В попередніх книгах я розповідав про успіхи нашої студентської команди з програмування для комп’ютерів, яка за результатами чотирьох турів Всесвітньої олімпіади з програмування, в якій стартували 10 000 університетських команд з усіх куточків земної кулі, увійшла до 50 кращих команд світу. У цьому розділі я вирішив розповісти про футбольні досягнення студентів нашого університету.

Протягом травня і на початку червня 2009 року на Вінниччині проходив обласний тур студентських змагань з футболу по програмі Всеукраїнської універсіади. Команди усіх ВНЗ області були розбиті на дві групи, в одній із яких визнаним лідером вважалась команда Інституту фізкультури Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, а в другій — команда нашого Вінницького національного технічного університету.

Обидва лідери виправдали покладені на них надії — і команда ІФ ВДПУ і команда ВНТУ виграли у всіх своїх суперників по групах і посіли перші місця.

Тож 9-го червня вони зустрілись між собою у фінальному матчі за універсіадну першість у Вінницькій області. Матч виявився напруженим і видовищним. Команди були майже рівними за класом — у педагогів трохи краще виглядав півзахист, у наших високий клас демонстрували захисники і воротар. Маючи надійну оборону, більш розкуто себе відчували і наші нападники. Тож не дивно, що саме наші футболісти у першому таймі забили перший гол. На перерву команди пішли за рахунку 1:0 на користь наших футболістів. У другому таймі за рахунок кращої фізичної підготовки футболістів ІФ ВДПУ, що не дивно, оскільки футбол є їхнім основним заняттям і у навчальному процесі, гра змістилась на поле нашої команди, але захисники і воротар нашої команди не давали педагогам ніяких шансів забити м’яч в наші ворота. У кінці другого тайму одна із контратак наших футболістів завершилась «фолом останньої надії» — нашого нападника було грубо знесено в штрафному майданчику захисниками команди педагогів. «Пенальті» в ворота команди педагогів впевнено реалізував наш воротар. Рахунок став 2:0 на нашу користь. З цим рахунком матч і закінчився.

Я уболівав за нашу команду увесь матч, а після його закінчення потиснув усім футболістам руки, поздоровив їх з перемогою і сфотографувався з ними на пам’ять.

Варто відзначити, що разом з українськими студентами перемогу нашій команді здобували і четверо представників Африки, кращим із яких був наш воротар із Камеруну.