Сьогодні, у вівторок 1-го листопада 2005 року, Верховна Рада України приступила до розгляду у повторному першому читанні проекту закону про бюджет держави на 2006 рік.

З протилежними точками зору на проект Бюджету-2006 виступили основні доповідачі — виконувач обов’язків Голови бюджетного комітету народний депутат України Людмила Супрун, член НДП, та міністр фінансів Віктор Пинзеник, лідер ПРП.

Віктор Пинзеник наголосив на тому, що в поданому урядом проекті бюджету на 2006 рік було передбачено 120,3 млрд грн доходів та 130,2 млрд грн витрат, тобто дефіцит бюджету складав 9,9 млрд грн. Народні депутати запропонували врахувати у бюджеті додаткові витрати ще на 70 млрд грн, що в принципі неможливо, оскільки немає джерел їх покриття. Міністр фінансів запропонував народним депутатам не приймати у 1-му читанні проект бюджету з пропозиціями Бюджетного комітету, оскільки це зруйнує економіку держави.

Людмила Супрун наголосила на тому, що уряд не хоче шукати компромісний варіант, оскільки його влаштовує негативний результат голосування, який, по-перше, надасть можливість уряду звинуватити парламент у зриві прийняття основного фінансового документу країни, а по-друге, дозволить йому у 2006 році працювати за пролонгованим автоматично бюджетом 2005 року, що звільняє уряд від відповідальності за результати його діяльності.

Кілька народних депутатів, які виступили в обговоренні проекту Бюджету-2006, в основному лобіювали інтереси тих соціальних груп, які вони розраховують бачити на своєму електоральному полі.

Виступив і виходець з нашого університету доцент Віктор Петров, член КПУ, виступ якого звівся до пропозиції передати його право виступу народному депутату Петру Дибенку, теж члену КПУ.

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин запропонував прийняти проект закону про бюджет 2006 року з пропозиціями Бюджетного комітету у 1-му читанні і самим його доопрацювати, аби відмести можливі звинувачення і уряду, і президента держави у тому, що основний фінансовий документ відсутній з вини парламенту.

Народні депутати 270 голосами підтримали пропозицію Володимира Литвина і прийняли проект закону про Бюджет 2006 у 1-му читанні з врахуванням пропозицій Бюджетного комітету. Це голосування остаточно підтвердило, що уряд Юрія Єханурова, а з ним і Президент України Віктор Ющенко не мають того рівня підтримки у парламенті, який дозволив би приймати потрібні їм закони. І я, наприклад, це прогнозував ще тоді, коли кілька десятків соратників Віктора Ющенка, перейшовши на посади міністрів і губернаторів, склали депутатські повноваження.

Стратегічно правильно було президенту держави і уряд, і корпус губернаторів формувати на цей перехідний період до парламентських виборів 2006 року не з народних депутатів, а з тих своїх соратників, які не були членами парламенту. Лише у цьому випадку, маючи більшість у Верховній Раді, виконавча влада змогла б провести у життя усі свої плани і цим забезпечити собі перемогу на виборах-2006, що з огляду на Конституційну реформу, яка вступає в силу з 01 січня 2006 року, є набагато важливішим, ніж тимчасове перебування на вищих владних щаблях виконавчої влади організаторів перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах. Але, на жаль, наш президент припустився стратегічної помилки, і вдвічі жаль, що поряд з ним у цей час не виявилося впливового радника, який би взяв на себе сміливість вказати на можливі негативні наслідки. Ось і маємо — як колись сказав Леонід Кравчук — те, що маємо!

Після прийняття у 1-му читанні Верховною Радою України проекту Бюджету-2006 з вимогою врахування пропозицій Бюджетного комітету міністр фінансів Віктор Пинзеник заявив, що уряд на 2-е читання проект Бюджету-2006 у варіанті Бюджетного комітету готувати не буде, оскільки він не прикладатиме рук до розвалу економіки держави. На що парламентарі відреагували в кулуарах погрозами висловити уряду недовіру і відправити у відставку. Там же прозвучали побоювання, що президент держави може за такі дії парламенту відправити його у відставку. Але Голова Верховної Ради України Володимир Литвин заспокоїв усіх, заявивши, що Віктор Ющенко генетично не здатний приймати такі радикальні рішення, тож не потрібно боятись, але і не слід поспішати з відставкою уряду, оскільки це може викликати хаос у державі. Складається враження, що ще до прийняття Конституційної реформи керівник парламенту уже стає політичною фігурою номер один у нашій державі. А Людмила Супрун наголосила на тому, що Бюджетний комітет не наполягає на врахуванні усіх пропозицій народних депутатів, для чого потрібно додатково 70 млрд грн., а пропонує збільшити витрати у Бюджеті-2006 лише на 8 млрд, одночасно вказуючи на те, звідки можна отримати додаткові надходження у розмірі 5 млрд грн, що в кінцевому варіанті збільшить дефіцит бюджету лише на 3 млрд грн. Тож уряду дали два тижні на підготовку компромісного проекту закону про бюджет 2006 року до 2-го читання, запропонувавши провести це читання 15 листопада.

