10 серпня на екранах російського телебачення з’явився Президент Росії Дмитро Медведєв, який виступив з різкою заявою на адресу Президента України Віктора Ющенка, звинувативши його у проведенні курсу на погіршення стосунків з Росією. Аргументами Дмитра Медведєва стали і висилка російського дипломата з України під приводом проведення шпигунської діяльності, і підтримка ним особисто Грузії, і поставка їй озброєння під час грузино-осетинського конфлікту, в якому брали участь і російські війська, і газовий конфлікт на початку нинішнього року, під час якого Україна не стала на коліна, і курс України на вступ до НАТО, і не залучення Росії до участі у проекті по модернізації української газотранспортної системи, і визнання Голодомору геноцидом українського народу з боку московської влади, і визнання учасниками боротьби за незалежність та героїзація усіх, хто в воєнні і повоєнні роки воював проти «совєтів» на Західній Україні, і створення перешкод навчально-тренувальному процесу моряків Чорноморського флоту у Севастополі, і створення перешкод вільному користуванню російською мовою в Україні, і небажання, щоб українське православ’я було підпорядковане Московському патріархату та внесення розколу у церковні справи підтримкою створення ніким із ієрархів церкви не визнаного Київського патріархату, і відзначення роковин козацьких битв з російськими військами у 17-му та на початку 18-го століття. В знак протесту проти такого курсу України Дмитро Медведєв заявив, що місяць тому призначений замість Віктора Чорномирдіна посол Росії в Україні Зурабов не приступить до виконання своїх обов’язків до тих пір, поки в Україні не помiняється президент і не зміниться нинішнє її відношення до Росії.

11 серпня телевізійні засоби масової інформації почали транслювати відгуки політиків і політологів різного рівня на цей антиющенківський по формі, але антиукраїнський по суті випад російського президента.

Із майбутніх кандидатів у президенти України одразу відгукнулося троє — Віктор Янукович, Арсеній Яценюк і Сергій Тигіпко.

Віктор Янукович висловився в дусі повної підтримки заяви Дмитра Медведєва, Арсеній Яценюк, якщо вірити ЗМІ, як не дивно, теж погодився зі справедливістю більшості звинувачень російського президента на адресу українського керівника. Сергій Тигіпко в цілому виявився теж солідарним з Дмитром Медведєвим.

Віктор Ющенко цього дня зберіг мовчання, українське МЗС теж.

Політологи і журналісти висунули дві версії причин цього антиукраїнського демаршу російського президента. Перша версія — російський президент розпочав здійснення тиску на український народ з метою спонукати нас обрати такого президента у січні наступного року, який буде проводити політику у російському фарватері. Друга версія — почалася підкилимна війна між Президентом Росії Дмитром Медведєвим і Прем’єр-міністром Росії Володимиром Путіним за провідну роль в Росії, і вся антиющенківська риторика Дмитра Медведєва націлена на те, щоб віднайти причину для того, щоб не надати можливості Зурабову приступити до виконання обов’язків посла Росії в Україні, оскільки він є людиною із оточення Володимира Путіна, який, проігнорувавши на початку року погрози Дмитра Медведєва на адресу України, підписав з Юлею Тимошенко контракт на поставку російського газу на прийнятних для України умовах. Не виключено, що Дмитро Медведєв не хоче бути «технічним» президентом Росії на одну каденцію і не хоче добровільно звільняти місце Володимиру Путіну після її завершення. Якщо це так, то тоді ці два провідні політики Росії не дадуть уже у найближчому майбутньому нудьгувати ні російському політикуму, ні сусідам Росії, ні керівникам ЄС і США та НАТО.

Промовчав Президент України Віктор Ющенко і у середу 12 серпня, він продовжив свій відпочинок у Криму, ніяк не реагуючи публічно на випади проти нього російського президента.

Відреагувала на російські звинувачення у своєму виступі перед телекамерою 12 серпня Глава президентського секретаріату Віра Ульянченко, але не як керівник секретаріату, а як один із керівників пропрезидентської партії «Наша Україна». Вона звинуватила російського президента у здійсненні політичного тиску на українське керівництво, у бажанні вплинути на вибір українського народу на майбутніх президентських виборах і закликала усіх у цей тривожний час забути про політичні розбіжності і об’єднатись навколо Віктора Ющенка.

Що мене здивувало — Юлія Тимошенко постійно закликає усі політичні сили і президента об’єднати свої зусилля у боротьбі з глобальною економічною кризою, яка боляче б’є по громадянах і державі Україна, але ні опозиція, ні президент, ні його секретаріат її не чують і продовжують робити всілякі політичні і економічні кроки, які не допомагають уряду боротись з економічною кризою, а навпаки, поглиблюють цю кризу. І в цей же самий час глава президентського секретаріату закликає усі політичні сили і уряд об’єднатись навколо президента в знак протесту проти звинувачень, висунутих на його адресу російським президентом. Де ж логіка?

До речі, від деяких політиків, політологів і журналістів звучать репліки: — Чому мовчить Юлія Тимошенко і не виступає на захист Віктора Ющенка? — Але ж, по-перше, Віктор Ющенко до цього часу ще не вибачився перед Юлею Тимошенко ні за те, що обзивав її негарними словами, ні за те, що закликав своїх прибічників вийти з проурядової коаліції, щоб у такий спосіб домогтись її відставки, а по-друге, він сам мовчить, то чого ж вона повинна вступати у полеміку з російським президентом поперед нього.

Слід відзначити, що Дмитро Медведєв своєю антиющенківською заявою, можливо сам того не бажаючи, спрацював агітатором за Віктора Ющенка — тепер можна очікувати, що увесь західний електорат нашої держави знову підтримуватиме на президентських виборах Віктора Ющенка. Але може саме на це і розраховував російський президент, роблячи свою заяву. Адже відтоком до Ющенка західного електорату України послабляється позиція Юлії Тимошенко на президентських виборах і підвищуються шанси найбільш бажаного для Росії Віктора Януковича.

Постскриптум: 14 серпня перед телекамерами з’явився Президент України Віктор Ющенко з відповіддю на звинувачення Президента Росії Дмитра Медведєва. Він спростував усі звинувачення і закликав російського президента до діалогу, але лише по питаннях міждержавних стосунків, залишивши кожній із держав право самостійно досліджувати свою історію і право відзначати тих історичних постатей, які на це заслуговують, а також право самостійно визначати напрям подальшого розвитку.