Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Публіцистика
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук

У понеділок 7 серпня з рідного міністерства до університету надійшла факсограма, якою мене було зобов’язано дати вичерпні відповіді на усі звинувачення на мою адресу, висунуті у листі до Президента України Віктора Ющенка та до цілого ряду керівників владних ланок різного рівня пенсіонером з десятирічним пенсійним стажем із Вінниці, членом самопроголошеної «Академії оригінальних наук», прізвище якого я називати не стану, аби не додавати йому хоч і скандальної, але все ж таки популярності. Я буду в подальшому його називати, виходячи з його членства в Академії оригінальних наук, просто «Оригіналом»

В той же день я дав інтегральні відповіді на висунуті звинувачення і наступного дня теж факсом відіслав їх до міністерства.

Нижче я подаю текст мого листа до міністерства з відповідями на звинувачення, замінивши у ньому лише прізвище особи, яка мене звинувачувала, на термін «Оригінал», аби підкреслити цим, що мова йде про члена Академії оригінальних наук.

 

Відповідь на лист Міністру освіти і науки України

«Оригінала» С. М. Ніколаєнку

Шановний Станіславе Миколайовичу!

Стосовно звинувачень «Оригінала», викладених у його листі на ім’я президента держави, прем’єр-міністра, керівника парламенту, міністра освіти і науки, головного прокурора держави, президента головної академії наук країни, губернатора області та мера міста, повідомляю наступне.

1). Ще 13 років тому до мене звернувся інженер заводської лабораторії одного із заводів, розташованих у м. Вінниці, «Оригінал», з пропозицією видрукувати в якості навчального посібника по металознавству ті матеріали, які він з собою приніс. Я взяв у нього ці матеріали і передав їх на кафедру металознавства для рецензування і надання допомоги в оформленні, якщо рецензія буде позитивною. Але на науково-методичному семінарі кафедри у присутності «Оригінала» науковцями і викладачами кафедри металознавства його матеріалам була дана негативна оцінка — їх визнано було зібранням застарілих методик і пожовтілих кальок. Тому я змушений був відмовити «Оригіналу» в можливості видати у нашій університетській типографії ці матеріали і наданні дозволу використовувати їх в навчальному процесі. Після цього «Оригінал» зненавидів і мене, і учених-металознавців нашого університету і почав писати в усі ті газети, які тільки мали бажання його вислуховувати, про низький рівень, на його думку, викладання металознавства в нашому університеті і непорядність ректора.

2). Після виходу на пенсію (приблизно 10 років тому назад) і влаштування на роботу інженером з техніки безпеки однієї із лікарень міста Вінниці, «Оригінал» протягом цих років знайшов-таки приватного підприємця, який, повіривши в його геніальність і запевнення, що його посібник по матеріалознавству чекає усе прогресивне людство, погодився видрукувати цей посібник. Видрукувавши посібник, підприємець виставив нашому університету рахунок, не маючи ні договору з нами, ні нашого замовлення. Довелось мені пояснити письмово і «Оригіналу», і приватному підприємцю, що без наявності замовлення і договору на виготовлення казначейство не пропустить проплату рахунка, навіть, якби я побажав його оплатити. А бажання проплачувати у мене не було і тому, що я звик дотримуватись фінансової дисципліни, і тому, що в кошторисі витрат на утримання університету, затвердженому у міністерстві, такі витрати були не передбачені, і тому, що матерiали, які покладені в основу посібника, ще десять років тому науковці-металознавці нашого університету визнали застарілими, і тому, що посібник «Оригінала» не отримав рекомендації до друку і використання на університетській ученій раді.

Після моєї відмови проплатити приватному підприємцю вартість виготовлення посібника, якого університет не замовляв і учена рада не рекомендувала до використання, «Оригінал» запевнив мене, що у нього достатньо високих зв’язків, аби зняти мене з посади ректора. Тож оцей лист одразу усій керівній вертикалі країни, який більше нагадує текст пісні Володимира Висоцького про мешканців відомої підмосковної дачі, аніж діловий документ, і є свідченням того, що «Оригінал» приступив до виконання своєї погрози.

