Ні у вівторок 4-го липня, ні у середу 5-го липня Верховна Рада України не розпочала пленарні засідання, оскільки фракція регіонів продовжувала блокувати трибуну і стіл президії в залі засідань, висунувши новоствореній Коаліції демократичних сил ультимативні вимоги надати опозиції такий процент керівних посад у парламентських комітетах, який вони вибороли на виборах. Тож протягом цих двох днів між лідерами Коаліції, створеної із БЮТ, НУ та СПУ, з одного боку та лідерами Партії регіонів і комуністів — з другого, точились переговори, до яких, зустрічаючись наодинці з кожним із лідерів переговорного процесу, періодично підключався і президент держави. І, здавалось би, переговори завершились успішно — у четвер 6-го липня лідер фракції регіонів Віктор Янукович вийшов на трибуну і оголосив про зняття блокади трибуни та керівного стола у залі засідань. Робоча президія зайняла свої місця і головуючий на засіданні соціаліст Іван Бокій оголосив розгляд питання про обрання Голови Верховної Ради України.

Фракція регіонів висунула кандидатом на цю посаду Миколу Азарова, який свій виступ здійснив російською мовою, чим викликав обурення значної кількості народних депутатів. — Ну у якому ще парламенті якої країни претендент на посаду керівника цього найвищого законодавчого органу виголошував свою передвиборчу програму іноземною мовою? — Я особисто теж таких випадків не знаю.

Оскільки за погодженою квотою у Коаліції ця посада була віддана «Нашій Україні», то «нашоукраїнці» висунули своїм кандидатом Петра Порошенка.

А після цього трапилась прогнозована несподіванка: члени Коаліції — соціалісти висунули кандидатом на посаду Голови Верховної Ради України свого лідера Олександра Мороза, хоча при підписанні Угоди про Коаліцію вони погоджувались з кандидатурою Петра Порошенка.

Олександр Мороз пояснив залу свою згоду балотуватись несприйняттям ним та більшістю членів фракції і Політради СПУ кандидатури Петра Порошенка.

Після цього Петро Порошенко зняв свою кандидатуру і запропонував Олександру Морозу зробити те ж саме, аби після негативного голосування по кандидатурі Миколи Азарова надати можливість «Нашій Україні» висунути когось іншого.

Але Олександр Мороз відмовився прислухатись до пропозиції Петра Порошенка і був обраний 238 голосами Головою Верховної Ради України.

Те, що за Миколу Азарова не було подано жодного голосу, тобто, навіть сам він проголосував за Олександра Мороза, засвідчило попередню домовленість членів фракції соціалістів з фракціями регіонів і комуністів про спільну підтримку лідера Соцпартії. Це підтвердив і заступник Олександра Мороза по партії Йосип Вінський, який разом з ще кількома своїми товаришами по Політраді партії засудив вчинок лідера соціалістів, підтриманий переважною більшістю інших членів політради.

Тож у Соціалістичній партії намічається розкол, і складається враження, що якщо таке станеться, то вона може з часом зникнути з політичної карти нашої держави.

У Верховній Раді України було оголошено про вихід з нещодавно створеної Коаліції фракції соціалістів, що автоматично приводило до її розпаду, та про створення нової Коаліції із представників фракцій регіонів, соціалістів і комуністів, яку було названо Антикризовою.

Для оформлення нової Коаліції документально і висунення нею нової кандидатури на посаду прем’єр-міністра Голова Верховної Ради України Олександр Мороз оголосив перерву в засіданнях до вівторка 11 липня.

Чесно кажучи, те, що Олександр Мороз, завдяки підтримці фракції регіонів і фракції комуністів, які у такий спосіб вирішили розколоти Коаліцію демократичних сил, посів посаду Голови Верховної Ради України мені сподобалось, оскільки давало надію на те, що він, як послiдовний прихильник парламентської республіки, не дозволить скасувати Конституційну реформу і не поспішатиме проводити через парламент не популярне в нашому народі рішення про вступ України до НАТО.

Але я сподівався, що після обрання свого лідера Олександра Мороза спікером парламенту усі інші члени соціалістичної фракції підтвердять своє членство у Коаліції демократичних сил, а Олександр Олександрович, ставши керівником парламенту, негайно призупинить своє членство у Соцпартії, і завдяки цьому буде втрачено формальний привід вимагати від нього здійснення впливу на соціалістів з метою виходу їх з Коаліції демократичних сил і переходу до Коаліції з Партією регіонів та комуністами.

