чекало ув’язнення, конфіскація майна і ганьба, що упало б важким моральним і фінансовим тягарем на всю сім’ю. А до всього цього ще й додалося б і те, що навіть у в’язниці для колишніх працівників правоохоронних органів Юрій Кравченко навряд би чи довго прожив. Адже там є багато тих, яких у свій час спровадив за скоєні злочини до в’язниці саме він. Тож серед ув’язнених бажаючих вночі за допомогою шворки помститись генералові, відiбравши у нього життя, знайшлося б немало.

В той же час, покінчивши життя самогубством, Юрій Кравченко залишав усім нам лише запитання без відповідей і припущення, які зітруться з пам’яті усіх, якщо не за кілька місяців, то за рік-два точно. І сім’я, відплакавши його, продовжуватиме жити при тих статках та зв’язках, які він їй забезпечив за життя.

Але з іншого боку, якщо дійсно Юрій Кравченко покінчив життя самогубством, то це можна розглядати як непрямий доказ того, що він таки причетний до вбивства Георгія Гонгадзе. Адже в разі своєї непричетності до цього вбивства, маючи сильну волю, міцне здоров’я, широкі зв’язки і достатні кошти, він обов’язково поборовся б за своє виправдання до кінця.

Після самогубства нікого уже не буде хвилювати питання, чи був причетним до вбивства журналіста Юрій Кравченко, чи ні — усі будуть тепер ламати голови лише над тим, хто запропонував йому це вбивство організувати. І на цей рахунок у мене є два припущення.

Першим припущенням є те, що згарячу сказані президентом Леонідом Кучмою слова: «Хоч би його (Георгія Гонгадзе) чеченці вкрали!» — які він кинув у розмові з Юрієм Кравченком і які зафіксовані на плівках майора Мельниченка, міністр міг сприйняти, як розпорядження позбутись неугодного президенту журналіста. І він виконав це самому собі сформульоване розпорядження, наказавши вбити Георгія.

Якщо ж це не самодіяльна несанкціонована запопадливість головного міліціонера країни, то можна припустити, що розпорядження Юрію Кравченку прибрати журналіста, після необачного висловлювання президента, могли дати ті впливові люди, які разом з ним побажали прив’язати Леоніда Кучму до себе і до Росії і збити з нього запал боротьби з корупцією, задекларований ним під час виборної кампанії 1999 року, запустивши одразу ж після убивства журналіста витік інформації про висловлювання Леоніда Кучми стосовно Георгія Гонгадзе через плівки майора Мельниченка.

Але, якщо Юрій Кравченко не покінчив життя самогубством, а його вбили, то це можна розглядати або як намір списати на нього організоване кимсь іншим убивство журналіста, або як спробу порвати нитку, що вела до замовника вбивства.

Почекаємо, що нам скаже слідство.

Коли я поклав на екран комп’ютера оці рядки, радіо «Ера» у випуску новин від 15 години оприлюднило слова нинішнього міністра МВС Юрія Луценка про існування передсмертної записки Юрія Кравченка, в якій він написав, що став жертвою інтриг колишнього президента Леоніда Кучми та його оточення.

Якщо записка не є підробкою, то це, на мій погляд, робить найбільш імовірним вище висловлене припущення, що Юрій Кравченко сприйняв як розпорядження прибрати докучливого журналіста з президентських очей емоційно висловлене Леонідом Кучмою побажання, щоб Георгія Гонгадзе викрали чеченці. І це побажання головний міліціонер вирішив виконати у найпростіший для людини зі зброєю спосіб.

Але самим головним питанням сьогодні стосовно смерті Юрія Кравченка залишається питання: «Яким чином він зміг вистрелити сам собі у голову другий раз, якщо рана від першого пострілу (теж у голову) за висновками судмедекспертів була смертельною?»

І ще одне важливе повідомлення принесло сьогодні телебачення — міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко розірвав контракт з ректором Черкаського національного університету Анатолієм Кузьмінським, який був довіреною особою Віктора Януковича на президентських виборах і проти якого виступила частина студентів очолюваного ним університету, оголосивши голодування, внаслідок якого одну студентку уже госпіталізовано, а кільком іншим надано медичну допомогу на місці. Ситуацію ускладнили зустрічне голодування тих студентів, які виступили на підтримку ректора і серед яких виявилися онук ректора і син проректора, а також припинення занять в університеті внаслідок забруднення головного корпусу ртуттю.

Постскриптум 1: 7 березня, у понеділок, Юрія Кравченка захоронено на Байковому кладовищі у Києві, де хоронять найбільш видатних українців. Попрощатись з ним, як повідомили ЗМІ, прийшло багато відомих людей, серед яких був і колишній президент України Леонід Кучма, котрий висловив переконаність, що Юрій Кравченко не причетний до убивства Георгія Гонгадзе. Як акцентували журналісти, із представників нинішньої влади попрощатись з Юрієм Кравченком прийшов лише Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, який був главою президентської адміністрації у ті часи, коли Кравченко служив міністром.

Звернули увагу журналісти і на те, що похорони Юрія Кравченка відбулися з дотриманням православних християнських канонів, чого не могла б собі дозволити церква, якби точно знала, що він покінчив життя самогубством.

А в публікації газети «Дзеркало тижня» з приводу смерті Юрія Кравченка прозвучало нове ім’я — генерала Фере, який був начальником канцелярії МВС за часів керівництва цим міністерством генералом Кравченком, і який, можливо і є тим, про кого Генеральний прокурор Святослав Піскун сказав, що він знаходиться під підпискою про невиїзд.

Постскриптум 2: ЗМІ повідомили, що після смерті Юрія Кравченка власник знаменитих плівок із записами «під диваном президента» майор Мельниченко звернувся з проханням забезпечити йому безпеку до опального російського олігарха Бориса Березовського, який нині проживає у Лондоні. І Борис Березовський, якщо вірити ЗМІ, одразу ж відгукнувся і своїм літаком уже перевіз майора Мельниченка до Лондона. У мене у зв’язку з цим виникло два запитання:

1). Чим обумовлена така турбота росіянина Березовського, який колись допомагав Володимиру Путіну прийти до влади, а потім попав в опалу, до опального українця Мельниченка?

2). А чи не тому подався майор Мельниченко до Бориса Березовського, що відчув у американських спецслужб недовіру до його легенди з записами під президентським диваном патріотом-одиночкою?