Дуже цікавою в інформаційному плані виявилась субота 19 листопада.

Я зупинюсь на 8-и новинах, які для мене стали найбільш значущими. І, звичайно ж, почну з радіозвернення Президента України Віктора Ющенка до народу о 18-й годині, в якому він повідомив, що підписав указ про встановлення 22-го листопада на честь Помаранчевої революції додаткового святкового дня, який віднині іменуватиметься Днем свободи.

Я вважаю, що встановивши таке свято, Віктор Ющенко вчинив правильно. Щоб там не говорили сьогодні політичні вороги Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко про прорахунки в економічній політиці, але виведення свободи слова на рівень, не досягнутий ніде інде на пострадянському просторі, — це є епохальним досягненням Помаранчевої революції, завдяки якому тоталітаризму уже ніколи не повернутись до влади в Україні. А економічні досягнення у вільному суспільстві з’явитись не забаряться. І цілком справедливим буде те, що відлік їх кожного року приурочуватиметься до Дня свободи.

Сприятиме економічним досягненням України і дійство, яке відбулося у Сенаті США — звідти поступило повідомлення про одноголосне скасування стосовно України американськими сенаторами поправки Джексона-Венніка на обмеження торгівлі з Радянським Союзом, під яку після розвалу СРСР підпала і Україна. Ініціював це дійство у Сенаті США сенатор Лугар, який нещодавно відвідав Україну і переконався, що в нашій країні утверджуються принципи демократії. До речі, стосовно Росії ця поправка продовжує діяти.

Скасування поправки Джексона-Венніка, фактично, відкриває ворота на шляху до визнання американцями України державою з ринковою економікою, що, в свою чергу, зніме одну з найсерйозніших перепон на нашому шляху до вступу у Світову організацію торгівлі. Правда остаточне скасування цієї поправки матиме місце лише після затвердження рішення Сенату США у Конгресі — нижній палаті американського парламенту. Але, оскільки за скасування поправки Джексона-Венніка висловився уже і Президент США Джордж Буш, то голосування у Конгресі буде обов’язково позитивним і матиме чисто формальний характер, оскільки Республіканська партія Буша має там більшість.

Третьою важливою інформацією цього дня була трансляція у новинах усіма українськими та російськими телеканалами інтерв’ю Юлії Тимошенко, яка з’явилася перед телекамерами разом з усіма своїми близькими родичами і колишніми керівниками компанії ЄЕСУ і продемонструвала журналістам рішення Верховного Суду України про припинення усіх кримінальних справ проти неї та її родичів і компаньйонів у зв’язку з відсутністю у їхніх діях складу злочину. Цим рішенням Верховний Суд України фактично визнав, що усі кримінальні справи проти Юлії Тимошенко та її оточення були правоохоронними органами сфабриковані на замовлення її політичних противників, котрі знаходились на таких щаблях влади, з яких можна було віддавати подібні розпорядження правоохоронцям. Тож тепер усі, хто в чомусь звинувачував Юлію Тимошенко, зобов’язані вибачитись перед нею.

І хоч я не є причетним до звинувачень на її адресу, і тим паче до відкриття проти неї кримінальних справ, але уже за те, що вірив висунутим владою звинуваченням і у своїх попередніх книжках цю віру висловлював, я теж прошу у Юлії Володимирівни вибачення. І, сподіваюсь, що вона з ним ознайомиться після виходу цієї книжки у світ. А сприйме чи ні, то уже її справа.

На цій же прес-конференції Юлія Тимошенко повідомила, що заради перемоги ідеалів Помаранчевої революції вона готова знову стати поруч з Президентом України Віктором Ющенком як 22 листопада під час святкування Дня свободи на Майдані, так і після парламентських виборів у Верховній Раді України, аби лише їй на це надійшло запрошення від президента. І вона готова йти на об’єднання команд як до парламентських виборів, так і після них, здійснивши похід до Верховної Ради паралельно. Тобто, вона свій крок назустріч зробила, почекаємо, у якому форматі зробить свій крок назустріч Віктор Ющенко.