3). Другим мотивом ненависті «Оригінала» до мене як ректора та до викладачів нашого університету — тепер уже в галузі комп’ютерної техніки, стала відмова наших фахівців, яку підтримав і я, придбати у «Оригінала» для використання в навчальному процесі створений ним і теж видрукуваний приватно «Самоучитель для начинающего пользователя компъютером». — Але ж наш університет заслужено вважається в Україні столицею по програмуванню комп’ютерів, оскільки і заключний третій тур Всеукраїнської олімпіади з програмування, який має статус півфіналу першості Європи з програмування, проводиться саме в нашому університеті і Україну на першості Європи, яка проводиться щороку у Румунії, разом з командою НТУУ «КПІ» та командою КНУ імені Тараса Шевченка теж представляє щороку команда саме нашого університету. А такі досягнення у свою чергу можливі лише завдяки високому рівню кваліфікації наших викладачів з програмування комп’ютерів та високого рівня засвоєння знань в галузі комп’ютерної техніки нашими студентами. Звертаю увагу на те, що у нашому університеті уже протягом перших кількох місяців навчання кожен студент 1-го курсу виходить на рівень вільного володіння комп’ютером. Тож постає запитання — кому в нашому університеті може бути потрібен «Самовчитель для початківців», написаний металознавцем? А наш університет не такий багатий, щоб дозволити собі витрачати державні гроші на придбання того, що жоден студент не візьме в руки! Можливо цей «Самовчитель» і може знайти застосування в якомусь ПТУ при підготовці слюсарів чи столярів, але мене не зрозуміли б ні викладачі, ні студенти, якби я дав команду завантажити ним полиці університетської бібліотеки. Це було б аналогічно тому, що п’ятикласників, які уже вільно читають будь-які тексти, директор школи примусив би читати буквар з читанням слів по складах.

4). Стосовно того, чому я не запрошую «Оригінала» в університет на наукову чи викладацьку посаду, відповім наступне: по-перше, він не є ні доктором наук, ні кандидатом наук, ні професором, ні доцентом, ні фахівцем, який займав раніше пост рівня директора чи головного інженера крупного заводу — тобто його не можна віднести до фахівців високої квалiфікації. По-друге, із тексту його листа предметно витікає, що він вважає гуманітарні науки «демагогией», а менеджмент організацій — «нелепостью» і «лже-наукой», тож не може бути ні вихователем студентів, ні організатором процесу їх становлення як майбутніх керівників виробничих колективів. По-третє, не може бути науковцем людина, яка вважає назву дисертації «Исследование и разработка корректных статистических методов идентификации технологических объектов» «заумной» і розшифровує цю з його точки зору «заумь» так — цитую: «абракадабра какая-то, смесь еврея с мотоциклом» Остання фраза містить у собі ще й натяк, що, можливо, «Оригінал» є антисемітом. По-четверте, не може працювати в університеті, який є регіональним центром вищої освіти, науки і культури, людина, яка дії інших людей, що не співпадають з її розумінням ситуації, без суду і слідства в офіційних листах називає «преступными деяниями». А по-п’яте, у віці біля 70 років йому уже не вистачить енергії і бажання ні хоча б кандидатську дисертацію написати і захистити, ні життєву філософію змінити, ні взятись за щось складне і нове.

5). Стосовно звинувачення «Оригінала» у тому, що я — цитую: «в десяти судебных процессах с сотрудниками всегда выходил сухим из воды», відповім так. Оскільки юридична служба нашого університету виграла усі судові процеси за позовами тих співробітників, яких я звільнив з роботи за порушення чинного законодавства або нанесення збитків університету, і яких захищали професійні адвокати, то це, по-перше, є свідченням високої квалiфiкації університетських юристів, а по-друге, що я завжди діяв у відповідності з нормами чинного законодавства.

