Повернувшись зі з’їзду партії ВО «Батьківщина», того ж дня я відправив листа нашому міністру Івану Вакарчуку. Ось текст цього листа:

Міністру освіти і науки України
Вакарчуку І. О.

Про невідповідність
оцінок в атестаті і
сертифікатах

Шановний Іване Олександровичу!

Ставлю Вас до відома, що, діючи у відповідності з загальнодержавними правилами прийому до ВНЗ, приймальна комісія ВНТУ допустила до участі в конкурсі абітурієнтку Литвиненко Августу Олегівну, яка пред’явила Сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання № 0074069 з оцінкою 134,5 балів з української мови та літератури, 129,5 балів з математики та 159 балів з фізики (копія сертифікату додається).

Одночасно звертаю Вашу увагу на те, що школу у Черкасах ця абітурієнтка закінчила у 2009 році, маючи незадовільну оцінку 1 бал з математики (алгебра, геометрія) за 12-бальною шкалою оцінювання та незадовільну оцінку 3 бали з фізики за цією ж шкалою (копія атестата додається). Із копії атестата витікає також і те, що, якщо відкинути оцінки 7 та 8 з фізичної культури та основ кулінарії, то середній бал цього атестату буде на 0,2 бала нижчим найнижчої задовільної оцінки (4 бали) 12-бальної шкали оцінювання.

То може, усе-таки, варто було б окрім оцінок Сертифікату враховувати при прийомі до ВНЗ і середній бал атестату, перерахований в 200-бальну шкалу?

З повагою –
ректор ВНТУ
Б. І. Мокін

Оскільки факт, наведений мною в листі до міністра, підтверджує недосконалість системи прийому до вищих навчальних закладів виключно лише за сертифікатами зовнішнього незалежного оцінювання знань майбутніх абітурієнтів, введеної міністром освіти і науки України Іваном Вакарчуком на догоду Президенту України Віктору Ющенку, то навряд чи мені можна розраховувати на позитивну реакцію міністра на цей лист. Але факт має місце, тож нехай він про нього знає.

А на другий день пошта принесла листа з міністерства, яким мені повідомлялось, що міністр Іван Вакарчук видав наказ, згідно з яким нашому університету відмовлено у задоволенні заяви про відкриття аспірантури ще з двох спеціальностей.

Тож через день — у п’ятницю 17 липня я відіслав міністру в якості моєї реакції на повідомлення про відмову у відкритті аспірантури ще одного листа такого змісту:

Міністру освіти і науки України
І. О. Вакарчуку

Про незгоду з рішенням
атестаційної колегії МОНУ
від 30.06.2009 р.

Шановний Іване Олександровичу!

13 липня до ВНТУ надійшов витяг з Вашого наказу «Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 30.06.2009 р.», зміст пункту 22 якого є таким — цитую:

— Відмовити Вінницькому національному технічному унiверситету (Міністерство освіти і науки України) у відкритті аспірантури:

— зі спеціальності 08.00.04 — «Економіка та управління підприємствами» (сільське господарство, мисливство та лісове господарство) у зв’язку з достатньою кількістю вищих навчальних закладів і наукових установ, які мають досвід підготовки кандидатів наук з названої спеціальності;

— зі спеціальності 21.06.01 — «Екологічна безпека» (технічні науки) у зв’язку з невідповідністю наукового забезпечення.

Це рішення свідчить про те, що ті працівники апарату міністерства, які готували Вам його проект, є:

по-перше, необізнаними з основними принципами Болонської декларації, під зобов’язаннями України виконувати які, починаючи з 2010 року, підписався Ваш попередник Станіслав Ніколаєнко;

по-друге, такими, що проігнорували можливості Вінницького національного технічного університету по забезпеченню ефективного наукового керівництва аспірантами за вказаними науковими спеціальностями;

по-третє, такими, що зацікавлені в підриві авторитету міністра у підпорядкованих вищих навчальних закладах.