Однак це моє сподівання не виправдалось, оскільки і Олександр Мороз не оголосив про призупинення свого членства в Соцпартії, і народні депутати-соціалісти дружно (окрім Йосипа Вінського) вийшли зі складу Коаліції демократичних сил та поставили свої підписи у списку Антикризової коаліції поряд з підписами членів Партії регіонів. Тож більшість із тих, хто підтримував і продовжує підтримувати ідеї Помаранчевої революції, засудили такий крок соціалістів.

У понеділок 10 липня фракція «Наша Україна» на своєму засiданні, яке тривало 4-и години, прийняла рішення відмовитися від пропозиції Партії регіонів увійти до складу Антикризової коаліції і оголосила про те, що вона приєднується до фракції БЮТ, котра оголосила про свою опозиційність одразу після обрання Олександра Мороза спікером парламенту.

І БЮТ? і «Наша Україна» оголосили про взяття курсу на розпуск парламенту і проведення нових парламентських виборів.

У вівторок 11 липня до парламентської зали о 7-й годині ранку увійшли народні депутати від фракції регіонів і оточили трибуну та стіл керівника парламенту, аби не дати можливості представникам БЮТ та «Нашої України» заблокувати роботу Верховної Ради.

О 10-й годині у супроводі ескорту із представників фракції регіонів до зали увійшов спікер парламенту Олександр Мороз, який відкрив засідання Верховної Ради і повідомив про припинення повноважень Коаліції демократичних сил (БЮТ, НУ, СПУ) та про створення Коалiції депутатських фракцій (ПР, СПУ, КПУ) в кількості 238 народних депутатів, а також про те, що новостворена коаліція направила президенту держави подання про висунення на посаду прем’єр-міністра України лiдера Партії регіонів Віктора Януковича. Більше йому, фактично, нічого не вдалося сказати, оскільки в парламентській залі розпочалися крики, свист і завивання сирен. Представники БЮТ і «Нашої України», оточивши додатковим зовнішнім кільцем групи, створені фракцією регiонів для охорони трибуни і стола спікера, все одно заблокували доступ до них. Олександр Мороз змушений був оголосити перерву на півгодини.

Що цікаво, тепер у секретаріаті президента держави є одночасно два подання на призначення прем’єр-міністра — на Юлію Тимошенко від Коаліції демократичних сил, створеної 22 червня, та на Віктора Януковича від Антикризової коаліції, створеної 11 липня одночасно з заявою соціалістів про вихід з Коаліції демократичних сил.

Після перерви Олександр Мороз попробував надавати слово лідерам фракцій з місця, але ці виступи — Євгена Кушнарьова від Партії регіонів, Івана Бокія від СПУ та Петра Симоненка від КПУ — потонули в гулі голосів і сирен.

Лідери БЮТ і «Нашої України» запрошення Олександра Мороза до виступу проігнорували.

Проголосувавши голосами нової коаліції за продовження роботи Верховної Ради України після обідньої перерви, Олександр Мороз о 12-й годині закрив ранкове засідання.

Але і на вечірньому засіданні ситуація не змінилась. Періодично хтось з нової коаліції підходив до кореспондентів телеканалів і висловлював у відеокамеру своє обурення діями народних депутатів від БЮТ та «Нашої України», забуваючи, що ми усі ще добре пам’ятаємо про те, як вони протягом двох тижнів блокували роботу парламенту, не допускаючи нікого із Коаліції демократичних сил до трибуни і столу президії.

Потішив мене комуніст Адам Мартинюк своїм обуренням на адресу нинішніх порушників спокою — адже саме так поводили себе комуністи у завершальній стадії роботи Верховної Ради попереднього скликання, блокуючи прийняття законів, необхідних Україні для вступу у СОТ.

Викликав скепсис у мене своїми нападками на вчорашніх соратників соціаліст Микола Рудьковський — про таких, як він, моя бабуся говорила: «Чия б корова мичала, а його б мовчала!» — Адже це він, вигравши вибори міського голови Чернігова, через кілька днів покинув цю посаду і перейшов до Верховної Ради України по списку Соціалістичної партії на посаду народного депутата. І тепер жителям Чернігова, які опинились без голови, Рудьковського, потрібно призначати і проводити нові вибори, на які з державної казни буде витрачено чималі кошти. Як на мене, то ці кошти потрібно було б по суду витребувати з Миколи Рудьковського, щоб і йому у майбутньому, і будь-кому іншому неповадно було перемагати на виборах на посади, які вони після виборів не збиралися обіймати.

Не зумівши приборкати народних депутатів від БЮТ та «Нашої України», десь біля 18-ї години Олександр Мороз оголосив перерву в роботі Верховної Ради України і пішов консультуватись з Президентом України Віктором Ющенком, як я розумію, на предмет, що робити далі.

