У середу 22-го і четвер 23-го лютого у Києві відбулися заходи, присвячені підведенню підсумків вищими навчальними закладами України за 2005 рік.

У перший день зранку ВНЗ, розбившись на групи спорідненості, розглянули питання, що є характерними саме для цих груп. Наприклад, я працював у групі технічних та технологічних університетів, яка засідала у НТУУ «КПІ» з 10-ї години до половини на першу.

Після обіду, у цей же перший день, усі ректори з’їхались до актової зали Міністерства освіти і науки і кілька годин відпрацювали уже разом, прослухавши доповіді представників багатьох владних структур.

А на другий день усі подалися до Київського національного торгівельно-економічного університету, в актовій залі якого з 10-ї години і до 16-ї проходило засідання колегії міністерства, на яке були запрошені не лише ректори ВНЗ, але і голови обласних управлінь освіти та представники усіх владних структур, так чи інакше пов’язаних з освітою та наукою.

Колегія проходила під девізом: «Підвищення ефективності вищої освіти — визначальний чинник зростання суспільно-економічного потенціалу держави».

На засіданні в НТУУ «КПІ» для мене особисто була цікавою доповідь першого проректора цього технічного університету номер один нашої держави Юрія Якименка, в якій він продемонстрував ті заходи, завдяки яким вони домагаються у Київському політехнічному інституті високої якості підготовки фахівців. Ті моменти з його доповіді, які ще не мають місця у нашій практиці, я занотував, аби запропонувати їх ректорату на найближчому засіданні, оскільки вважаю за доцільне запровадити дещо із почутого і у нас.

На засіданні у цей же день у міністерстві я звернув увагу у виступі директора департаменту вищої освіти Ярослава Болюбаша на критику тих ВНЗ, керівники яких не узгодили з обласними державними адмінiстраціями плани державного замовлення на 2006 рік, у виступі заступника міністра Михайла Степка — на те, що новий перелік спеціальностей, який знаходиться на узгодженні в міністерстві праці, вступить у дію не раніше ніж із 2007 року, у виступі директора департаменту економіки Петра Кулікова — на критику на адресу ВНЗ, у яких 90 % студентів отримують стипендію, а 30 % її мають у підвищеному розмірі.

Критику Ярослава Болюбаша, фактично, можна розцінювати як доказ того, що на фоні загальних розмов про автономію університетів введення міністерством кількома роками назад вимоги погоджувати з керівництвом обласної державної адміністрації кандидатури представлених до нагород та нинішньої вимоги погоджувати плани прийому до університету за державним замовленням є нічим іншим, як подальшим суттєвим звуженням університетської автономії, оскільки чим більше автографів обласних керівників потрібно ректору для забезпечення розвитку університету, тим меншою стає область прийняття ним самостійних рішень.

А критика Петра Кулікова означає, що є університети, в яких процент студентів, які склали екзаменаційну сесію лише на «добре» та «відмінно» і не отримали жодної оцінки «задовільно» чи «незадовільно», досягає 90-відсоткової позначки, і серед цих 90 % мають місце 30 % чистих відмінників. Очевидно, що такі високі проценти за умови, що нині кожен, навіть державний ВНЗ, має не менше половини студентів зі слабкою шкільною базою, є суттєво завищеними. У цих ВНЗ явно ніхто якістю навчання не переймається.

На вечірньому засіданні, що проходило в актовій залі міністерства, значима інформація прозвучала також із уст декого з запрошених гостей — заступника голови КРУ Олійника, провідного спеціаліста мінiстерства фінансів Воробйова, ученого секретаря ВАК України Артюшина та в. о. голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради академіка Юхновського.

Олійник порадував усіх нас повідомленням, що з січня нинішнього року КРУ розпочало тотальні перевірки усіх ВНЗ, і що віднині органам КРУ дозволяється проводити не лише рознесені в часі ревізії, але і постійний аудит, під час якого спеціально закріплений за університетом працівник КРУ буде здійснювати щоденний контроль за кожною фiнансовою операцією в цьому університеті, накладаючи табу на проведення тієї з них, яка з його погляду не відповідатиме букві якогось нормативного документу.

Із цієї заяви другої людини в системі КРУ я зробив висновок, що Постанова Верховної Ради України про заборону контрольно-ревiзійних перевірок ВНЗ до 26 березня 2006 року — дня проведення парламентських виборів у нашій державі — не є для КРУ документом, обов’язковим для виконання. Зрозумів я і те, що органи КРУ поповняться потужним загоном аудиторів, які за своїми можливостями в університетах отримають статус вищий ректорського. І це все робиться на фоні заяв владних людей різних рівнів про розширення в Україні демократії взагалі і у вигляді університетської автономії зокрема. І після цього ми дивуємось, чого Об’єднана Європа не хоче бачити нашу країну у своїй структурі взагалі. А воно ж нічого дивного — європейці теж уміють читати і чути, і бачать, що ми говоримо одне, а робимо зовсім інше. А із історії усім відомо, що не передбачуваний союзник, у якого слова розходяться з ділом — гірший передбачуваного ворога.