Обґрунтування висунутих звинувачень.

1). Згідно принципів Болонської декларації університети повинні забезпечувати три рівні вищої освіти — рівень бакалавра, рівень магістра і рівень доктора філософії з конкретних наук.

Оскільки ВНТУ, згідно з ліцензійними і акредитаційними документами, уже багато років успішно готує не лише бакалаврів, а і магістрів як з менеджменту організацій, так і з екології, то надання університету можливості готувати і кандидатів наук (докторів філософії) з цих напрямків є прямим наслідком зобов’язань Міністерства освіти і науки України дотримуватись принципів Болонської декларації. Тож відмова у відкритті аспірантури по спеціальності «Економіка і управління підприємствами» на підставі — «у зв’язку з достатньою кількістю вищих навчальних закладів і наукових установ, які мають досвід підготовки кандидатів наук з названої спеціальності» — є такою, що суперечить як принципам Болонської декларації, так і здоровому глузду, особливо з огляду на те, що 4 доктори економічних наук, які керують економічними кафедрами у ВНТУ, успішно працюють у спеціалізованих радах по захисту кандидатських і докторських дисертацій з економічних наук в наукових установах інших міст і за планами підготовки кандидатів наук у цих установах на умовах сумісництва уже підготували більше десятка кандидатів економічних наук зі своїх випускників, які поступили в аспірантуру у ці наукові організації після закінчення ВНТУ або прикріпились до них.

2). Приймати рішення про відмову відкриття аспірантури зі спеціальності «Екологічна безпека» на підставі — «у зв’язку з невідповідністю наукового забезпечення» — свідчить про те, що укладачі підписаного Вами документу, шановний Іване Олександровичу, навіть не поцікавились обґрунтуванням, наданим університетом стосовно наукових керівників з цієї спеціальності — професорів Ранського А. П., Петрука В. Г. і Мокіна В. Б., кожен із яких уже має підготовлених кандидатів наук з цього напрямку, кожен із яких виконав уже по кілька міждержавних наукових проектів з цього напрямку, профінансованих відповідними організаціями Європейського Союзу, і кожен із яких має статус або експерта ООН, або експерта ОБСЄ, або експерта ЮНЕСКО. Крім того, проігноровано також і те, що професор Ранський А. П. до переходу на роботу у ВНТУ мав аспірантуру з цієї спеціальності у Дніпропетровському національному університеті, а професор Мокін В. Б. є керівником проекту по створенню Всеукраїнської геоінформаційної системи екологічного моніторингу, перших дві черги якої уже впроваджені в життя в усіх областях України. І саме ВНТУ є центром перепідготовки у вказаному напрямку екоінспекторів для усієї України, а професор Мокін В. Б. має офіційний статус радника міністра охорони навколишнього природного середовища та члена Науково-технічної ради Укрводгоспу з висвітлених питань.

3). Ознайомившись з відповідними звітними документами, Вам, шановний Іване Олександровичу, неважко буде пересвідчитись у тому, що за показником «Ефективність аспірантури» (відношення кількості аспірантів, які до закінчення терміну аспірантської підготовки у звітному році представили у спецради до захисту свої кандидатські дисертації, до кількості аспірантів, які у цьому ж році закінчують аспірантуру) ВНТУ посідає перше місце в системі нашого міністерства уже багато років, причому в окремі роки значення цього показника у ВНТУ є більшим середнього по міністерству у три рази. ВНТУ має 5 наукових журналів з ВАКівським статусом, має 5 спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій по 12 наукових спеціальностях, результати усіх дисертаційних дослiджень оприлюднює у наукових монографіях у власному видавництві, має у своїй структурі Інститут магістратури, аспірантури і докторантури, який координує роботу усіх кафедр по підготовці кадрів вищої наукової кваліфікації — усе це свідчить про те, що ми дуже серйозно відносимось до питань відкриття і функціонування аспірантури. Тож, якщо ми звернулись до міністерства з проханням відкрити аспірантуру ще по якійсь спеціальності, то це означає, що ми і по ній готові забезпечити найвищу по міністерству ефективність.

