6-го квітня телеканали повідомили, що Президент України Віктор Янукович підписав указ про відставку Олександра Домбровського з посади голови Вінницької обласної державної адміністрації (разом з керівниками ще трьох інших областей) та про призначення новим губернатором Вінниччини народного депутата від Партії регіонів Володимира Демішкана, який має науковий ступінь кандидата технічних наук, вчене звання доцента, звання почесного професора Харківського автомобільно-дорожнього університету і до переходу на роботу до Верховної Ради України працював Головою Державної служби автомобільних доріг, оскільки має основною спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство» і кандидатську дисертацію захистив теж у напрямку ефективної експлуатації автомобільних доріг.
Що цікаво, на Вінниччині усі були упевнені в тому, що на посту губернатора Вінниччини Олександра Домбровського змінить або Сергій Татусяк, або Валерій Бевз, котрі нині входять до політичних сил правлячої коаліції, а раніше посідали високі керівні пости в області.
Володимиру Демішкану пішов 61-й рік, родом він з Новоархангельська Кіровоградської області. До посади заступника міністра транспорту дійшов ще за часів президентства Леоніда Кучми, а ім’я собі зробив під керівництвом авторитетного міністра транспорту Кирпи, нині покійного.
7-го квітня адміністративній вертикалі влади області нового губернатора представив віце-прем’єр Володимир Сівкович. На зустріч, судячи з повідомлень місцевого радіо, були запрошені керівники районних і міських адмiнiстрацій, керівники провідних підприємств і організацій та освітніх установ. Я теж чекав запрошення на цю зустріч, але не дочекався. Оскільки новий губернатор ще не знає місцевих умов і особистостей, то не запрошення на зустріч з новим губернатором ректора найбільшого і одного із найавторитетніших університетів Вінниці можна пояснити не його небажанням мене бачити, а лише однією із двох обставин: або мене не вписали в списки для запрошених за вказівкою того з заступників Олександра Домбровського, якому було доручено формувати контингент запрошених, або за порадою того ж самого посадовця мене забули запросити. Це дає можливість шепнути при нагоді новому губернатору про те, що я, як колишній радник Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко на громадських засадах, проігнорував зустріч з ним під час його вступу на посаду. Одного із нинішніх заступників Олександра Домбровського, який мене недолюблює і який міг би так вчинити, аби налаштувати проти мене нового губернатора, я знаю. Однак, може він до цього відношення і не має. Але, хто це не був би, він одного не врахував, що рано чи пізно у мене буде можливість сказати Володимиру Демішкану про те, що я не був запрошеним на зустріч з ним під час його вступу на посаду, адже з якогось приводу зустріч губернатора з ректором провідного університету колись усе одно відбудеться.
Те, що Володимир Демішкан має і наукову ступінь, і вчене звання, і піднімався службовими сходинками послідовно, вселяє надію на те, що він розумний чоловік, а тому не буде переслідувати інших професіоналів, навіть, якщо вони належать за своїми позапрофесійними поглядами до іншої політичної сили. Але, поживемо-побачимо!