6). Раніше я думав, що лише науковці нашого університету дали негативну оцінку посібникам «Оригінала», і лише я відмовився оплачувати їхнє виготовлення приватною друкарнею. Але, прочитавши фразу із його листа — цитую: «Подобное я могу сказать и о других ректорах технических вузов и особенно о ректоре КПИ Згуровском М. З. и К?, ректоре Днепропетровской металлургической академии Величко А. Г. и ректоре Приазовского технического университета Волошине В. С.» — я зрозумів, що аналогічні відповіді «Оригінал» отримав і від ректорів цих університетів, про які уже ніхто не може сказати, що там на низькому рівні викладається металознавство. Тож після прочитання цієї фрази у листі «Оригінала» я ще з більшою повагою почав відноситись до спеціалістів з металознавства нашого університету, і мені стало уже не так страшно від ознайомлення з наступною фразою «Оригінала» — цитую: «На основании изложенного убедительно прошу всех Вас навести, наконец-то, в этом наиважнейшем деле порядок, до 1.09.06 г. разобраться с указанными вредителями образования, науки, производства во благо процветания Украины и счастья наших детей и внуков». — Прочитавши це, я подумав: «Як же добре, що ми живемо сьогодні в демократичній Україні, і на календарі не 1937 рік! — Інакше пішли б ми уже разом зі Згуровським М. З., Величком А. Г. та Волошиним В. С. по етапу на Колиму як вороги народу!»

7). Стосовно інших звинувачень на мою адресу, скажу таке:

Наукових публікацій у мене уже більше 300 (з їхнім списком можна ознайомитись в моїй особовій справі, яка є в міністерстві), із яких 10 наукових монографій, більше 150 наукових статей, опублікованих в українських наукових виданнях, більше 100 наукових статей, опублікованих в наукових виданнях Росії, Білорусії, Литви, та більше 20, опублікованих в наукових виданнях країн далекого зарубіжжя.

У 2005 році я не обирався за конкурсом на посаду ректора університету на безальтернативній основі, як вказує «Оригінал», а уклав додатковий контракт з міністром на збільшення терміну роботи на посаді ректора до 7 років у зв’язку з наданням університету статусу національного, і до цієї процедури ніякого відношення заступник міністра Огнев’юк В. О. не мав.

Запитання «Оригінала» до мене через газету «33 канал» ніколи опублікованими не були — до мене з ними приходила журналістка і після моїх детальних відповідей на кожне з цих запитань, газета відмовилась ці запитання публікувати.

Мої обидві дисертації знаходяться там, де і повинні знаходитись — в бібліотеці НТУУ «КПІ», оскільки в спецрадах самого цього вузу я їх захищав відповідно у 1971 та 1984 роках.

Вартість навчання на комп’ютерних курсах при університеті складає не 4,5 тисячі грн, як вказує «Оригінал», а, відповідно, для учнів шкіл — 180 грн, для дорослих — 230 грн.

8). Що стосується випадів «Оригінала» проти мого старшого сина Віталія Мокіна, то для їх спростування повідомляю таке.

Віталій закінчив фізико-математичну гімназію, а будучи студентом 2-го курсу університету із рук Президента НАНУ академіка Патона отримав золоту медаль за перемогу у конкурсі молодих математиків.

Після закінчення університету навчався в аспірантурі і за три місяці до її закінчення успішно захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Математичне моделювання та обчислювальні методи» (технічні науки).

Весною нинішнього року, у віці 31 рік, успішно захистив в Інституті проблем моделювання в енергетиці НАНУ дисертацію доктора технічних наук за тією ж спеціальністю. Він створив методологію побудови математичних та геоінформаційних моделей розгалужених річкових систем. Результати дисертації опубліковані в 90 наукових статтях та 4 монографіях і викладені в доповідях на 25 наукових конференціях і симпозіумах, у тому числі в країнах далекого зарубіжжя. Крім того він є автором 4 навчальних посібників.

Створена ним на замовлення міністерства охорони навколишнього середовища після виграшу тендера, в якому брали участь і провідні київські наукові колективи, геоінформаційна система екологічного моніторингу довкілля нині прийнята базовою в Україні, а наш університет визначено центром перепідготовки для фахівців із усіх областей України, що використовуватимуть цю систему.