Оглядаючись навколо і бачачи в деяких ВНЗ аспірантуру з напрямків, з яких ці ВНЗ не мають достатнього забезпечення штатними докторами наук, та отримавши відмову у відкритті аспірантури нашому університету з напрямків, які мають надзвичайно добротне наукове забезпечення, ми змушені серйозно замислитись над тим, за якими ж критеріями приймаються у міністерстві такі рішення. І думки, які при цьому виникають, не сприяють підвищенню авторитету ні тих, хто готував проект цієї відмови, ні тих, хто її узаконив.

Виходячи із викладеного вище, я прошу, шановний Іване Олександровичу, ще раз повернутись до розгляду питання про відкриття у ВНТУ аспірантури по вище означених спеціальностях. І такий Ваш крок лише підніме Ваш авторитет як у моїх очах — ректора і радника прем’єр-міністра на громадських засадах та члена Президії Академії педагогічних наук України, так і в очах усієї професури нашого університету.

З повагою –
ректор ВНТУ
Б. І. Мокін

Думаю, що і цей лист навряд чи сподобається міністру, однак надії на його позитивну реакцію по суті змісту я поки що не втрачаю. Хоча не виключена і реакція у вигляді думки про те, у який би спосіб від мене як ректора по-швидше збутись. Але, думаю, він прекрасно розуміє, що у такий спосіб, у який на минулому тижні міністр агропромислового комплексу Мельник позбувся ректора Вінницького державного аграрного університету Леоніда Середи, від мене позбутись не вдасться.

Контракт у професора Середи закінчувався лише у 2010 році і готувався стати ректором після нього у Вінницькому державному аграрному університеті Григорій Заболотний, який після звільнення з посади першого заступника голови Вінницької обласної державної адмінiстрації уже встиг трошки попрацювати першим проректором цього університету. Саме з цієї посади Григорій Заболотний пішов на виборну посаду голови Вінницької обласної ради рік тому, звичайно ж, розраховуючи після завершення депутатської каденції повернутись до університету уже ректором. Але попри усі домовленості з Григорієм Заболотним, Леонід Середа раптово написав заяву про дострокове складення з себе ректорських повноважень і вихід на пенсію, а аграрний міністр, у підпорядкуванні якого знаходиться Вінницький державний аграрний унiверситет, одразу ж призначив виконувачем обов’язків ректора Григорія Калетника, який хоча ніколи раніше ні в якому університеті на постійній основі не працював, але нещодавно захистив дисертацію доктора економічних наук, тож через рік матиме право на отримання вченого звання професора, що дозволить йому стати повноцінним ректором університету і на підставі виборів.

На перший погляд складається враження, що не останню роль в призначенні Григорія Калетника — колишнього губернатора Вінниччини і лідера обласної організації Партії регіонів — виконувачем обов’язків ректора аграрного університету відіграло те, що аграрний міністр Мельник був висунутий ще в уряд Віктора Януковича фракцією комуністів і залишений Юлею Тимошенко в своєму уряді з розрахунку на підтримку ними дій, принаймні, хоча б у аграрному секторі, і її уряду, а син Григорія Калетника є народним депутатом України у нині діючому парламенті за списком комуністів, хоча, будучи до парламентських виборів податковим генералом, не мав права членства у будь-якій із політичних партій і, звичайно ж, не був і комуністом. Але не виключено, що до цього призначення син Григорія Калетника ніякого відношення і не має, а Мельник його призначив на посаду в. о. ректора аграрного університету виключно лише тому, що Григорій Калетник є одним із лідерів в Україні в галузі виробництва біодизеля і біоетанолу, з технологіями яких він знайомий ще з часів роботи на посаді керівника об’єднання спиртових заводів Вінниччини.