Воробйов нам повідомив, що на утримання ВНЗ у 2006 році з державного бюджету виділено 5,2 млрд грн, а потрібні для забезпечення їхньої життєдіяльності ще 3,7 млрд грн ВНЗ зобов’язані заробити самі, шляхом надання платних послуг населенню, утворивши у такий спосіб спеціальний фонд бюджету. Тож виходить, що чим більше університет заробляє сам, тим менше на своє утримання він отримує з державного бюджету.

Здавалось би, що державні ВНЗ повинні усі отримувати від держави однакове фінансування в розрахунку на кожних 100 студентів, а за рахунок додатково зароблених грошей кожен ВНЗ мав би можливість встановлювати додаткове навчальне і наукове обладнання і додатково доплачувати своїм викладачам і науковцям за якість роботи, що працювало б на підвищення іміджу кожного успішного ВНЗ. А так маємо класичну комуністичну зрівнялівку. І це при тому, що усім ми заявляємо, що маємо ринкову економіку, і при тому, що США уже в ці наші заяви навіть повірили і визнали нас країною з ринковою економікою.

Артюшин нас порадував заявою, що ніяких змін в системі ВАК України у 2006 році не буде. Тож усі заяви про інтеграцію нашої системи вищої освіти в європейську і світову на принципах Болонської декларації залишаються поки що лише заявами, оскільки ми не передаємо університетам із ВАК право формування спеціалізованих наукових рад по захисту кандидатських дисертацій і право самим затверджувати кандидатські ступені, які за західною системою вищої освіти є третім рівнем університетської освіти після бакалавра і магістра.

Старійшина депутатського корпусу у Верховній Раді України академік Ігор Рафаїлович Юхновський розпочав свій виступ з повідомлення про прийняття парламентом нової редакції Закону України «Про зміни до Закону про вищу освіту», яка враховує зауваження президента і у якій залишилась і норма, що ректор ВНЗ не може обиратись на свою посаду більше ніж два рази поспіль, і нові норми навчального навантаження: 540 годин для завідувача кафедри, 640 годин — для професора, 700 — для доцента, 820 — для старшого викладача і доцента.

Після цього повідомлення Ігоря Рафаїловича вставив репліку мiністр Станіслав Ніколаєнко, який вів вечірнє засідання. Суть його репліки звелась до того, що, оскільки закон зворотної сили не має, то нинішня ректорська каденція для усіх ректорів є першою, незалежно від того, хто і скільки разів обирався на цю посаду раніше. Це означає, що у 2010 році, коли закінчиться мій нинішній термін обрання на посаду ректора, я при бажанні маю право брати участь у виборах ще раз.

Зменшення ж аудиторного навчального навантаження на викладача, на думку і вимогу міністра, повинно послужити стимулом для підвищення ефективності наукової роботи кожного з них та стимулом для створення сучасних навчальних посібників і методичних розробок, основаних на останніх досягненнях науки. І це вірно, оскільки визначеного КЗПП і нормативними документами вищої школи відпрацювання кожним викладачем 1550 годин протягом року в загальному підсумку (аудиторна навчальна робота, наукова робота, методична робота і виховна робота) закон про зміни до закону про вищу освіту не відмінив.

Зупинився академік Юхновський у своєму виступі і на питанні якості підготовки фахівців у вищій школі. Він запропонував виходити на Кабмін України з пропозицією про те, щоб ВНЗ зі слабкою матеріально-технічною базою, низьким рівнем ступневості науково-педагогічного складу та малим обсягом наукових досліджень дозволяти підготовку лише бакалаврів, а підготовку спеціалістів і магістрів покласти виключно лише на університети потужні як у кадровому і матеріальному, так і у науковому планах, на основі яких створити науково-дослідні центри з перспективою доведення їх до рівня джерел інновацій у промисловість та інші галузі народного господарства держави, як це має місце у США і Канаді.

Завершив свій виступ Ігор Рафаїлович роздумами з приводу виховання молоді у дусі державного патріотизму та любові до української мови, адже не може не викликати тривогу те, що нині лише біля 60 % громадян України визнають українську мову рідною у той час як у 1939 році, незважаючи на сталінські репресії проти «націоналістів», українську мову рідною визнавали 90 % жителів України.

