У вівторок 14 липня 2006 року, об 11-й годині, у Києві, в Міжнародному виставковому центрі, розпочався ювілейний з’їзд партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», лiдером якої з дня створення у 1999 році є Юлія Володимирівна Тимошенко. На цей з’їзд, присвячений 10-річчю з дня створення партії, з’їхались 7000 делегатів від партійних організацій «Батьківщини» з усіх областей та з АР Крим. Чимало було і гостей від інших політичних сил, духовенства та дипломатичних представництв інших держав, запрошених на ювілейне зібрання «Батьківщини».

У складі делегації Вінницької області в роботі з’їзду взяв участь і я. Більше того, однопартійцями області мені було довірено виступити на з’їзді в обговоренні доповіді лідера партії Юлії Тимошенко від імені усіх вінничан.

З’їзд відкрила Юлія Тимошенко, а народна артистка України Ніна Матвієнко виконала духовний гімн України, за яким пролунав і офіційний гімн нашої держави. Потім пролунало поздоровлення від керівників Європейської Народної партії та тексти поздоровлень від ряду інших офіційних осіб, зачитаних віце-прем’єром з міжнародних зв’язків Григорієм Немирею. Поздоровив учасників з’їзду і лідер молодіжної організації партії.

Юлія Володимирівна виступала протягом години і 40 хвилин, висвітливши у своїй доповіді історію створення партії, її сьогодення та завдання, які партія і її лідер ставлять собі на найближче майбутнє.

В обговоренні доповіді виступили 12 осіб: заступник Юлії Володимирівни по партії і в уряді Олександр Турчинов, віце-спікер Верховної Ради України і соратник по партії Микола Томенко, керівник парламентської фракції БЮТ Іван Кириленко, Перший президент України Леонід Кравчук, керівник групи економічних радників прем’єр-міністра, віце-президент НАНУ, академік НАНУ Валерій Геєць, голова партії «Народний Рух України» Борис Тарасюк, голова Київської міської організації партії «Наша Батьківщина» Микола Мартиненко та представники від Вінницької, Івано-Франківської, Запорізької, Луганської та Чернівецької обласних партійних організацій.

Я виступав десятим. Аби від хвилювання щось не наплутати у виступі на такому високому форумі, який знiмався на відео усіма телекомпаніями України, я свій виступ зачитав. Він прозвучав так:

Шановна Юліє Володимирівно! Шановні учасники високого зібрання!

Прийміть щирі ювілейні привітання і найкращі побажання від 22-тисячної партійної організації Вінницької області, яка була, є і буде одним із найпотужніших регіональних плацдармів нашої партії.

Від дня народження партії «Батьківщина» і по-сьогодні і сама партія, і її лідер — Юлія Володимирівна Тимошенко мають найбільшу підтримку серед дорослого населення Вінниччини у порівнянні і з усіма іншими політичними силами, і з усіма іншими політичними лідерами країни. І у нас, рядових вінницьких партійців, є впевненість у тому, що рівень цієї підтримки з часом лише зростатиме.

