Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Публіцистика
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук

11 лютого, у п’ятницю, віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний представив громадськості Вінниччини, яка зiбралась о 12 годині 30 хвилин в актовій залі Вінницької обласної телерадіокомпанії, нового голову обласної державної адміністрації Олександра Домбровського, який до наступного засідання міської ради одночасно продовжуватиме виконувати і обов’язки мера Вінниці.

Актова зала була переповненою, люди стояли навіть у проходах. Я примостився в кутку другого ряду, зайнятого журналістами.

Президію зібрання склали семеро — крім Романа Безсмертного і Олександра Домбровського місця на сцені зайняли також троє народних депутатів від Вінниччини: Катеринчук, Мельник і Скомаровський, голова обласної ради Юрій Іванов та секретар міської ради Козак, який приступив до виконання обов’язків міського голови.

Відкрив зустріч Роман Безсмертний, який протягом 15 хвилин повторив стандартний нинішній набір президентських аргументів, пожурив вінничан за те, що вони займають 23 місце в Україні серед 25 регіонів по рівню зарплати, і висловив надію, що з новим губернатором Олександром Домбровським справи області підуть на краще.

Після Романа Безсмертного протягом 15 хвилин говорив Олександр Домбровський. Він подякував Президенту України Віктору Ющенку за довіру і запевнив присутніх, що докладе максимум зусиль, аби виправити кризову ситуацію в області. А що вона дійсно є кризовою говорить хоча б те, що в області має місце заборгованість по зарплаті у розмірі 47 мільйонів гривень.

Основною родзинкою виступу Олександра Домбровського була заява про майбутнє призначення усіх своїх заступників і голів райдержадміністрацій зі 100-денним випробувальним терміном. Через 100 днів усі звітуватимуть про виконання поставлених перед ними задач, і за результатами цих звітів вони або будуть призначеними на постійно, або підуть у відставку.

Через 35 хвилин зібрання закінчилось, і усі розійшлися.

Я поважаю випускника нашого університету Олександра Домбровського, підтримував його на виборах міського голови, але був здивований, почувши про його призначення губернатором. Адже він ще не встиг себе помітно проявити на посаді мера Вінниці, а тут такий кар’єрний злет! Щоб хто не говорив, але голова облдержадміністрації — це, фактично, регіональний президент.

За два з половиною роки головування Олександра Домбровського у місті не запрацював жоден зі збанкрутілих заводів, не поліпшилась робота водоводів, тепломереж, електротранспорту та ЖЕКів, повільно і неякісно відновлюється розбита проїжджа частина вулиць. Ніяк не добіжить кінця процес упорядкування стихійних базарів та розподілу маршрутів між приватними перевізниками, місто живе у постійному страху очікування відключення від газової магістралі.

І не здійснивши корінного перелому в справі поліпшення життєзабезпечення міста, Олександр Домбровський став губернатором однієї із самих проблемних областей України, характерною особливістю якої є зруйновані цукрова та спиртова промисловості і зруйноване сільське господарство.

На мій погляд, більш доцільним було повернення у губернаторське крісло народного депутата Миколи Мельника. Його стиль керівництва є дещо хаотичним, але він краще розуміється саме на тих питаннях, які для області є одночасно і найголовнішими, і найболючішими.

Але президент України зробив свій вибір, і нам не залишається нічого іншого, як побажати Олександру Домбровському успіхів і кожному на своєму місці докласти максимум зусиль, аби допомогти йому у цьому.

Повертаючись до університету після інавгурації Домбровського, я почув з автомобільного приймача приємну для себе новину — колишнього міністра освіти і науки Василя Кременя, до якого я ставлюся з великою повагою, президент України призначив першим заступником Державного секретаря України Олександра Зінченка. Уже під’їжджаючи до університету, я підключився до інтерв’ю, яке у радіоефірі каналу «Ера» давав міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко.