Можна поспівчувати Григорію Заболотному, але йому нікого, окрім самого себе, винуватити немає підстав — не треба було погоджуватись на головування в обласній раді і покидати аграрний університет. Тим паче, що і йому Леонід Середа, як відомо, був готовий уступити ректорське крісло в будь-який момент.

Не можна не відзначити і те, що призначення напередодні президентських виборів однієї із знакових фігур Партії регіонів Григорія Калетника виконувачем обов’язків ректора Вінницького державного аграрного університету, до складу якого до того ж входять майже усі технікуми Вінниці та районних центрів Вінницької області, є дуже сильним ходом лідера Партії регіонів Віктора Януковича, який додасть йому чимало голосів на Вінниччині на майбутніх президентських виборах. І, до речі, в разі перемоги Віктора Януковича не виключено, що Григорій Калетник не затримається на посаді ректора, а знову стане губернатором Вінниччини чи увійде до складу уряду, що дозволить і Григорію Заболотному знову повернутись до аграрного університету і стати його ректором. Поживемо-побачимо.

Постскриптум 1: 6-го серпня я отримав листа, датованого 31 липня 2009 року, від директора Українського центру оцінювання якості освіти Лікарчука І. Л., якого він мені надіслав за дорученням міністра, у відповідь на мого листа до міністра стосовно невідповідності оцінок атестата і сертифіката у абітурієнтки Августи Литвиненко. Оскільки дозволу на публікацію цього листа від його автора у мене немає, то я лише приведу чотири сентенції в ньому озвучені, підтверджені цитатами з нього.

Сентенція перша: пан Лікарчук підкреслює, що його «насторожує певна тенденційність у тлумаченні цих проблем», тобто, у моєму ставленні до зовнішнього незалежного оцінювання якості знань випускників шкіл.

Сентенція друга: пан Лікарчук вважає, що «шкільна оцінка не завжди відображає реальний рівень знань через значний вплив на її визначення ряду суб’єктивних факторів», тобто, що він більше довіряє оцінці сертифіката, ніж шкільній оцінці.

Сентенція третя: на думку пана Лікарчука «певні успіхи учасниці зовнішнього оцінювання, про яку йдеться у зверненні, показані під час тестування, можуть свідчити про те, що вона наполегливо працювала самостійно, брала уроки у репетиторів». Але мені, наприклад, незрозуміло, чому ця допомога репетиторів не спрацювала на шкільний результат, адже зовнішнє незалежне оцінювання з математики Августа Литвиненко проходила за місяць до закінчення школи?

Сентенція четверта: пан Лікарчук вважає неприйнятною мою пропозицію врахування середнього балу атестата, перерахованого в 200-бальну шкалу, «через абсурдність». З цього приводу мені хотілось би відзначити, що народний депутат України Леся Оробець, при обговоренні у першому читанні закону про доповнення до закону про вищу освіту, таки умовила Верховну Раду України прийняти її «абсурдну», за визначенням пана Лікарчука, пропозицію про врахування при вступі до ВНЗ не лише оцінок сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, але і середнього балу атестата.

Постскриптум 2: відкривши № 145 за 13 серпня 2009 року «Киевских ведомостей», я на першій сторінці прочитав цитату з висловлювання відповідального секретаря приймальної комісії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Андрія Мелешевича, а саме: «Несколько раз я слышал от родителей, что они давали взятки председателю комиссии, проводившему тестирование, чтобы он поменял штрих-коды сертификатов их чад, которые не очень хорошо прошли тест, на штрих-коды тех участников тестирования, которые получили очень высокий балл».

Аналізуючи російський досвід зовнішнього тестування, я у своїх попередніх книгах прогнозував, що рано чи пізно те, про що сказав Андрій Мелешевич, у нас станеться, але навіть я не сподівався, що це трапиться так швидко. Я думав, що перших два-три роки тестування у нас здійснюватиметься чесно, а потім уже запрацює конвейєр замовних оцінок — саме так сталося в Росії.