Віктор Пинзеник погодився доопрацьовувати проект бюджету, але зауважив, що народні депутати повинні бути готові до того, що ключові положення урядового проекту зміненими не будуть і багато що з запропонованого народними депутатами враховано теж не буде.

У проекті Бюджету-2006 мене особливо зацікавили рядки і цифри, присвячені фінансуванню тих кількох університетів, яким право отримувати фінансування цільовим призначенням із бюджету без втручання Міністерства освіти і науки надано або колишнім президентом держави Леонідом Кучмою, або уже нинішнім президентом Віктором Ющенком. Такими університетами є Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Національний університет «Києво-Могилянська академія» та Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого.

Я не чіпатиму КНУ ім. Шевченка, оскільки для світу він є уособленням освіти в Україні, тож повинен фінансуватись навіть краще, ніж фінансується. В принципі, як на мене, то усі українські вузи держава зобов’язана фінансувати краще, ніж вона це робить зараз. Оскільки ж грошей на всіх не вистачає, то і фінансування різних вузів сьогодні здійснюється по-різному. І з цим, мабуть, треба погодитись. Але, на мій погляд, різниця в фінансуванні «любимих» і «не любимих» вузів не повинна бути такою разючою. Ось приклад. Бюджетне фінансування Вінницького національного технічного університету міністерство планує у 2006 році здійснити на рівні 20 млн грн. НТУУ «КПІ» є вузом у 5 разів більшим за нас. Йому у Бюджеті-2006 заплановано виділити 284,7 млн грн, тобто майже у 15 разів більше, ніж їх буде виділено ВНТУ. Порівнюючи ці числа, легко бачити, що на кожного викладача і кожного студента в НТУУ «КПІ» державою у 2006 році буде виділено у 3 рази більше коштів, ніж на кожного студента і кожного викладача у ВНТУ. А це, погодьтесь, уже ні про яку соціальну справедливість не свідчить.

У цей же день, коли голосувався Бюджет-2006, у другій його половині, Верховна Рада України проголосувала позитивно по двох законах із числа тих, які необхідні для прийняття нашої держави до Світової організації торгівлі.

Оскільки саме у цей день прем’єр-міністр України Юрій Єхануров, перебуваючи у США з офіційним візитом, вів переговори з Державним секретарем Кондолізою Райс про підписання протоколу згоди цієї держави про наш вступ до СОТ, то прийняття двох законів, сприяючих підписанню цього протоколу, можна розцінювати як намагання Верховної Ради підсолодити уряду гірку пігулку нав’язаного йому народними депутатами проекту бюджету 2006 року з пропозиціями Бюджетного комітету.

У цей же день народний депутат Юрій Ключковський став офіційним представником Президента України Віктора Ющенка у Верховній Раді. Нагадаю, що раніше цю функцію виконував народний депутат Сергій Соболєв, який пішов добровільно у відставку в знак протесту проти відставки Юлії Тимошенко з посади прем’єр-міністра.

Вранці цього ж дня Віктор Ющенко передав до Верховної Ради кандидатуру заступника Генерального прокурора Присяжнюка в якості претендента на посаду Генерального, з якої він нещодавно звільнив Святослава Піскуна. Але не встигли народні депутати навіть ще обмінятись думками стосовно кандидатури Присяжнюка хоча б у кулуарах, як через дві години від президента держави надійшла інша кандидатура на посаду Генерального прокурора — теж заступника, приведеного до Генеральної прокуратури Піскуном, але іншого — Медведька, про якого поки що відомо лише те, що він родом з Донбасу і починав свою прокурорську кар’єру в прокуратурах Луганської та Донецької областей, а у Генеральній прокуратурі є куратором справ про розслідування убивства журналіста Георгія Гонгадзе та отруєння кандидата у президенти Віктора Ющенка. З цього приводу народні депутати поки що висловлюються лише на предмет того, що, можливо, не варто було б поспішати з призначенням Генерального прокурора, адже Станіслав Піскун уже один раз відновився через суд на цю посаду після звільнення з неї колишнім президентом держави Леонідом Кучмою, і зараз він знову подав позов до суду, вважаючи його звільнення нинішнім президентом Віктором Ющенком не вмотивованим і таким, що суперечить закону про прокуратуру. Що цікаво, рішення нинішнього президента держави, який звільнив Святослава Піскуна з посади Генерального прокурора, у суді за позовом Піскуна буде захищати міністр юстиції Сергій Головатий, який Піскуна не любить ще з тих часів, коли Головатий входив до блоку Юлії Тимошенко і разом з нею боровся проти режиму Леоніда Кучми, а Піскун, будучи Генеральним прокурором, відкрив карну справу проти Юлії Тимошенко, яку, до речі, сам же і закрив, але уже за президентства Віктора Ющенка.

