У суботу 16 липня, на мітингу протесту проти проведення адмінiстративно-територіальної реформи, у районному центрі Макарові Київської області, звідки родом автор ідеї цієї реформи віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний, він заявив, що, оскільки навіть його земляки не підтримують цю ідею, то він у понеділок подасть письмову заяву про відставку.

На цю, поки що усну, заяву свого, хоча й не дуже любимого віце-прем’єра, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко відреагувала публічною реплікою, що вона не підтримує бажання Романа Безсмертного піти у відставку, і додала, що, якби вона реагувала на вимоги усіх своїх ворогів, то їй би щодня доводилось би писати по шість заяв про відставку.

Президент України Віктор Ющенко теж обмежився публічною реплікою, що він не реагуватиме на усну заяву Романа Безсмертного до тих пір, поки з ним особисто не зустрінеться і не вислухає усіх аргументів.

Я нагадаю, що згідно з ідеєю адміністративно-територіальної реформи у кожній області зникне частина районних центрів разом з усіма бюрократичними організаціями, споконвічно існувавшими в цих центрах, а самі райони укрупняться, що вимагатиме переформатування і усіх тих бюрократичних організацій, які споконвічно існують і у тих районних центрах, які ними залишаться і після реалізації адміністративно-територіальної реформи. Саме у такий спосіб аналогічна реформа була здійснена у кінці минулого століття у Польщі.

Я є прихильником адміністративно-територіальної реформи, тому що розумію — без її проведення зірвати з насиджених місць усіх тих чиновників, які дістались від радянської влади, або уже вихованих тими, що дістались від радянської влади, неможливо. А без заміни бюрократичного апарату на усіх рівнях ніякого прогресу в напрямку руху до Європи і в напрямку боротьби з корупцією не буде.

У 1989 році, ставши ректором і почувши від першого проректора заяву про те, що усе буде, як було, а виголошені ідеї, завдяки яким були виграні ректорські перегони, треба залишити собі на згадку про вибори, я зрозумів, що нічого з того, що задекларував у передвиборній програмі, я не втілю в життя до тих пір, поки не заміню усіх проректорів і усіх деканів з їх заступниками. Тому першим моїм кроком була структурна реформа університету, в якій проректорам були сформульовані нові функції, що привело до зміни їх назв, а кількість факультетів була збільшена майже вдвоє. А під нові функції і нові назви проректорів були призначені і нові люди на проректорські посади, а деканами нових факультетів були обрані саме ті особистості, про підтримку яких, як ректор, оголосив я. Тож, сформувавши команду однодумців, уже без перешкод і внутрішнього спротиву виконавців, я став швидко втілювати в життя усі ідеї, задекларовані в передвиборній програмі. І це дало можливість перетворити маловідомий провінційний технічний вуз у відомий, як в Україні, так і далеко за її межами, технічний університет зі статусом національного.

Тож і Віктору Ющенку не вдасться перетворити Україну в Європейську державу до тих пір, поки він не замінить кадри, що формувались старою владою, на усіх рівнях керівництва від уряду до сільської громади. І навіть, якщо ці нові кадри будуть менш досвідчені і менш кваліфіковані, з ними побудувати нову державу буде легше і швидше, ніж зі старою гвардією, яка усе буде намагатись спрямувати в наїжджену колію, і яка сплелась поняттями, застіллями, подарунками та взаємними послугами в єдину багатоголову гідру, усі голови якої відрубувати Ющенку та його команді за відведений час не вистачить ні сил, ні виконавців.

А адміністративно-територіальна реформа і дасть можливість новій владі отримати і нових «проректорів», і нових «деканів» та їх заступників на сільському, міському і районному рівнях, і у такий спосіб сформувати команду однодумців на усіх владних щаблях, без якої нічого і думати про прогрес на шляху втілення економічних реформ. Але це добре розуміє стара влада, яка сьогодні виступає як в образі опозиції, так і в образі структур, начебто союзних новій владі, тож вона буде робити усе, аби не допустити проведення адміністративно-територіальної реформи. І простіше за все підняти людей у селах і районних центрах, настращавши їх закриттям лікарень і шкіл та необхідністю їздити на більші відстані по бездоріжжю за отриманням якихось довідок у нові райцентри.

Тож сьогодні народу треба говорити правду про те, для чого потрібна реформа, наголошуючи на тому, що іншого шляху для позбавлення його від влади тієї бюрократії, в якої він ніколи не міг добитись правди, немає, оскільки, навіть будучи звільненими з посад, вони все одно відновляться на них за рішенням судів. І що ліквідуватись будуть лише бюрократичні структури, які для самозбереження і понапридумували усі ті довідки, за якими треба їхати до райцентрів. І після їх ліквідації і за цими довідками не треба буде нікуди їхати, а будь-який документ можна буде отримати по Інтернету, не виїжджаючи за межі свого села. А школи і лікарні як працювали, так і будуть працювати, аби лише було кого вчити та лікувати.

І тоді люди масово протестувати не будуть. Але, навіть, якщо десь, хтось і протестуватиме, то все-одно реформу треба втілювати в життя, незважаючи на спротив тих, у кого вона відбирає важелі впливу на людей.

І навіть, якщо автор ідеї Роман Безсмертний «зійде з дистанції», реформу все-одно необхідно здійснити, доручивши її проведення комусь іншому, у кого вистачить духу встояти під градом замовних ударів ЗМІ.

Але, я сподіваюсь, що президент своєю підтримкою відновить віру Романа Безсмертного у можливість і доцільність втілення в життя його ідеї, і він продовжуватиме розпочате, незважаючи на нападки ворогів і скепсис декого із соратників.

Постскриптум: у вівторок 19 липня стало відомо, що президент не прийняв відставку Романа Безсмертного, а порадив йому більше уваги приділяти роз’яснювальній роботі для чого Україні потрібна адмінiстративно-територіальна реформа.

У ці ж дні президент підписав указ про ліквідацію Державної Автомобільної Інспекції, як одного із найбільш корумпованих органів виконавчої влади. Замість ДАІ указом президента створені дві служби, одна з яких слідкуватиме за станом доріг, а друга патрулюватиме рух на дорогах. Фактично, за змістом по відношенню до ДАІ це те ж саме, що й адміністративно-територіальна реформа по відношенню до органів місцевої влади. На підставі цього указу президента міністр внутрішніх справ звільнить усіх працівників ДАІ з роботи, в зв’язку з ліквідацією ДАІ, а потім тих із них, хто себе не скомпрометував, прийме на роботу в нові служби, які разом візьмуть на себе усі ті функції, які виконувала ДАІ.

По тому, що Віктор Ющенко на цьому тижні звільнив 2 митних генералів з посад керівників митниць, а ще одного з посади першого заступника керівника митниці, «розігнав» ДАІ і, незважаючи на критику з усіх боків, розпорядився продовжувати підготовку до втілення у життя адміністративно-територіальної реформи, складається враження, що він уже усвідомив необхідність вжиття рішучих заходів по наведенню порядку в державі — і це обнадіює.