В якості ще однієї важливої події слід відзначити повідомлення про те, що в Україні з’явилося одночасно два Генеральних прокурори — Олександр Медведько, призначений президентським указом після погодження з парламентом, та Святослав Піскун, поновлений сьогодні на посаді рішенням Шевченківського районного суду міста Києва.

Це рішення суду є ударом по авторитету президента держави, який підписав указ, визнаний судом незаконним, та керівника його секретаріату, який готував проект цього указу та організовував його юридичну експертизу. Одночасно це рішення суду є ударом і по авторитету нещодавно призначеного міністра юстиції Сергія Головатого, який виступав захисником інтересів президента у суді при розгляді позову Святослава Піскуна. Але, одночасно, це рішення є свідченням небувалого раніше рівня свободи і демократії в Україні — хто б міг подумати ще кілька років тому назад, що наступлять часи, коли в Україні суддя прийме рішення проти волі міністра юстиції, а Генеральний прокурор опротестовуватиме рішення Президента країни? Але це сталося, і ми, українці, маємо право гордитися і пишатися цим. А для президента і міністра це буде уроком — треба підписувати такі документи, щоб під них юридичний комар носа не підточив.

В якості шостої цікавої мені події я відзначу призначення соратника Юлії Тимошенко, колишнього народного депутата України і колишнього прем’єр-міністра Криму Анатолія Матвієнка заступником Голови секретаріату президента держави, що можна розцінити як його перехід з-під прапорів Юлії Тимошенко під прапори Віктора Ющенка. Його партія «Собор» розкололась — одна частина і далі визнає Анатолія Матвієнка своїм лідером, а друга частина, яка залишилась вірною Юлії Тимошенко, оголосила своїм лідером народного депутата України, колишнього відомого політв’язня Левка Лук’яненка. І, я боюсь, що тепер, при проведенні об’єднавчих процесів, Юлія Тимошенко буде вимагати вивести за межі спільного виборчого списку не лише кандидатуру Петра Порошенка, але і кандидатуру Анатолія Матвієнка.

Сьомою знаковою подією суботнього дня стало повідомлення зі з’їзду партії «Нова демократія», що її лідеру — колишньому главі президентської адміністрації Леоніда Кучми і колишньому Харківському губернатору Євгену Кушнарьову, прямо на з’їзді, почесним гостем — колишнім прем’єр-міністром України Віктором Януковичем вручено партійний квиток члена Партії регіонів, а усі інші члени «Нової демократії» проголосували за те, щоб, похоронивши «Нову демократію», вступити рядовими членами в Партію регіонів.

Мені усе це політичне дійство дуже нагадало легенду про троянського коня. І я не виключаю, що Євген Кушнарьов з часом стане лідером Партії регіонів.

І останньою знаковою подією цього дня, але цікавою, можливо, лише для мене та моїх друзів і соратників, був від’їзд мого старшого сина Віталія, кандидата технічних наук, доцента, завідувача кафедри моніторингу та моделювання складних систем нашого університету, до столиці Угорщини Будапешту, де у понеділок він повинен виступити з авторською доповіддю, присвяченою створенню геоінформаційних систем екологічного моніторингу в Україні, на Міжнародному екологічному семінарі, організованому урядами країн Східної і Центральної Європи для пошуку рішень спільних екологічних проблем. Із-за цієї поїздки Віталію довелося перенести на кінець листопада подачу до захисту в спецраду Інституту проблем моделювання в енергетиці НАНУ своєї докторської дисертації, основні положення якої він уже «обкатав» в кількох академічних інститутах, провідних науковців із яких спецрада ІПМЕ НАНУ планує запросити в якості опонентів і представників провідної наукової організації. Але поїздка до Будапешта варта затримки захисту.