У середу 3-го червня до мого кабінету завітав старший лейтенант міліції Гаркавюк О. В., який поклав мені лист за своїм підписом на бланку міського управління міліції, в якому було вказано, що днем раніше на цього старшого лейтенанта міліції, який йшов тротуаром у цивільному одязі зі своєю коханою дівчиною, було скоєно напад ззаду студентом нашого університету Білим А. О.

І що цей студент продовжував бити міліціонера навіть після того, як той показав йому своє міліцейське посвідчення. Завершувався лист вимогою вжити до студента заходів, які були б адекватними вчиненому ним.

Прочитавши листа, я запитав міліціонера чи не спровокував він часом у якийсь спосіб цього студента на здійснення нападу, адже за 20 років ректорства я вперше почув про те, що студент без будь-яких попередніх причин напав на молодого чоловіка, який йшов вулицею з дівчиною, до того ж теж нашою студенткою, та ще й ззаду. Міліціонер завірив мене, що ніякої провокації з його боку по відношенню до цього студента перед нападом вчинено не було.

Після цього я завів міліціонера до кабінету проректора з виховної роботи Анни Писклярової і доручив їй розібратись в цьому інциденті, опитавши усіх причетних до нього і розглянувши їхні свідчення у п’ятницю на засіданні Ради з виховної роботи. Наслідки цього розгляду я запропонував проректору доповісти у наступний вівторок на засiданні ректорату. Давши це доручення, я залишив кабінет проректора, давши можливість їй вислухати старшого лейтенанта. Йому ж я пообіцяв повідомити про вжиті нами до студента заходи лише після обговорення інциденту на засіданні ректорату.

5-го червня у п’ятницю Рада з виховної роботи вислухала свідків обох сторін і встановила, що інцидент розвивався дещо не так, як виклав у своєму листі до ректора старший лейтенант. Шість свідків, троє з яких є колегами по групі студента Білого, а ще троє не мають відношення до університету, а просто сиділи під час цієї події на лавочці автобусної зупинки на Келецькій біля студентського гуртожитку № 3, повідомили, що першим бійку почав саме міліціонер, який при виході з автобуса, яким їхав разом зі своєю дівчиною і компанією студента Білого, так штовхнув цього студента, вивільняючи прохід для своєї дівчини, що Білий вилетів з автобуса по крутій траєкторії і впав на спину, ударившись головою об тротуар. Вийшовши з автобуса і пройшовши разом зі своєю дівчиною повз лежачого Білого, старший лейтенант міліції попрямував своєю дорогою. Оговтавшись і піднявшись з допомогою трьох друзів, студент Білий кинувся навздогін кривднику. Коли він догнав кривдника, той обернувся, і Білий ударив його в обличчя кулаком. Отримавши удар, старший лейтенант мілiції, який був не на службі, а тому у цивільному одязі, дістав з кишені міліцейське посвідчення і показав студенту Білому зі словами, що той напав на міліціонера. Розуміючи, що за напад на міліціонера його можуть покарати, студент Білий одразу ж втік з місця події. Міліціонер піймав одного з товаришів Білого і, утримуючи його, послав свою дівчину до магазину «Сільпо», де був черговий міліціонер. Разом з двома міліціонерами, що вибігли з магазину, старший лейтенант заштовхнув упійманого товариша студента Білого в приватний автомобіль одного з цих міліціонерів і почав вимагати від нього інформацію про свого товариша, тобто, про Білого. Побачивши, що замість нього міліціонери затримали його товариша, студент Білий сам повернувся до місця події. Заштовхнувши в автомобіль студента Білого і виштовхнувши з автомобіля його товариша, міліціонери повезли його в опорний пункт по вулиці Квятека. А далі уже зі слів самого Білого стало відомо, що в опорному пункті міліціонери його жорстоко побили, в що можна повірити, дивлячись на обличчя цього студента і довідку, яку йому видала лікарня, куди міліція змушена була його відправити після «співбесіди».

Вислухавши цю інформацію ще до початку засідання Ради з виховної роботи, я вирішив звернутись до керівництва цього міліціонера, аби і воно зі свого боку провело розслідування інциденту, що стався між старшим лейтенантом і студентом. Тож цього ж дня, ще до обіду я послав начальника канцелярії Едуарда Кірчанова до обласного управління міліції з листом такого змісту:

Начальнику УМВС
у Вінницькій області
генералу Поліщуку В. К.

ректора ВНТУ
академіка Мокіна Б. І.

Стосовно сутички між
студентом ВНТУ і старшим
лейтенантом міліції                        

ЗАЯВА

У зв’язку з вимогою старшого лейтенанта міліції Гаркавюка О. В. покарати студента Білого А. О., який начебто побив цього міліціонера при виконанні службових обов’язків, і повною невідповідністю того, що написано в листі, підписаному Гаркавюком О. В. (копія листа додається), з письмовими показаннями свідків інциденту, що надані проректору Пискляровій А. В., якій було доручено розглянути звернення Гаркавюка О. В.

прошу:

1). Повідомити, чи має право старший лейтенант СГБ Вінницького МУ ГУМС України Гаркавюк О. В. сам підписувати листи на бланку міського управління і без реєстрації в канцелярії надсилати їх на ім’я керівника іншої організації?

2). Провести службове розслідування стосовно того, чи мав право старший лейтенант Гаркавюк О. В., перебуваючи в цивільному одязі і не виконуючи ніяких службових обов’язків у цей час і першим нанісши удар студенту Білому А. О., після отримання удару у відповідь показувати службове посвідчення і кваліфікувати удар студента у відповідь як напад на міліціонера при виконанні ним службових обов’язків?

3). Чи дійсно після затримання студента Білого А. О., у кімнаті на вул. Квятека, старший лейтенант Гаркавюк О. В. разом ще з кількома міліціонерами і знайомою дівчиною цього старшого лейтенанта влаштували знущання зі студента Білого А. О., заставивши роздягнутись і наносячи побої?

Відповіді на поставлені запитання мені потрібні для визначення ступеня покарання студента Білого А. О.

З повагою –
ректор ВНТУ
Б. І. Мокін

А Рада з виховної роботи, вислухавши усіх свідків з обох сторін (самого студента Білого із лікарні на це засідання не випустили) та зміст мого звернення до начальника обласного управління міліції постановила перенести винесення рішення щодо студента Білого до отримання відповіді на мій запит.

До речі, на цьому засіданні з’ясувалось, що старший лейтенант міліції довідку про нанесення йому тілесного ушкодження приніс не із своєї відомчої лікарні і не з чергової у цей день міської лікарні, а із дитячої лікарні, що всіх дуже здивувало.