У четвер, 18 серпня 2005 року об 11-й годині у Києві в студії Укртелекому розпочалося засідання Колегії Міністерства освіти і науки України, присвячене підведенню підсумків 2004/2005 навчального року в школах та профтехучилищах. Одночасно з киянами в обласних студіях Укртелекому зібралися керівники різних рівнів, які опікуються в областях питаннями освіти — від заступників губернаторів до керівників міських та районних відділів освіти і ректорів вузів. В деяких областях там були навіть губернатори.

В роботі Колегії МОНУ, засідання якої вів міністр Станіслав Ніколаєнко, взяла участь Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Завдяки телекомунікаційній системі Укртелекому в засіданні колегії змогли взяти участь і усі ті, хто зібрався у цей час в обласних студіях цієї організації. У складі запрошених до Вінницької студії взяв участь у роботі колегії і я. Старшим у нашій студії був заступник губернатора Іван Гамрецький. Із ректорів, крім мене, взяли участь в роботі колегії ще ректор педагогічного університету Олександр Шестопалюк та ректор регіонального економічного університету Петро Білоконний.

Відкривши засідання колегії, міністр Станіслав Ніколаєнко наголосив на тому, що вперше таке засідання проводиться у форматі відео-конференції та ще й за участю прем’єр-міністра і одразу ж надав слово Юлії Тимошенко, яка коротко охарактеризувала діяльність уряду по виконанню програми «10 кроків назустріч людям» взагалі, та в напрямку підтримки освіти зокрема.

Після прем’єр-міністра з короткою підсумковою доповіддю виступив міністр. Оскільки свою доповідь він уже напередодні опублікував в освітянських виданнях, і я з цією доповіддю встиг ознайомитись, то із уст міністра, звичайно ж, нічого нового не почув. Як, до речі, нічого нового для себе я не почув і із уст прем’єр-міністра, оскільки за допомогою ЗМІ теж уважно слідкую за усіма її виступами.

Із виступу Юлії Тимошенко запам’ятались, в першу чергу, її слова про те, що освітяни «працюють з дітьми за копійки», незважаючи на те, що у 2005 році на потреби освіти у консолідованому бюджеті виділено 14 мільярдів гривень проти 9,5 мільярдів гривень, виділених попереднім урядом у 2004 році. Нагадала вона і про те, що з 1-го вересня буде зроблено третій крок підвищення зарплати бюджетникам в середньому на 15 %, в результаті чого зарплата цієї категорії трудящих стане на 57 % вищою від тієї, яку вони мали на кінець 2004 року. Повідомила Юлія Тимошенко також і про те, що на вчорашньому засіданні уряду затверджена нова тарифна сітка зарплат, виходячи з мінімальної зарплати у 332 гривні, яку зрівняли з мінімальною пенсією. Пообіцяла вона у кожній області збудувати по одній школі майбутнього, які стануть взірцем і прообразом для усіх інших, а також здійснити комп’ютеризацію усіх навчальних закладів країни. 14 мільярдів гривень, які потрібно для розв’язання проблеми комп’ютеризації, Юлія Тимошенко запропонувала отримати з двох джерел — за рахунок конкурсного продажу земель несільськогосподарського призначення та за рахунок чесної конкурсної приватизації ще не приватизованих привабливих об’єктів, таких як «Криворіжсталь» чи «Укртелеком».

Зобов’язала Юлія Володимирівна усіх освітянських начальників звернути увагу на ті сотні тисяч дітей, які або не мають батьків, або живуть у бідних сім’ях. І не просто взяти їх під контроль, а розробити для них програму посильних заробітків, щоб їм не треба було жебракувати чи красти. В майбутньому уряд планує закріпити за кожною дитиною від народження певну суму річних витрат, яка буде передаватись тим організаціям, що будуть опікуватись цією дитиною до виповнення певного граничного віку.

Досить значну увагу у своєму виступі прем’єр-міністр приділила забезпеченню освітян житлом і закликала усіх писати звернення до Верховної Ради України та переконувати своїх народних депутатів, щоб вони якнайшвидше прийняли пакет із 6-и законів, переданий до парламенту урядом, завдяки яким можна буде ефективно і швидко розв’язати цю проблему. Цими законами найбіднішим пропонується надавати житло безкоштовно, освітянам середньої забезпеченості пропонуватиметься отримання житла на умовах, що половину сплачує держава, а половину отримувач житла, а тим, у кого гарні перспективи на майбутнє, будуть надаватись житлові кредити під незначний процент з погашенням кредиту на протязі 30 років. Такий підхід дасть змогу швидко забезпечити житлом усіх, хто його потребує, не примушуючи довгі роки стояти в черзі.

Із виступу Станіслава Ніколаєнка запам’ятався у першу чергу його заклик реформуватись, не руйнуючи те, що зроблено до нас, та визначення головним напрямком реформування інформатизацію шкіл шляхом насичення усіх достатньою кількістю комп’ютерних класів та впровадження інформаційних технологій навчання по усіх дисциплінах, що, звичайно ж, вимагає освоєння цих комп’ютерних інформаційних технологій навчання не лише учителями інформатики, а і усіма іншими учителями без виключення, який би предмет вони не викладали.