І ніяка криза, і ніякі нападки політичних опонентів та заангажованих політологів і журналістів не зможуть відвернути від Юлії Володимирівни і очолюваної нею політичної сили жителів нашого регіону. Адже ми — вінничани, бачимо, що їй і її команді доводиться боротися не лише зі світовою економічною кризою, а і працювати в умовах, коли майже кожне друге антикризове розпорядження уряду, скасовується президентом, коли олігархи півдня і сходу країни, які вивезли більшість своїх капіталів в офшори, скорочують людей і вчасно не виплачують зарплату на приватних підприємствах, коли діяльність представників парламентської опозиції націлена лише на блокування урядових зусиль по подоланню економічної кризи і на створення додаткових перешкод навіть на тих напрямах, на яких вони як громадяни України просто зобов’язані підставити свої плечі, коли важко назвати добросусідськими деякі висловлювання і дії керівників нашої великої сусідки і газового монополіста, Росії, коли розгубились або втратили дух чи зламались під ударами політичних противників і заангажованих засобів масової інформації дехто із вчорашніх союзників і соратників. Але навіть в цих умовах, фактично, боротьби на чотири фронти, Юлія Володимирівна керує урядом так, що вчасно виплачуються пенсії усім категоріям пенсіонерів і заробітна плата усім працівникам бюджетної сфери, що знову піднімається на крило літакобудування, а на стапелях кораблебудівних заводів закладається усе більше суден, замовлених закордонними замовниками, що продовжують зводитись стадіони і готелі за планами підготовки до проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу у 2012 році — і цей список поступової нормалізації економічної ситуації в Україні можна продовжити. Тож, якщо Юлію Володимирівну обрати на найвищу посаду у нашій країні — президентську, то вона, об’єднавши свої зусилля з керівником уряду, впевнено і швидко виведе нашу країну з економічної кризи, оскільки об’єднання зусиль президента і прем’єр-міністра дасть синергетичний ефект, а опозиція, переконавшись в єдності президентської та урядової гілок влади, перестане заважати просуванню української економіки по шляху реформ. Та й Росія у цьому випадку до нас почне відноситись з більшою повагою і пересторогою.

Сьогодні ніхто із українських політиків вищого розряду не може зрівнятись з Юлею Володимирівною за сплавом цілеспрямованості, сили волі, розуму, досвіду, освіченості, уміння тримати і наносити удари в полеміці, енергії і харизми, то ж я, як і усі інші однопартійці Вінниччини, абсолютно упевнений у тому, що у 2010 році саме вона стане Президентом України.

Я з партією «Батьківщина» лише два роки. Вийшовши з лав Комуністичної партії у 1990 році, я в подальшому більше не збирався вступати до жодної іншої політичної партії, хоча запрошень було чимало. Більше того, в перші роки становлення партії «Батьківщина» і до партії, і до Юлії Володимирівни, як її політичного лідера, я відносився досить критично. Але з кожним роком я усе більше переконувався в тому, що лише вона разом зі своєю політичною силою здатна принести в Україну добробут і навести порядок. Тому як людина, яка звикла займати активну політичну позицію, три роки тому я почав підтримувати партію «Батьківщина» як безпартійний, а два роки тому увійшов в число її активістів. Я прийшов до партії, будучи ректором і маючи усі можливі наукові ступені і учені звання. Я є ректором за покликанням, і мені не потрібен ні депутатський мандат, який я вже мав у першому скликанні Верховної Ради України, ні міністерське крісло, яке мені теж пропонували у ті часи. Я прийшов виключно лише для того, щоб разом з іншими однопартійцями допомогти Юлії Володимирівні переконати наш народ в її спроможності очолити нашу країну, оскільки я вірю, що лише вона здатна її перетворити у таку, з якої ніхто нікуди не захоче виїжджати, а навпаки усі почнуть повертатися. І я закликаю вас, шановні делегати, теж твердо повірити у це, і свою віру донести до усіх громадян України. І тоді ми переможемо, а з нами переможе і Україна. І пам’ятайте, що Богиня Удачі — Фортуна не прощає тих, хто недостатньо вшановує її подарунки, тож і нам вона не простить, якщо ми не віддамо усі сили для перемоги на президентських виборах Юлії Володимирівни.

Дякую за увагу!

Після обговорення доповіді Юлія Володимирівна зачитала текст резолюції з’їзду, який було підтримано делегатами одноголосно.

Завершився з’їзд о 15 годині 10 хвилин. Розходилися його учасники в піднесеному настрої. Щоб там не говорили політичні вороги Юлії Тимошенко, але факт залишається фактом — жоден із них не здатен так надихати своїх соратників на боротьбу і так вселяти упевненість в перемозі, як вона.

Завершити цю розповідь я хочу інформацією про те, що для поїздки на з’їзд я брав відгул, яких у мене накопичилось за роботу у приймальній комісії під час вихідних днів чимало, і що їздив на з’їзд до Києва я за власний рахунок. Тож ніхто не зможе мене звинуватити у використанні службового становища і державних коштів для поїздки до Києва на з’їзд партії.