Перше, що кинулось у вічі, це зміна його акцентів стосовно проведених у вітчизняній освіті реформ. Він уже не наполягав на негайному припиненні цих реформ, як це звучало з його уст раніше, а запропонував спочатку вивчити відношення до реформ батьків і дітей, а уже потім приймати по них рішення. Стала більш толерантною і його позиція по відношенню до західноєвропейських освітніх стандартів. Але прозвучали і такі відповіді на запитання, з яких стало ясно, що в деяких проблемах вищої освіти він ще не розібрався. Щоб не бути голослівним, я наведу такий приклад. На запитання слухача, чи справедливо те, що його син, який вчився у школі добре, пішовши на роботу у комерційну структуру, зарахований на заочне навчання в університеті за контрактом, а син його знайомого, який навчався у тому ж класі гірше, пішовши на роботу у державну організацію, зарахований на безкоштовне заочне навчання в тому ж університеті за держзамовленням, міністр відповів, що це несправедливо, і що це самоуправство ректорів.

Така відповідь міністра свідчить про те, що з усіма нормативними документами з вищої освіти він ще не ознайомився, а тому не знає, що на заочну форму навчання за державним замовленням університети зобов’язані приймати лише тих, хто працює на підприємствах і в організаціях державної форми власності. І тепер ректори через його необізнаність змушені будуть відбиватись від тисяч студентів-контрактників заочної форми навчання, що працюють в комерційних структурах чи не працюють ніде, бажаючих перейти на безкоштовне навчання за державним замовленням, хоча на їхню підготовку держава замовлення не робила, а лише дозволила університетам їх навчати за власні кошти чи кошти спонсорів.

Постскриптум 1: ознайомившись по матеріалах, опублікованих протягом лютого в «Дзеркалі тижня», з короткими політичними та кар’єрними біографіями усіх новоспечених губернаторів областей та членів уряду, я суттєво зменшив долю скепсису у своєму відношенні до призначення на губернаторську посаду у нашій області Олександра Домбровського, оскільки він, на відміну від деяких інших осіб, призначених губернаторами, принаймні, не є акулою бізнесу, не збивав на смерть нікого своїм автомобілем, не був науковим керівником у когось із вищого керівництва державою, не був донедавна приятелем і радником Туркменбаші, не отримував заочний диплом у Ківалова, маючи до цього відрахування за неуспішність і пропуски сесій, і має суттєво більший тезаурус знань в питаннях життєзабезпечення області та менеджменту, ніж учитель історії.

Постскриптум 2: через кілька днів засоби масової інформації повiдомили про перші кадрові призначення Олександра Домбровського, серед яких мене, звичайно, найбільше зацікавило те, що заступником губернатора з гуманітарних питань призначено Івана Гамрецького, який поки що є одночасно і головою обласної профспілки освітян.

Я глибоко поважаю Івана Степановича і як фахівця, що добре знає проблеми освіти та науки, і як людину чесну і порядну, тож його призначення на посаду, якій підпорядковане і обласне управління освіти та в частині взаємодії з місцевими органами влади і ректори університетів, мене порадувало. Тепер у мене не буде більше внутрішнього настрою проти участі в нарадах керівників закладів освіти, які періодично проводитиме заступник голови облдержадміністрації з гуманітарних питань.