Постскриптум: у четвер 3-го листопада Верховна Рада України 303-ма голосами «За» підтримала кандидатуру Олександра Медведька, запропоновану президентом держави на посаду Генерального прокурора. Не підтримали цю кандидатуру під час голосування лише прихильники Юлії Тимошенко та Олександра Мороза, які устами народних депутатів Шкіля та Карнауха, котрі виступили з мотивів голосування, пояснили свою позицію тим, що не вважають за можливе підтримувати особу, яка курирувала роботу слідчої комісії по розслідуванню убивства журналіста Александрова. Комісія ж, як відомо, пішла по хибному шляху і запропонувала осудити невинну людину. Що цікаво, представляти Олександра Медведька до Верховної Ради, незважаючи на вагу посади Генерального прокурора, не прийшов до парламенту ні президент держави Віктор Ющенко, ні хоча б голова його секретаріату Олег Рибачук. А це уже можна розцінювати або як свідчення того, що Віктор Ющенко не був упевненим в позитивному голосуванні по цій кандидатурі і не хотів псувати собі настрою, або як тактично виважений хід, зроблений з урахуванням втрати підтримки у парламенті і націленості народних депутатів на прийняття таких рішень, які президенту не до вподоби. Цікавим є також і те, що саме Олександр Медведько був куратором розслідувань убивств народних депутатів Гетьмана та Щербаня, під час яких згадувався і екс-прем’єр-міністр Павло Лазаренко в якості можливого замовника. Тож Лазаренку навряд чи є сенс намагатись повернутись до України до тих пір, поки Генеральним прокурором буде Медведько, навіть у разі, якщо американський суд випустить його на волю.

Після голосування по кандидатурі Генерального прокурора Верховна Рада України перейшла до питання обрання керівників тих 10-и парламентських комітетів, які стали вакантними після складення депутатських повноважень народними депутатами, що пішли з цих парламентських посад на посади губернаторів і міністрів. Спочатку в результаті м’якого рейтингового голосування з кожних від двох до чотирьох претендентів було обрано по одному кандидату на посаду голови 9-и комітетів та по одному кандидату на дві посади перших заступників голови одного з комітетів, а потім відбулося пакетне голосування одразу по усіх переможцях рейтингового голосування. У цьому списку значився і претендент на посаду Голови Комітету з питань освіти і науки народний депутат Родіонов (від КПУ), який, набравши 145 голосів при рейтинговому голосуванні, обійшов народного депутата академіка Толочка (від НПУ), котрий набрав 136 голосів, та народного депутата Кафарського (теж НПУ), котрий набрав при цьому ж м’якому рейтинговому голосуванні 142 голоси.

Слід зазначити, що ще до початку рейтингового голосування прихильники Юлії Тимошенко оголосили про те, що вони знімають усі свої кандидатури, які були висунуті в якості претендентів на посади керівників парламентських комітетів, і що участі в голосуванні брати не будуть ні на етапі м’якого рейтингового голосування, ні на етапі пакетного. А в пакетному голосуванні взяли участь лише 170 народних депутатів, що перевело ці вибори в розряд таких, які не відбулися. Тож і далі обов’язки голів 9-и парламентських комітетів продовжуватимуть виконувати їхні перші заступники, а обов’язки перших заступників голови в одному із комітетів — прості заступники. А Комітет з питань освіти і науки продовжуватиме очолювати в якості виконувача обов’язків перший заступник голови, народний депутат України і старійшина депутатського корпусу, академік Ігор Рафаїлович Юхновський.

Після електронного голосування по питанню обрання керівників парламентських комітетів народні депутати тепер уже бюлетенями визначались з тим, кого із трьох запропонованих претендентів — Володимира Зайця (СДПУ (о)), Юрія Костенка (УНП), Валерія Коновалюка (Партія «ТУ») — обрати на вакантне місце заступника Голови Верховної Ради України.

Перед цим зняли з розгляду свої кандидатури народний депутат Катеринчук (НСНУ) та Сас (БЮТ). Але і ці вибори попали в категорію таких, що не відбулися, оскільки бюлетені для голосування взяла кількість народних депутатів, менша необхідного кворуму. Тож і заступника голови парламенту Верховна Рада теж не обрала, а тому Голові Верховної Ради Володимиру Литвину і його першому заступнику Адаму Мартинюку і надалі доведеться керувати парламентом удвох.