Із виступів другого дня роботи по програмі Підсумкової колегії МОНУ, що проходила в актовій залі КНТЕУ, я зупинюсь лише на чотирьох, зроблених міністром Станіславом Ніколаєнком, головою ради ректорів університетів України і одночасно ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка Віктором Скопенком, головою ради ректорів вищих навчальних закладів України технічного профілю і одночасно ректором НТУУ «Київський політехнічний інститут» Михайлом Згуровським та прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим.

Основна доповідь міністра була опублікована в газеті «Освіта України» за тиждень до проведення колегії, тож кожен із запрошених на засідання мав змогу ознайомитись з її змістом зарані. А тому Станіслав Ніколаєнко не став витрачати час на її озвучення, а одразу перейшов до коментарів і доповнень, із яких у мене викликали найбільший інтерес наступні:

— похилий вік професорів є перепоною на шляху впровадження інноваційних технологій, а тому треба омолоджувати професорсько-викладацький склад університетів і ставити на чолі кафедр учених, які ще повні сил, енергії і багаті науковими ідеями.

— важливо мати у кожному університеті програму «кадри», в якій передбачити резерв на усі керівні посади від завідувача кафедри до ректора — це сприятиме втіленню еволюційного характеру змін і поступальності нарощення потенціалу університету, незалежно від того, хто пішов з якоїсь керівної посади і хто на неї прийшов;

— відійшла в історію норма, коли на посаду ректора після виборів міг бути призначений кандидат, який набрав лише 30 % голосів при наявності другого кандидата, котрий набрав 70 % голосів — віднині на посаду ректора будуть призначатись лише ті кандидати, які на виборах набрали не менше ніж 50 %+1 голос;

— університети, які претендують на роль провідних наукових центрів у регіоні, зобов’язані формувати навколо себе технопарки — локомотиви інновацій у промисловість та інші галузі народного господарства;

— в багатьох ВНЗ діяльність адміністрації захована від громадськості, що входить у протиріччя з принципами демократії;

— для розширення можливостей прояву студентської ініціативи необхідно виселити з гуртожитків усіх орендарів і віддати усі ці примiщення органам студентського самоврядування, а для розширення можливостей студентів займатись спортом необхідно створити на територіях ВНЗ, де це тільки можливо, додаткові спортивні майданчики;

— пам’ятаючи про те, що приватні вищі навчальні заклади є конкурентами, необхідно розірвати з ними усі договори оренди приміщень і обладнання — нехай самі собі створюють МТБ і з її допомогою конкурують з державними ВНЗ;

віднині проблеми енергозбереження у ВНЗ будуть під постійним контролем міністерства, зменшуватимуться ліміти на споживання енергоносіїв і з пріоритетом фінансуватимуться наукові дослідження, присвячені саме цим проблемам.

Віктор Скопенко розпочав свій виступ з критики тієї системи, за якою визначався рейтинг кожного ВНЗ лише у групі споріднених. Не сподобалися йому і деякі критерії, які враховувалися при визначенні рейтингу ВНЗ. Він запропонував зменшити число цих критеріїв і визначати рейтинг кожного ВНЗ не лише по спорідненій групі, а і в загальному підсумку.

Покритикував Скопенко керівників КНПУ імені Драгоманова, НУ КМА та Острожської академії, які, на його погляд, незаслужено дописали собі вік, закривши очі на те, що протягом багатьох десятків років вони просто не існували як вищі навчальні заклади. Звернув увагу Віктор Васильович і на те, що відновлена Києво-Могилянська академія була указом президента Леоніда Кравчука, якого в знак подяки тоді ж було обрано почесним професором № 1 цієї академії. А у минулому році вчена рада академії позбавила його цього почесного звання. І зробила вона це лише тому, що студенти і викладачі академії у дні Помаранчевої революції були серед помаранчевих, а Леонід Кравчук — серед біло-голубих. Такий вчинок вченої ради НУ КМА обурив ректора КНУ імені Шевченка.