Після повернення Олександра Мороза від президента держави до сесійної зали відбулися вибори першого заступника Голови Верховної Ради України. Єдиним, узгодженим у новій коаліції, претендентом на цю посаду був комуніст Адам Мартинюк. Він десь біля 23-ї години ночі і був обраний на цю посаду тими ж таки 238 голосами.

Для того, щоб узгодити між фракціями розподіл посад голів комітетів та їх перших заступників, а також для того, щоб збити протестний накал у сесійній залі і заручитись підтримкою президента держави у переговорному процесі з керівниками фракції «Наша Україна» Олександр Мороз оголосив про те, що у пленарному режимі парламент продовжить свою роботу у середу 13 липня.

У цей же день повинні стати відомими результати розгляду у Печерському районному суді позовів БЮТ та «Нашої України» до Верховної Ради України у зв’язку з порушеннями, допущеними, на їх погляд, під час обрання 6-го липня Олександра Мороза на посаду Голови Верховної Ради та під час створення 11-го липня Антикризової коаліції. Адже про вихід Соцпартії з Коаліції демократичних сил було офіційно оголошено лише після обрання Олександра Мороза спікером парламенту, а згідно з законодавчо встановленими документами розпад парламентської коаліції наступає лише через 10 днів після оголошення про вихід когось із її складу. Тож Антикризову коаліцію фракції ПР, СПУ і КПУ зобов’язані були створювати і затверджувати лише 17 липня. Олександр Мороз же 11 липня оголосив у сесійній залі і про розпуск Коаліції демократичних сил і про створення Антикризової коаліції. Крім того, згідно встановленого регламентом порядку спочатку повинна бути створеною парламентська більшість з офіційним підписанням Угоди про це, а уже потім Верховній Раді дозволяється здійснювати процедуру обрання свого голови. Тож, дійсно, доводиться визнавати, що, принаймні, один із цих двох результатів отримано з порушенням нормативних документів.

Але вранці 13 липня засоби масової інформації повідомили, що Печерський районний суд відхилив обидва позови — і від БЮТ, і від «Нашої України». Тож хоче того, чи ні, Президент Віктор Ющенко, але доведеться йому самому приймати рішення по виправленню ситуації, що створилася у парламенті. І, здається, перший крок у цьому напрямку він уже зробив — ЗМІ повідомили, що Віктор Ющенко письмово звернувся до Верховної Ради з роз’ясненням допущених порушень регламенту при обранні спікера та створенні Антикризової коаліції і пропозицією виправити допущені помилки.

Ні вранці 13 липня, ні після обіду цього ж дня парламент не зміг розпочати плідну роботу, оскільки завивання сирен у сесійній залі не змовкало, тож Олександру Морозу знову довелося достроково закрити засідання.

Серед кущів парку біля будинку Верховної Ради з’явилися намети прихильників Віктора Януковича, привезених автобусами з різних регіонів України, а на Майдані Незалежності з’явилися намети активістів партії «Пора» на підтримку фракцій БЮТ і «Нашої України». У повітрі запахло новим протистоянням помаранчевих та біло-голубих.

Народного депутата від БЮТ інший народний депутат — від Партії регіонів спробував вночі, зі слів б’ютівця, витиснути з намета. Б’ютівець, захищаючись, використав пістолет з гумовими кулями, вистрiливши у повітря. Це остудило нападника і зацікавило міліціонерів. Тепер уже нападник оголосив себе постраждалим, оскільки він, начебто, зайшов до намету із цікавості — дізнатись чи там хтось є, а його, мовляв, зустріли пострілом, викликавши стрес.

Завершити цей розділ книги я хочу своїм здивуванням стосовно того, що фракції Партії регіонів, соціалістів і комуністів назвали свою коаліцію Антикризовою. Заводи, фабрики, фірми, холдінги і інші різноманітні компанії працюють нормально, середні навчальні заклади країни нещодавно випустили майже півмільйона власників атестатів зрілості, у вищих навчальних закладах повним ходом йде прийом нового поповнення на 1-й курс, міліція, прокуратура, суди і засоби масової інформації працюють у нормальному режимі, податки збираються настільки справно, що наповнення бюджету країни за перше півріччя склало 102 % від плану, курс гривні до долара США не змінюється, рівень інфляції мінімальний, Кабінет Міністрів, мери міст і губернатори областей та їх апарат працюють у звичному режимі, в південних областях розпочалися жнива — ніде в державі немає ознак кризи. І лише у парламенті лунають заяви, що в країні криза.