Він дійсно працює директором Інституту в структурі нашого університету, але не Інституту менеджменту, як вказує «Оригінал», а Інституту магiстратури, аспірантури та докторантури. За час роботи Віталія Мокіна на цій посаді ефективність докторантури стала 100 %, а ефективність аспірантури досягла 64 % (при 17 % в середньому по міністерству) — це легко перевіряється по звітній інформації університету, яка є в Управлінні підготовки кадрів Департаменту кадрової роботи міністерства.

На цьому я буду закінчувати свої пояснення. Якщо міністерству не шкода грошей і часу на відрядження, то готовий прийняти в університеті будь-яку комісію, яка перевірятиме звинувачення «Оригінала». Хоча, як на мене, то будь-який неупереджений погляд на зміст цих звинувачень, одразу ж дає повну психологічну характеристику їх автора

З повагою —

ректор ВНТУ Б. І. Мокін

Відверто кажучи, давши таку детальну відповідь, я розраховував на те, що після цього мене міністерство залишить у спокої. Адже, по-перше, із тексту листа «Оригінала» видно, що він жодного дня не працював в університеті, тож не йому судити про університетські справи. По-друге, з тієї ж причини він не може претендувати на друкування своїх творів в університетському видавництві, оскільки згідно зі статутом університету воно не має самостійного статусу, а є внутрішнім університетським підрозділом, створеним для друкування лише праць співробітників унiверситету — тож, навіть, якби рукописи посібників «Оригінала» мали найкращі відзиви, все одно ми не зобов’язані їх друкувати. Такі «безбатченки», як він, повинні звертатись з пропозиціями про друкування в загальнодержавні видавництва. А, по-третє, я вважав, що мій авторитет народного депутата Верховної Ради України, який був біля витоків створення незалежної української держави, авторитет ректора, який вивів провінційний «політех» в розряд університетів зі статусом національного, знаних у світі, авторитет ученого, який постійно керує 3—5 аспірантами і публікує десятки нових наукових праць щороку, серед яких 1—2 монографії та 3—5 патентів на винаходи, і який користується повагою колег — увесь цей сукупний авторитет переважить безпідставні звинувачення людини, яка ніколи не була не те, що крупним менеджером, але навіть менеджером середньої руки, про що свідчать ним же подані у листі біографічні дані, яка ніколи не займалась наукою, про що свідчить відсутність наукових статей в наукових виданнях, і яка, судячи зі стилю і форми подачі матеріалу в листі, є неадекватною.

Але не так сталося, як гадалося. Уже в кінці дня 9-го серпня до університету надійшла факсограма з міністерства, яка містила наказ № 10/ 140 від 09.08.2006 року по Державній інспекції навчальних закладів МОН України такого змісту —

На виконання доручення Міністерства освіти і науки України

наказую

1. Перевірити питання, зазначені у зверненні (Ім’ярек), щодо ситуації, яка склалась у Вінницькому національному технічному унiверситеті.

2. З цією метою відрядити до зазначеного навчального закладу в період з 10 по 11 серпня 2006 року головного державного інспектора відділу інспектування вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації Семенюк Катерину Сергіївну.

3. При необхідності за погодженням з керівництвом управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації та вищими навчальними закладами до перевірки залучити висококваліфікованих фахівців.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Заступник голови інспекції (Підпис) В. Ф. Мудрик

А на другій сторінці містився перелік питань, які потрібно інспектору перевірити — подаю їх в тому ж порядку, але не в стовпчик, а в рядок: Наукові праці Мокіна Б. І.? Докторська дисертація? Чи проводить лекції з математики? Чи ректор працював на заводі? Який внесок у вітчизняну освіту і науку? Посадова інструкція? Які є нагороди, звання, досягнення? Причини звільнення науково-педагогічних працівників Стахова О. П. та Жукова А. О.? Причини звільнення інших працівників? Причини відмови у видавництві і використанні у навчальному процесі матеріалів (Ім’ярек)? Переобрання на посаду ректора на 7 років? Створення інститутів? Чому син ректора директор інституту? Судові справи проти інституту?