Виступ Михайла Згуровського я передам цитатами:

— наші внутрішні оцінки не відповідають зовнішнім, що приводить до втрати конкурентоспроможності випускників;

— багато кафедр викладають не те, що знаходиться на передньому краї науки, а те, що знають, а ті, що науковими дослідженнями не займаються, знають мало, та й підручники, що написані не науковцями, не відповідають сучасним вимогам до підготовки фахівців, тож багато наших ВНЗ стають здатними готувати фахівців лише для сировинних галузей;

— підготовка фахівців з другої вищої освіти за півтора роки в разі суттєвих відмінностей в отриманій раніше базовій освіті є профанацією;

— подвоєння кількості студентів за рахунок контрактників привело до зниження вдвоє якості випускників;

— навчання у ВНЗ — це виснажлива праця з перенапруженням мозку навіть при щоденному відвідуванні занять, тож ідеологія їх вільного відвідування не корелюється з ідеологією високої якості підготовки випускників;

— треба провідні ВНЗ перевести в статус навчально-дослідницьких, потреби яких повністю задовольняються державою, яким заборонити прийом контрактників і випускникам яких дозволити видавати дипломи державного зразка, а усі інші ВНЗ нехай беруть контрактників, видають власні дипломи і заповнюють свої ніші в економіці.

Юрій Єхануров у своєму виступі похвалив нашого міністра за те, що той попередньо опублікував у ЗМІ свій виступ на колегії, давши змогу цим самим усім, хто розкритикований, підготуватись і виступити з поясненнями чи спростуванням. Відтепер він вимагатиме напередодні колегій так робити і усім іншим міністрам.

Пообіцяв прем’єр-міністр закласти в бюджет 2007 року до 1 % ВВП на наукові дослідження, що хоч і менше 2 %, прийнятих у західних країнах, але більше нинішніх наших 0,5 %. Пообіцяв також з 01.01.2007 року державну підтримку технопаркам. І в свою чергу висловив надію на суттєве підвищення уже з наступного року ефективності науки та інновацій. Особливо попросив звернути увагу на енергозбереження і енергозберігаючі технології, оскільки це нонсенс, що Україна за кількістю населення і нормами економічно-розвинених західних країн повинна споживати в рік 47 млрд куб. метрів газу, а реально вона споживає 77.

Головним завданням нинішніх політиків, на думку Юрія Єханурова, є підготовка молоді собі на заміну.

Завершуючи засідання колегії, міністр Станіслав Ніколаєнко у підсумковому слові акцентував на тому, що кожен на своєму місці повинен якісно виконувати свою роботу.

А про те, як виконуємо свою роботу ми у Вінницькому національному технічному університеті, свідчать «Інформаційно-аналітичні матеріали до засідання підсумкової колегії Міністерства освіти і науки», які опубліковані у збірнику під заголовком «Рейтинги вищих навчальних закладів» на 151 сторінках і роздані усім ректорам.

Усі ВНЗ 3-го і 4-го рівнів акредитації у цьому збірнику розбиті на 9 груп, споріднених за напрямками підготовки фахівців. Наш ВНТУ увійшов до групи «політехнічних вищих навчальних закладів», у якій посів друге місце з сумарним рейтингом 74,0497 балів. До цієї групи крім ВНТУ увійшли також: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», який з сумарним рейтингом 76,2488 балів посів перше місце, Національний університет «Львівська політехніка», який з сумарним рейтингом 70,0366 балів посів третє місце, Одеський національний політехнічний університет, який з сумарним рейтингом 65,3135 балів посів 4-е місце, Донецький національний технічний університет, який з сумарним рейтингом 64,5819 балів посів 5-е місце, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», який з сумарним рейтингом 62,4559 балів посів 6-е місце, Українська державна інженерно-педагогічна академія, яка з сумарним рейтингом 61,2225 балів посіла 7-е місце і Кременчуцький державний технічний університет, який з сумарним рейтингом 59,9598 балів посів 8-е місце в групі, яке є останнім.

Сумарні рейтинги ВНЗ визначались по сумі балів, набраних кожним по 13 тематичних напрямках, у кожному із яких враховано в свою чергу від трьох до шести критеріїв — в цілому в сумарному рейтингу кожного ВНЗ враховані показники ефективності його функціонування по 66 критеріях.

В якості тематичних напрямків визначені: 1) організаційна структура, 2) доступ до вищої освіти, 3) доступ осіб окремих категорій до вищої освіти, 4) результативність інтеграційних процесів та ступеневої вищої освіти, 5) структура контингенту студентів, 6) рух контингенту студентів, 7) результативність підготовки та працевлаштування, 8) науково-педагогічні кадри і їх якісні характеристики, 9) відтворення кадрового потенціалу, 10) підготовка науково-педагогічних кадрів, 11) наукова підтримка вищої освіти, 12) результативність наукової діяльності, 13) матеріально-технічна база.

По 1-му напрямку, 6 критеріїв якого враховували обсяги держзамовлення по прийому на 1-й курс по різних формах навчання в перерахунку на університет в цілому, на факультет, на кафедру, на спеціальність, наш університет отримав 3,8320 балів і посів останнє 8-е місце в групі.

