На останньому засіданні уряду на минулому тижні, який закінчився 24 травня, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко піддала жорсткій критиці міністра оборони Юрія Єханурова за перевитрати коштів на харчування солдатів і придбання пального для армійської бронетанкової, авіаційної і транспортної техніки. Оперувала вона у своїй критичній промові даними, отриманими ревізорами КРУ. В своє виправдання Юрій Єхануров заявив, що незгоден зі звинуваченнями, що ревізори КРУ ввели керівника уряду в оману, і що він буде позиватись до суду за ці звинувачення і вимагає вибачень від прем’єр-міністра та негайного звільнення керівника КРУ.

А по телебаченню, 26 травня була показана солдатська їдальня, в якій Юрій Єхануров пообідав разом з журналістами, заплативши 15 гривень за цей комплексний обід, до складу якого входив борщ, невеличкий шматок м’яса з круп’яним гарніром, салат, булочка, кілька кусків хліба і компот. Коментуючи цей обід, Юрій Єхануров сказав, що солдатів годують із розрахунку вартості обіду у 17 грн 50 коп. При цьому він наголосив ще й на тому, що приватна фірма, яка годує солдатів згідно з виграним тендером, витрачає ще 17 грн 50 коп. на накладні витрати, в які входять оплата праці кухарів, мийниць посуду і різні виплати, наприклад, в податковий і пенсійний фонди, а також хоч якийсь прибуток, оскільки приватне підприємство без прибутку працювати не може. Тож одноразове годування одного солдата приватною фірмою коштує армійській казні 35 грн. А оскільки годувати солдата треба три рази на день, то виходить, що харчування одного солдата щодня армійській казні обходиться в суму порядку 100 грн.

Я спеціально пішов у нашу університетську їдальню і попросив дати мені дані про вартість обіду, аналогічного солдатському за складом блюд. І вийшло, що студент нашого університету платить за обід від 9-и до 11-и гривень в залежності від того бере він в м’ясному блюді шмат м’яса, шніцель чи відбивну. І при цьому у цю вартість входить і вартість продуктів, і зарплата працівників їдальні, з якої теж ідуть виплати в пенсійний фонд, але немає сплати податків і немає прибутку. При триразовому харчуванні у нашій їдальні студент сплачуватиме в день 30 грн. Тож, якби у нашій армії зберігалася стара радянська система, коли і поварами були солдати, що закінчили до призову кулінарні училища, і мийниками посуду та персоналом обслуговування були солдати згідно нарядів на кухню, то повноцінне солдатське харчування теж не перевищило б сьогодні за вартістю 30 грн на день на одного солдата. А це означає, що, передавши харчування солдатів приватним фірмам, держава переплачує за харчування одного солдата за місяць (100 — 30) ґ 30 = 2100 грн, а за рік 2100 ґ 12 = 25200 грн. Оскільки в нашій армії служать не менше 200 000 солдат, то сукупно переплата державою за їх харчування протягом року складає 25200 ґ 200000 = 5040000000 грн, або 5,04 млрд грн. Тож, вірячи у чесність Юрія Єханурова і будучи впевненим у тому, що собі в кишеню від цих приватних фірм, яким віддано на прокорм нашу армію, він нічого не взяв, я усе-таки вважаю, що, підтримуючи ідею харчування солдатів приватними фірмами, він сприяє витратам на це харчування з державної казни, як мінімум, на 5 млрд грн більше, ніж витрачалось би на ці цілі грошей за умови збереження звичного для армії способу приготування їжі і обслуговування кухні.

І як на мій погляд, то відміна кухонних нарядів в армії не сприяє повноцінному вихованню із юнаків майбутніх мужів, кожному з яких корисно було б протягом одного дня на тиждень і картоплю почистити, і столи протерти, і посуд помити, і тарілки рознести, і хліб порізати. По собі знаю, що це корисно для нормального сприйняття подружнього життя.

Я трохи мав честь послужити в танковій дивізії за радянських часів і знаю, що до її матеріальної бази входить достатня кількість автозаправників, керованих солдатами строкової служби, тож обійтись без приватних фірм і у справі забезпечення армії пальним теж не проблема. І пальне теж можна було б купувати для армії без комерційних «накруток», а це теж не один мільярд гривень економії для держави.

Тож передавши приватним фірмам і харчування солдатів, і забезпечення пальним армійської техніки, ті хто це ініціював, і ті, хто це підтримує нині, хотіли вони цього чи ні, але, фактично, сприяють «перекачуванню» значної кількості бюджетних грошей до приватних структур.

І я, як радник прем’єр-міністра, закликаю уряд прийняти рішення про розірвання контрактів з приватними фірмами, яким надано право забезпечувати армію харчуванням та пальним, і повернутись до суттєво дешевшої і надійнішої системи цього забезпечення власними силами солдат, що мала місце у Радянській Армії. До речі, я не уявляю собі, як можна забезпечити збереження військової таємниці в танковій дивізії, яку одна приватна фірма забезпечує харчами, а друга — пальним? І я не уявляю собі, хто буде виконувати ці функції в разі виникнення військових дій, адже приватні кухарі і приватні автозаправники при перших же пострілах розбіжаться — вони ж присягою не зв’язані і своє життя для них буде дорожчим прибутків?

Матеріал цього розділу я увечері 27 травня розмістив на своєму персональному сайті і відіслав на сайт БЮТ.

Постскриптум: у п’ятницю 5-го червня, незважаючи на незгоду президента держави, Верховна Рада України 360 голосами народних депутатів відправила Юрія Єханурова у відставку з посади міністра оборони. Сам Юрій Єхануров у цей час брав участь у засіданні РНБОУ. Піднявши до рівня першого заступника міністра оборони, його обов’язки уряд поклав на заступника міністра генерала Іващенка. Тож станом на цей день в уряді Юлії Тимошенко уже немає трьох міністрів — міністра фінансів, міністра закордонних справ та міністра оборони. Однак «свято місце пусто не буває» — є три виконувачі обов’язків міністрів, що призначені із числа їхніх перших заступників.