Повернувшись із Києва у суботу 26 березня, я у цей же день підготував проекти двох листів до міністра, аби у такий спосіб відреагувати на заклики президента держави та міністра освіти і науки, виголошені ними на підсумковій колегії у четвер.

У понеділок 28 березня я ознайомив зі змістом цих листів членів ректорату і, отримавши їх підтримку, передав обидва листи до канцелярії університету, яка у той же день відіслала їх до Києва.

Перший лист був таким:

Міністру освіти і науки України
С. М. Ніколаєнку

Про надання автономії
Вінницькому національному
технічному університету

Шановний Станіславе Миколайовичу!

В світлі Вашої заяви на Колегії 24 березня 2005 року прошу включити до переліку університетів, яким буде надана автономія в питаннях затвердження претендентів в учених званнях і наукових ступенях та присвоєнні грифів творам навчальної та наукової літератури.

Обґрунтування того, що наш університет заслуговує на позитивне вирішення цього питання, міститься у багатьох розділах опублікованої тиждень тому назад моєї книжки «Що за горизонтом?» — яка лежить і у Вас на столі, і у всіх Ваших заступників та начальників департаментів і управлінь мінiстерства.

Особливо концентровано це показано на сторінках 235—238, де у відносних одиницях порівняні результати дiяльності нашого унiверситету та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

До цього порівняння додам ще лише те, що ефективність аспірантури в нашому університеті у 2004 році склала 64 % при 17 % в цілому по міністерству.

З повагою —
ректор ВНТУ Б. І. Мокін

А другий лист до міністра мав такий зміст:

Пропозиції ВНТУ Міністру освіти і науки України
С. М. Ніколаєнку

Шановний Станіславе Миколайовичу!

У відповідь на заклик Президента України Віктора Андрiйовича Ющенка надати пропозиції, націлені на підвищення ефективності вітчизняної вищої освіти, який він проголосив на підсумковій колегії, і який Ви також підтримали, надсилаю Вам шість пропозицій нашого університету з їх обґрунтуванням.

Пропозиція 1. Пропонуємо підготовку кандидатів наук в аспірантурі університетів вважати 3-м рівнем фахової підготовки після бакалаврату і магістратури та надати дозвіл університетам, що мають не менше 10 активно працюючих докторів та кандидатів наук певного наукового напрямку, самим створювати ради по захисту кандидатських дисертацій даного напрямку.

За міністерством освіти і науки зберегти право відкриття аспірантури в університетах по спеціальностях, які в достатній мірі забезпечені науковими кадрами вищої квалiфiкації рівня кандидатів та докторів наук.

За Вищою атестаційною комісією зберегти право здійснення позавідомчого контролю якості підготовки в університетах кандидатів наук шляхом вибіркового контролю певної кількості захищених кандидатських дисертацій та періодичної атестації університетів зі спеціальностей, по яких дозволена підготовка кандидатів наук.

Таке нововведення повністю відповідатиме трирівневій системі підготовки фахівців в західних університетах (бакалаврат-магістратура-докторантура). Крім того, воно суттєво зменшить витрати на підготовку кандидатів наук, зменшить рівень корупції, пов’язаної з захистом кандидатських дисертацій, відсіче від цього процесу університети, в яких немає достатньої кількості наукових кадрів вищої кваліфікації, а також вивільнить значну кількість часу працівникам ВАКУ, та її експертних рад, який можна буде використати для суттєвого підвищення якості контролю за роботою університетських рад та процесами захисту кандидатських дисертацій у цих радах.

Пропозиція 2. Пропонуємо заробітну плату усіх викладачів унiверситетів виплачувати із загального фонду державного бюджету незалежно від того, мають ці університети студентів контрактної форми навчання чи працюють лише зі студентами державного замовлення.

Це дасть змогу університетам не підвищувати вартість освітніх послуг, що надаються студентам-контрактникам, в разі підвищення державою заробітної плати викладачам. Крім того, це дасть змогу вивільнену із зарплатної статті кількість коштів, із числа отриманих університетами від студентів-контрактників, використати для нарощення матерiально-технічної бази, необхідної для якісної підготовки фахівців.

Нагадаємо, що держава із загального фонду бюджету на підтримання і нарощення матеріально-технічної бази університетів не виділяє уже багато років жодної гривні.

Такий підхід дасть можливість вітчизняним університетам по рівню матеріально-технічної бази підтягнутись до рівня, принаймні, польських, румунських чи словацьких університетів.

Пропозиція 3. Пропонуємо припинити практику оплати університетами комунальних послуг (вода, тепло, газ, електроенергія) коштами, отриманими від студентів-контрактників, а повністю оплачувати ці послуги за рахунок загального фонду державного бюджету.

Це дасть змогу, як і при прийнятті пропозиції 2, по-перше, не підвищувати вартість оплати освітніх послуг студентами-контрактниками в разі підвищення вартості комунальних послуг, а по-друге, вивільнити додатково ще досить значні суми коштів для нарощення матеріально-технічної бази унiверситетів.

Пропозиція 4. Пропонуємо планувати університетам лише загальний об’єм прийому студентів на 1-й курс за держзамовленням, не розбиваючи його по спеціальностях, і надати право університетам самим розподіляти по спеціальностях цей загальний об’єм прийому.

Це дасть змогу університетам регулювати об’єми підготовки фахівців по спеціальностях в залежності від їх ринкового попиту в регіоні сьогодні і прогнозу на майбутні 3—5 років, що важко зробити із столиці.

Пропозиція 5. Пропонуємо надати право ученим радам університетів самостійно присвоювати учені звання доцентів і професорів, вказуючи в атестатах не лише кафедру чи дисципліну, а і університет, в якому було присвоєне це учене звання. Одночасно пропонуємо надати право ученим радам університетів таємним голосуванням підтверджувати чи не підтверджувати учені звання, отримані в інших університетах, при запрошенні володарів цих учених звань для викладання тих чи інших дисциплін.

Це, по-перше, сприятиме закріпленню науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в університетах, в яких вони отримали учені звання, а по-друге, унеможливить виникнення ситуацій, коли викладачі, що отримали учені звання по одних дисциплінах, по яких вони дійсно є фахівцями вищої кваліфікації, залишаються при цих учених званнях і при переході до інших університетів, в яких вони беруться викладати зовсім незнайомі для них дисципліни, по яких рівень знань у них не перевищує рівень знань асистентів чи вчорашніх випускників.

Пропозиція 6. Пропонуємо виплачувати заробітну плату викладачам в поточному навчальному році в залежності від їх активності в науковій та науково-педагогічній діяльності, проявленій у минулому навчальному році, встановивши нижній рівень, середній рівень та верхній рівень окладів по кожній посаді від асистента до професора. При цьому за мінiстерством залишити право планувати фонд заробітної плати по середньому рівню по кожній посаді, а адмінiстраціям унiверситетів надати право диференціювати оклади по посадах в залежності від активності викладачів, що їх займають, в межах від нижнього до верхнього рівнів.

Це стимулюватиме роботу усього науково-педагогічного складу університетів з максимальною віддачею кожного.

Пропозиції схвалені на засіданні ректорату, до складу якого входять проректори, директори усіх інститутів та начальники основних відділів університету, 28 березня 2005 року.

З повагою —
ректор ВНТУ Б.І. Мокін