По 2-му напрямку, 6 критеріїв якого враховували співвідношення між студентами держзамовлення і контрактниками по різних формах навчання, зарахованими на 1-й курс, наш університет отримав 5,2597 балів і теж посів останнє 8-е місце в групі.

По 3-му напрямку, 4 критерії якого враховували кількість зарахованих на навчання «чорнобильців», сиріт та інвалідів, наш університет отримав 5,2385 балів і посів 3-е місце в групі, пропустивши поперед себе УДІПА та НТУУ «КПІ».

По 4-му напрямку, 4 критерії якого враховували наявність в університетів комплексів зі школами та технікумами і процент зарахованих на 1-й курс з цих комплексів, наш університет отримав 4,2526 балів і посів 4-е місце в групі, пропустивши поперед себе НУ «ЛП», НТУУ «КПІ» та ДНТУ.

По 5-му напрямку, 5 критеріїв якого враховували співвідношення між студентами усіх курсів, які навчаються за держзамовленням, та їх загальною кількістю, а також процент іноземних студентів, наш університет отримав 4,0238 балів і посів 5-е місце в групі, пропустивши поперед себе НТУ «ХПІ», УДІПА, НТУУ «КПІ» та ОНПУ.

По 6-му напрямку, 5 критеріїв якого враховували різні види відрахування студентів протягом року, наш університет отримав 4,8133 балів і посів 5-е місце в групі, пропустивши поперед себе ДНТУ, КДТУ, УДІПА та ОНПУ.

По 7-му напрямку, 4 критерії якого враховували ступінь працевлаштування випускників різних форм, які навчалися за держзамовленням, наш університет отримав 4,0041 балів і посів 5-е місце в групі, пропустивши поперед себе НТУ «ХПІ», НУ «ЛП», НТУУ «КПІ» та ОНПУ.

По 8-му напрямку, 6 критеріїв якого враховували співвідношення кандидатів наук, доцентів і докторів наук, професорів до загальної кількості викладачів та завідувачів кафедр, наш університет отримав 6,9396 балів і посів 2-е місце, пропустивши поперед себе лише НУ «ЛП», у якого цей показник виявився на 0,01 бала вищим.

По 9-му напрямку, 3 критерії якого враховували стабільність в чисельності кандидатів і докторів наук, наш університет отримав 3,6477 балів і посів 4-е місце, пропустивши поперед себе КДТУ, ОНПУ та НТУУ «КПІ».

По 10-му напрямку, 5 критеріїв якого враховували процент аспiрантів держзамовлення у їх загальній кількості та у перерахунку на одного професора, а також ефективність аспірантури і докторантури, наш університет отримав 8,4144 балів і посів 1-е місце, відірвавшись від посівшого 2-е місце ОНПУ на два бали та від посівшого 3-е місце НТУУ «КПІ» на два з половиною бали.

По 11-му напрямку, 6 критеріїв якого враховували участь викладачів і студентів у виконанні держбюджетних та госпдоговірних наукових робіт та участь студентів в наукових публікаціях, наш університет отримав 6,6733 балів і посів 3-е місце, пропустивши поперед себе НУ «ЛП» та НТУ «ХПІ».

По 12-му напрямку, 6 критеріїв якого враховували захищені протягом року докторські та кандидатські дисертації, отримані патенти та опубліковані наукові статті і монографії в перерахунку на 100 науково-педагогічних працівників, а також обсяг виконаних держбюджетних робіт в перерахунку на одного науково-педагогічного працівника, наш університет отримав 7,9691 балів і посів 2-е місце, відставши від посівшого 1-е місце НТУУ «КПІ» на 0,8 бала та випередивши посівший 3-е місце НУ «ЛП» на 0,42 бала.

По 13-му напрямку, 6 критеріїв якого враховували забезпеченість студентів площами в навчальних корпусах і гуртожитках та комп’ютерами, наш університет отримав 8,9816 балів і посів 1-е місце, випередивши на два з половиною бали посівшу 2-е місце УДІПА. І більше ніж на три бали НТУУ «КПІ» та НТУ «ХПІ».

Як на мій погляд, систему показників треба було б доповнити такими важливими критеріями як кількість найменувань навчальних посібників, підручників та монографій, які є в бібліотеці ВНЗ, в перерахунку на 100 студентів, а також наявність у ВНЗ санаторію-профілакторію для оздоровлення студентів протягом року і наявність власних баз відпочинку для літнього оздоровлення в курортній місцевості. Наш університет від введення таких показників лише виграв би, як виграв би і від того, якби враховувалася також наявність університетського стадіону з трибунами для глядачів і рекортановим покриттям бігових доріжок.