Але криза, на думку багатьох політиків і політологів, має місце не в державі, а лише у парламенті, і охоплює вона лише 450 осіб, які є слугами народу. А народ споглядає на кризу в середовищі своїх слуг як на циркове видовище. Хоча це видовище уже починає набувати певних ознак встановлення у суспільстві принципу співіснування не по закону. І першою ластівкою цього є те, що, як показали канали телебачення, народний депутат від Партії регіонів Калашников в порушення закону про ЗМІ вчора організував побиття журналістів каналу СТБ, коли ті спробували зробити відеозйомку наметового містечка біло-голубих біля Верховної Ради України. У журналістів була вилучена також відзнята відеокасета.

Постскриптум 1: у вівторок 18 липня на вранішньому пленарному засіданні Верховної Ради України Олександр Мороз повторно оголосив про створення Антикризової коаліції у парламенті і про повторне подання нею Віктора Януковича кандидатом на посаду прем’єр-мiнiстра. Тепер уже ніхто не зможе сказати, що створення Антикризової коаліції і висунення нею кандидатури прем’єр-міністра було здійснено з порушенням регламенту роботи Верховної Ради України. Але, виходячи з того, що президент держави перш ніж подати висунену Коаліцією кандидатуру до парламенту на затвердження має право узгоджувати цю кандидатуру протягом 15 днів, усередині цього терміну — 25 липня — може скластись ситуація, яка даватиме право Віктору Ющенку розпустити парламент, оскільки саме цього числа спливає визначений Конституцією України двомісячний термін, який надається парламенту для створення нового уряду після відставки попереднього. На думку політологів, які заполонили у ці дні усі ЗМІ, Віктор Ющенко не наважиться розпустити парламент, але намагатиметься переконати лідерів Антикризової коаліції висунути на посаду прем’єр-міністра замість Віктора Януковича когось іншого, скажімо, Миколу Азарова, який теж є одним із лідерів Партії регіонів. Це дало б змогу до нинішньої Коаліції увійти і фракції «Наша Україна», що стало б першим кроком на шляху до об’єднання України, на думку політологів і політиків політично розколотої президентськими виборами 2004 року. Хоча я особисто, спілкуючись з професорами і ректорами як лівобережних вузів, так і правобережних, від Луганська до Львова, ніякого розколу не спостерігаю, і вважаю, що істерія навколо політичного розколу суспільства використовується політиками виключно як технологія впливу на Президента України Віктора Ющенка.

До речі, пленарне засідання парламенту у вівторок 18 липня, як і наступне пленарне засідання у четвер 20 липня, пройшло уже у спокійному режимі — ніхто ні в що не дудів, і не завивали у сесійній залі сирени. Фракції «Наша Україна» і БЮТ 18 липня були присутніми у залі, але участі в роботі не брали, а 20 липня фракція БЮТ зал засідань покинула до 25 липня, вірячи у те, що 25 липня Віктор Ющенко цей парламент розпустить. 20 липня парламент списком проголосував за розподіл керівних посад у комітетах пропорційно набраних фракціями голосів виборців згідно з пропозиціями, виробленими фракціями на своїх засіданнях 19 липня. Тож окремі представники і «Нашої України», які пасивно спостерігають за ходом процесів у парламенті, і представники БЮТ, які покинули сесійну залу, формально уже є або керівниками, або заступниками, або секретарями якихось комітетів.

20 липня, покинувши сесійну залу, фракція БЮТ провела своє засідання, на якому одноголосно прийняла звернення до Президента України Віктора Ющенка, в якому закликала президента ні в якому разі не подавати на затвердження на посаді прем’єр-міністра Віктора Януковича, а розпустити парламент, як не дієздатний — в противному разі, тобто, при не розпущенні парламенту і дачі згоди на призначення Віктора Януковича прем’єр-міністром, вони вважатимуть дії президента зрадою ним інтересів усіх тих, хто повірив йому на президентських виборах і, прийшовши на Майдан, взяв участь у Помаранчевій революції.

Постскриптум 2: 20 липня засоби масової інформації повідомили про те, що фракція регіонів на своєму засіданні виключила зі свого складу народного депутата Калашникова, який дозволив собі «нечемно» повестись із журналістами телеканалу СТБ, котрі знімали на відеокамеру наметове містечко Партії регіонів біля будинку Верховної Ради України. В результаті стресу народний депутат Калашников, за повідомленнями ЗМІ, попав до лікарні «Феофанія» з діагнозом, який вивідати у лікарів цієї лікарні, котра охороняється від несанкціонованого доступу, навіть настирні журналісти не змогли. Але, незважаючи на виключення з фракції регіонів, народним депутатом України Калашников залишається, оскільки немає ні в Конституції України, ні в законі про статус народного депутата норми, згідно з якою народного депутата можна було б позбавити цього статусу в разі виключення з фракції. А він, звичайно ж, і після виключення з фракції регіонів буде голосувати так, як скаже її лідер.