Що цікаво — поряд, у іншому Вінницькому університеті ректором працює людина, до якої є серйозні претензії стосовно законності отримання ним учених звань доцента і професора. З вимогою перевірити ці сумніви до Міністерства освіти і науки протягом двох останніх років надійшли листи від звільнених співробітників цього університету, від журналістів, від Голови Національної спілки журналістів України, від народного депутата України, від керівництва навчального закладу, в якому цим майбутнім ректором було з порушенням отримано учене звання доцента. Але цьому ректору ніякими комісіями міністерство не докучає, претензій йому не висловлює, тож він спокійно продовжує посідати ректорську посаду.

А по відношенню до мене уже на другий день після надходження листа до міністра від людини, яка ніякого відношення до університету не має і ніколи в ньому не працювала, листа, з якого видно, що людина є неадекватною, і наказ по інспекції вийшов, і комісія по перевірці моєї діяльності з виїздом на місце створена.

На мій погляд така оперативність може мати лише два пояснення: або автор листа до міністерства зі звинуваченнями на мою адресу написав його на замовлення моїх недругів з високих київських кабінетів, котрі одразу ж викликали міністра в один з цих кабінетів і віддали розпорядження негайно «розібратись» зі мною, або ж міністр, побачивши перелік осіб, яким надіслано листа, і розуміючи, що від цих адресатів можуть поступити відповідні запити, вирішив спрацювати на упередження і надіслати комісію, яка підготувала б відповіді на усі випади проти мене, аби потім відписуватись висновками цієї комісії. Подальші події покажуть, яка з цих альтернатив несе в собі істину.

І саме зараз, у четвер 10 серпня, коли я кладу на екран комп’ютера оці рядки, розпочала роботу в університеті комісія. З нашого боку до її складу на правах осіб, які надають матеріали, увійшли перший проректор Володимир Грабко і юрисконсульт Олена Стасюк, яких я викликав з відпустки, з боку міністерства — головний державний інспектор, кандидат філософських наук Катерина Семенюк, та провідний спеціаліст із обласного управління Олена Стецишина. Усі вони саме зараз зустрiчаються з автором звинувачувального листа.

Продовжую цього ж дня пізно увечері, після від’їзду на Київ державного інспектора.

Майже дві години вислуховували члени комісії монолог «Оригінала» — автора звинувачувального листа на мою адресу. Нічого нового, як мені стало відомо від Володимира Грабка та Олени Стасюк, котрі були присутніми при цьому, він не сказав — «Оригінал» у режимі патефону, у якого замкнулась доріжка на платівці, по кілька разів повторив усе те, що раніше виклав у листі. Хіба що, до числа обвинувачених названих у листі, додав ще директора Інституту системного аналізу НТУУ «КПІ» професора Олексія Новикова, який, як керівник методичної комісії міністерства з питань комп’ютеризації, ознайомившись зі змістом «Оригіналового» «Самовчителя», оцінив його негативно.

Увесь інший час цього дня пішов на пошуки в канцелярії, в архіві, на кафедрах, в відділі кадрів документів, якими спростовувались звинувачення «Оригінала», та виготовлення копій з них і завірення цих копій печаткою. І спростування виявилось повним, а державний інспектор до Києва повезла велику торбу паперів та довідку, в якій по кожному звинуваченню Оригінала мало місце спростування з посилкою на підтверджуючий його документ.