Звичайно ж, міністр не обійшов стороною тему корупції в освіті і необхідності з 2006 року запровадження прийому до вузів виключно за результатами зовнішнього, незалежного ні від школи, ні від вузу тестування. Звернув увагу на те, що дошкільною підготовкою охоплено в країні не більше 50 % дітей, що, в свою чергу, створює проблему вирівнювання знань у 1-му класі без втрати інтересу у більш підготовлених. Нагадав, що з нинішнього року Україна переходить до 12-річного терміну шкільного навчання, яке запроваджене уже в 146 країнах, а у майже 50 країнах цей термін складає навіть 13 років.

Попросив міністр не виховувати мрійників зі знаннями, а, паралельно з наповненням знаннями школярів, формувати у них практичні навики використання цих знань. Підкреслив, що школа і учителі усіх рівнів повинні бути поза політикою.

Завершив свій виступ Станіслав Ніколаєнко фразою, що подібно тому, як формування бюджету сім’ї починається із забезпечення потреб дітей, і формування бюджету держави повинно починатись з забезпечення нужд освіти.

Після міністра слова попросили представники освітньої сфери Одеси, Івано-Франківська, Запоріжжя, Житомира, Львова, Сум, Донецька і Севастополя. Їх виступи знаходили відгук у Юлії Тимошенко, яка кожний з них не залишала без коментарів. Особливо дісталось запоріжцям і кримчанам, які забезпечують гарячими обідами лише 10 % учнів 1—4 класів, в той час як набагато бідніші області, такі, наприклад, як Вінницька та Житомирська, забезпечують гарячим харчуванням усі 100 % учнів цієї категорії.

Жвава дискусія виникла навколо зауваження представника Житомира про встановлення квот для абітурієнтів, що мають пільги при вступі. Виявляється, у вузах Житомира деякі спеціальності повністю закрились пільговиками, які не пропустили жодного гарно підготовленого школяра, котрий не мав пільг.

На думку Юлії Тимошенко діти, які мають пільги, повинні розтікатись на три потоки: один — із найбільш підготовлених — у вузи, другий — із дітей з середньою шкільною підготовкою — у технікуми, а третій — зі слабкою підготовкою — у профтехучилища. Прем’єр-мiнiстр запропонувала міністру зібрати з цього приводу спеціальну робочу нараду і розробити проект постанови уряду стосовно встановлення квот для пільговиків при вступі до вузів та технікумів і ПТУ згідно з рівнем їх шкільної підготовки. Міністр у свою чергу пообіцяв крім того ще й з Верховною Радою домовитись про законодавче введення квот для пільговиків в закон про освіту.

Львівський губернатор у своєму виступі зачепив проблему судового відшкодування заборгованостей по 57 статті закону про освіту, яких уже присуджено на 51 мільйон гривень лише у їх області, і потік позовів до суду не вщухає. Він попросив Юлію Тимошенко звернутись до Верховного Суду України, аби верховні судді дали роз’яснення місцевим судам, що неможливо за один раз погасити усю 8-річну заборгованість, а тому треба приймати зважені судові рішення, на виконання яких давати оті 5 років, які задекларовані урядом з цього приводу.

Юлія Тимошенко з цього приводу вказала на те, що у бюджеті 2005 року на погашення заборгованості по 57 статті виділено 700 мільйонів гривень і стільки ж буде закладено і в бюджет 2006 року — при таких закладках уряд розраховує погасити цю заборгованість, яку накопичували усі попередні уряди, не пізніше ніж за 5 років. І треба пояснювати людям, що прискорити цей процес немає економічного підґрунтя.

Представник Донецька попросив захисту директорів шкіл від намагання їх змістити з посад за те, що вони підтримували на президентських виборах не того кандидата.

Прем’єр-міністр зобов’язала міністра вставати на захист таких директорів, якщо вони це робили із примусу тодішньої влади, а самі є гарними фахівцями своєї справи.

Після згаданих вище представників областей виступили ще секретар Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради України Володимир Кафарський та віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Микола Томенко.

Кафарський свій виступ акцентував на тому, щоб вузи приймали до своїх лав лише таку кількість студентів, яку вони здатні забезпечити гуртожитком, та на тому, що не варто сподіватись, що у місцевих бюджетах знайдуться додаткові кошти на нужди освіти, а тому треба «розкошелювати» на ці цілі багаті структури, такі, наприклад, як «Київстар», який має досить великі прибутки від використання школярами і їх батьками мобільних телефонів.

А Томенко наголосив, по-перше, на тому, що у навчальних закладах не повинно бути партій і політики, а по-друге, на тому, що школярі і студенти багато чого можуть зробити для своїх навчальних закладів безкоштовно, не чекаючи, щоб їм за це заплатили, і усі освітяни повинні виховувати в них такі риси.

В заключному слові Юлія Тимошенко поздоровила усіх освітян з Днем незалежності, що наближається, і побажала усім успіхів і здоров’я.

Засідання тривало дві години 15 хвилин.

У цей же день мені зателефонував начальник управління внутрішньої політики обласної державної адміністрації Володимир Лазаренко і повідомив, що я включений до складу делегації області, яка візьме участь у святкових заходах у Києві 24 серпня під час святкування 14-ї річниці проголошення незалежності України.

Постскриптум: але 24 серпня делегація області до Києва не поїхала, оскільки Президент України Віктор Ющенко запропонував відсвяткувати День незалежності у новому форматі — без вечірніх урочистостей для делегацій у Палаці Україна, а протягом усього дня на Майдані Незалежності у Києві та центральних площах обласних центрів.