Версія для друку

Розділи книги
Передмова
Звернення до президента України
Перші тривожні думки
Заява П. В. І. як свідчення негараздів у нашій міліції
Народження уряду
Спільне засідання УФІ та АР ВНТЗУ
Інавгурація губернатора
Деякі наслідки Помаранчевої революції
Загадкова смерть екс-міністра МВС Юрія Кравченка
А чи варто Україні зміцнювати радянську систему атестації наукових та науково-педагогічних кадрів?
Відповіді любителю «лохотрону» та молодим соціалістам
Перша підсумкова колегія міністра Ніколаєнка
Два листи міністру
Десятиріччя Асоціації народних депутатів України
Три події у першій декаді квітня 2005 року, що сколихнули Україну
Зустріч з академіком Кунцевичем
Створення партії підтримки Віктора Ющенка на Вінниччині
Україна — чуток країна
Всеукраїнська олімпіада з автоматики і систем керування
Думки, народжені виїзним засіданням Президії АПНУ
Із чужої пісні слова не викинеш
Перша поява губернатора у рідному університеті
Перша рецензія на «Що за горизонтом?»
100 днів президентства Віктора Ющенка
Хто і коли об’єктивно оцінить вклад штрафних батальйонів у перемогу Радянської Армії над вермахтом?
Анонімники не вгамовуються
Університетський плебісцит
Відповідь Лідії Петрівні
Неузгодженість чи новий стиль?
Подорож делегації університету до Франції та Англії
Що виявилось не врахованим?
Ще раз про Тузлу
Нарада ректорів технічних ВНЗ України
Чи можна повернути те, що повернути не можна?
Інформаційне небо червня
Співбесіда з медалістами
Бомбардування комети
Невже ті, хто голосував за комуністів, підтримують їхні дії у Верховній Раді?
Третя світова перекинулась на Британські острови
Чи безсмертні ідеї Романа Безсмертного?
Реакція на лист від Гамрецького
Підсумкова колегія з селекторною присутністю
Звіт ректора про роботу у 2004—2005 навчальному році
Штормова декада вересня
Новий виток демократії в нашому університеті
Вінниці — 650!
Янукович сказав: «Так! Ющенко!»
Чи відбулося оновлення уряду?
Доповнення до закону про вищу освіту та деякі його наслідки
Депутатська недоторканість — форма захисту чи критерій оцінки?
Відвідини Верховної Ради України та дискусія з міністром
Повторна приватизація «Криворіжсталі»
Бюджетні пристрасті
Старт відпустки
Знакові події 1-ї декади листопада
Другий з’їзд партії НСНУ
Мороз в університеті
СТБ, комуністи і мікрофон
Суботні новини
День свободи
Понеділок — не завжди день важкий
Знакові події останнього листопадового вівторка
Не сприйняття і не прийняття на фоні визнання
Майже тиждень у Києві
Пора
Данилова арифметика
Звернення до міністра
Російська газова атака України у день зміни системи влади у ній
Телевізійне новорічне поздоровлення
Професіонали потрібні не лише у політиці, а і у пожежних командах
Три знакові для мене події після різдвяного тижня
Нагородний дощ
Батько і син Матвієнки та Яцків з Даниловим як перші і останні політичні гості нашого університету під час нинішньої парламентської виборчої кампанії
Карна справа
Декілька слів про хід передвиборчої кампанії
Наглядова рада ВНТУ
Друга підсумкова колегія міністра Ніколаєнка
Недолуга спроба здійснення адміністративного тиску
Зустріч з Юрієм Єхануровим
Репліки
Вибори
Президія і загальні збори АПНУ та захист Віталія
Коаліція
З Олександром Зінченком у чистий четвер
Що було важливим для мене у кінці квітня 2006 року?
Перше засідання Наглядової ради та виїзне засідання Президії АПНУ в нашому університеті
Безвладдя
Важливі події останньої декади червня
Коаліція вмерла! Нехай живе коаліція!
Завершення перевірок і приймальної кампанії
Декілька слів про дивізію СС «Галичина»
Універсал національної єдності
Перша спроба моїх недоброзичливців скористатись новим політичним співвідношенням
Післямова до викладеного
15 річниця незалежності України
Чим завершили і що будемо робити?
Що було цікавого у вересні
Як зробити вітроенергетику ефективною
Розбудова системи противаг
Нарада у міністра
Подорож до Німеччини
Загальні збори АПНУ
Полювання на помаранчевих міністрів
Роздуми під час святкування Дня свободи
Кілька слів про добросусідство
Післямова в остаточному варіанті
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.