Версія для друку

Розділи книги
Передмова
Звернення до президента України
Перші тривожні думки
Заява П. В. І. як свідчення негараздів у нашій міліції
Народження уряду
Спільне засідання УФІ та АР ВНТЗУ
Інавгурація губернатора
Деякі наслідки Помаранчевої революції
Загадкова смерть екс-міністра МВС Юрія Кравченка
А чи варто Україні зміцнювати радянську систему атестації наукових та науково-педагогічних кадрів?
Відповіді любителю «лохотрону» та молодим соціалістам
Перша підсумкова колегія міністра Ніколаєнка
Два листи міністру
Десятиріччя Асоціації народних депутатів України
Три події у першій декаді квітня 2005 року, що сколихнули Україну
Зустріч з академіком Кунцевичем
Створення партії підтримки Віктора Ющенка на Вінниччині
Україна — чуток країна
Всеукраїнська олімпіада з автоматики і систем керування
Думки, народжені виїзним засіданням Президії АПНУ
Із чужої пісні слова не викинеш
Перша поява губернатора у рідному університеті
Перша рецензія на «Що за горизонтом?»
100 днів президентства Віктора Ющенка
Хто і коли об’єктивно оцінить вклад штрафних батальйонів у перемогу Радянської Армії над вермахтом?
Анонімники не вгамовуються
Університетський плебісцит
Відповідь Лідії Петрівні
Неузгодженість чи новий стиль?
Подорож делегації університету до Франції та Англії
Що виявилось не врахованим?
Ще раз про Тузлу
Нарада ректорів технічних ВНЗ України
Чи можна повернути те, що повернути не можна?
Інформаційне небо червня
Співбесіда з медалістами
Бомбардування комети
Невже ті, хто голосував за комуністів, підтримують їхні дії у Верховній Раді?
Третя світова перекинулась на Британські острови
Чи безсмертні ідеї Романа Безсмертного?
Реакція на лист від Гамрецького
Підсумкова колегія з селекторною присутністю
Звіт ректора про роботу у 2004—2005 навчальному році
Штормова декада вересня
Новий виток демократії в нашому університеті
Вінниці — 650!
Янукович сказав: «Так! Ющенко!»
Чи відбулося оновлення уряду?
Доповнення до закону про вищу освіту та деякі його наслідки
Депутатська недоторканість — форма захисту чи критерій оцінки?
Відвідини Верховної Ради України та дискусія з міністром
Повторна приватизація «Криворіжсталі»
Бюджетні пристрасті
Старт відпустки
Знакові події 1-ї декади листопада
Другий з’їзд партії НСНУ
Мороз в університеті
СТБ, комуністи і мікрофон
Суботні новини
День свободи
Понеділок — не завжди день важкий
Знакові події останнього листопадового вівторка
Не сприйняття і не прийняття на фоні визнання
Майже тиждень у Києві
Пора
Данилова арифметика
Звернення до міністра
Російська газова атака України у день зміни системи влади у ній
Телевізійне новорічне поздоровлення
Професіонали потрібні не лише у політиці, а і у пожежних командах
Три знакові для мене події після різдвяного тижня
Нагородний дощ
Батько і син Матвієнки та Яцків з Даниловим як перші і останні політичні гості нашого університету під час нинішньої парламентської виборчої кампанії
Карна справа
Декілька слів про хід передвиборчої кампанії
Наглядова рада ВНТУ
Друга підсумкова колегія міністра Ніколаєнка
Недолуга спроба здійснення адміністративного тиску
Зустріч з Юрієм Єхануровим
Репліки
Вибори
Президія і загальні збори АПНУ та захист Віталія
Коаліція
З Олександром Зінченком у чистий четвер
Що було важливим для мене у кінці квітня 2006 року?
Перше засідання Наглядової ради та виїзне засідання Президії АПНУ в нашому університеті
Безвладдя
Важливі події останньої декади червня
Коаліція вмерла! Нехай живе коаліція!
Завершення перевірок і приймальної кампанії
Декілька слів про дивізію СС «Галичина»
Універсал національної єдності
Перша спроба моїх недоброзичливців скористатись новим політичним співвідношенням
Післямова до викладеного
15 річниця незалежності України
Чим завершили і що будемо робити?
Що було цікавого у вересні
Як зробити вітроенергетику ефективною
Розбудова системи противаг
Нарада у міністра
Подорож до Німеччини
Загальні збори АПНУ
Полювання на помаранчевих міністрів
Роздуми під час святкування Дня свободи
Кілька слів про добросусідство
Післямова в остаточному варіанті
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.