У вівторок 3-го лютого Міжнародний суд у Гаазі оголосив своє рішення за позовом Румунії до України стосовно визнання українського острова Зміїний скелею і, як наслідок, проведення морського кордону між Румунією і Україною без його врахування. Слухання за цим позовом тривали більше року, оскільки обидві держави намагались переконати суддів у своїй правоті і їм довелося вивчити велику кількість документів з цього приводу.
Острів Зміїний має площу прямокутника зі сторонами округлено 500 та 400 метрів. За часів Радянського Союзу на ньому була встановлена радіолокаційна станція системи протиповітряної оборони, маяк і казарма для військових та кілька підпорядкованих основній цілі будівель. Після розвалу СРСР радіолокатор був знесений, а військових виведено з території острова. Уже незалежна Україна на цьому острові влаштувала прикордонну заставу. Нині там є і поштове та банківське відділення, і магазин та медпункт, тобто, є інфраструктура заселеної людьми території, тож за логікою здорового глузду — це острів. Але на румунських картах — тих, які були створені ще до того, як за результатами другої світової війни 1939–1945 років територія румунської Бессарабії вiдійшла до Радянського Союзу і була включена до складу Української РСР, Зміїний позначений як скеля, оскільки за румунської приналежності по Зміїному дійсно не ступала нога людини.
Ще до початку судового процесу за позовом Румунії більшість політиків і суддів міжнародної спеціалізації заявляли, що Міжнародний суд прийме компромісне рішення, яке у повній мірі не буде задовольняти ні Румунію, ні Україну — така в нього практика, основана на ідеології зняття напруги між конфліктуючими сторонами.
Так сталося і у цьому судовому процесі. Міжнародний суд визнав Зміїний островом, але морський кордон між Румунією і Україною провів без врахування цієї обставини. В результаті Україна втратила чималий кусок континентального шельфу, насиченого нафтою та газом, який вважала своїм згідно норм міжнародного морського права та статусу Зміїного як острова, але і Румунія не отримала усе те, чого вимагала згідно тих же норм міжнародного морського права та статусу Зміїного як скелі.
Сьогодні йде полеміка — хто більше виграв від компромісного рішення суду, а хто більше програв — Румунія чи Україна.
Оскільки участь у суді нашої сторони здійснювалась через міністерство закордонних справ, яке входить в якості колективного члена до складу уряду, але курирується президентом держави, то опозиціонери усіх кольорів стверджують, що Україна програла, а Румунія виграла.
Але, на мій погляд, Україна отримала завдяки цьому судовому процесу визначальну перемогу. Адже уперше на міжнародному судовому рівні констатований той факт, що уся колишня румунська Бессарабія до острова Зміїний включно є територією держави Україна. Самі румуни це визнали на парламентському рівні раніше — перед вступом до Європейського Союзу і НАТО, але те, що проголосоване одним складом парламенту, може бути скасоване іншим його складом. А от, якщо парламентське рішення підкріплене рішенням хоча б опосередковано і при розгляді дещо іншого питання міжнародним судом, то скасувати його уже не в змозі будь-який інший склад парламенту. Тож уже заради цього варто було вкладати ті мільйони гривень в інфраструктуру Зміїного, які підняли його статус до рівня острова, і варто було вступати в суперечку з Румунією стосовно визначення морського кордону і цим підштовхувати її до подачі позову до суду.
А, як наслідок, тепер ми зможемо встановити добросусідські відносини з Румунією і, навіть, створити спільні компанії по розвідці і видобутку нафти та газу на шельфі навколо острова Зміїний, адже самі ми ці глибоководні запаси нафти і газу на поверхню підняти зможемо ще не скоро, а іноземні інвестиції у цей регіон не йшли у зв’язку із його спірністю. Тепер спір закінчився, тож іноземні інвестиції підуть. Що ж до втрати частини шельфу, то і територія того, що залишилось Україні, є більшою території такої держави як Кувейт, який є одним із найбільших експортерів нафти у світі.
