Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Публіцистика
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук

Каюсь, заголовок цього розділу є плагіатом — пам’ятаєте у Еріха Марії Ремарка, яким я зачитувався у студентські роки, є роман: «На західному фронті без змін». Тож бо захотілося і мені це словосполучення використати.

У неділю, 11 січня, головуючому у Європейському Союзі прем’єр-міністру Чехії Тополанеку обидва російські керівники — і Президент Медведєв, і Прем’єр-міністр Путін — пообіцяли, що, як тільки Україна підпише тристоронню угоду про транспортування газу до Європи, одразу ж російський Газпром розпочне подачу газу на вхід української газотранспортної системи, якою цей газ надходитиме до європейських країн.

І дійсно заслонка на одній із п’яти російських приграничних з Україною газоперекачувальних станцій, а саме, на ГПС «Суджа» 13 січня відкрилась.

Але Україну такий спосіб транспортування газу до Європи — через ГПС «Суджа» — не міг задовольнити, оскільки за умови, що Росія відмовляється постачати газ в Україну, у східні та південні області нашої держави із газових сховищ, що розміщені на наших західних кордонах, газ можна подавати, лише використовуючи у реверсному режимі ту вітку української ГТС, до якої підключена російська труба, що проходить через Суджу. Тож Нафтогаз України звернувся до Газпрому Росії, щоб той розпочав подачу газу до Європи через Україну, використовуючи будь-яку іншу із 5 своїх ГПС на кордоні з Україною і залишаючи закритою заслонку на ГПС «Суджа» до того часу, поки не буде підписано контракт між Росією і Україною про поставки російського газу до нашої держави, що дозволить усю українську ГТС використовувати виключно лише у прямому режимі проходження газу від наших східних до західних кордонів. Росія не погодилась і знову перекрила усі свої заслонки на вході до української газотранспортної системи. Тож європейські країни продовжують залишатись без законтрактованого російського природного газу. А зима у Європі продовжує лютувати, як ніколи. Радіо, телебачення і газети Росії в газовій кризі звинувачують Україну і пропонують Європі вкладати кошти у будівництво газопроводу по дну Балтійського моря в обхід України, будівництво якого нині заблоковано, оскільки, по-перше, не вистачає інвестицій, а по-друге, Естонія не погодилась на прокладку цієї труби по дну моря в межах її територіальних вод.

Як на мій погляд, то в цьому і криється одна із розгадок безпрецедентно цинічної поведінки російських керманичів. Ото буде сміху, якщо реакцією Європи стане вкладання коштів теж у обхідну для України, але південну трубу транспортування газу із Азербайджану через Туреччину, про прокладення якої ще тільки ведуться розмови. У цьому випадку Росія втратить свій нинішній статус монополіста у постачанні газу до Європи, а разом з цим і статус держави, яка може собі дозволити зверхню поведінку до Європейського Союзу, у країн якого є ще й такі варіанти, як збільшення видобутку газу на шельфах біля берегів Великої Британії і Нідерландів і прокладка газопроводів від цих шельфів до своїх промислових центрів.

Другою розгадкою нинішньої поведінки російських керманичів Путіна і Медведєва є, звичайно ж, намагання, звинувативши у газових проблемах виключно нашу державу, створити негативний імідж України у Європі, аби назавжди відбити бажання європейських країн прийняти нас, хоча б колись, до НАТО і ЄС.

Але є ще й третя розгадка — у Росії просто-напросто уже не вистачає запасів природного газу для забезпечення тих обсягів річних поставок, які фігурують у підписаних з європейськими країнами контрактах, тож їй потрібна якась причина для того, щоб певний проміжок часу газ у ці країни не поставляти. Для обґрунтування цієї тези я наведу цитату зі статті — далі мовою оригінала — Н. Г. Кириллова: «Сможет ли угольный метан заменить природный газ?», опубликованной в № 5 за 2008 год журнала «НефтьГазПромышленность» (сайт http://www. oilgasindustry.ru): «Однако, в последнее время ситуация стала меняться. Так, за последние два года в России объем добычи нефти снизился на 8 %. Еще более сложная ситуация складывается с природным газом. В 2007 г. внутренний дефицит газа в России достиг цифры в 6 млрд куб. м. Прогнозы еще более пессимистичны. Так, еще в 2006 г. в специальном докладе Минпромэнерго, отмечалось, что в 2010 году в России не будет хватать около 30, а к 2015 г. — уже более 45 млрд куб. метров природного газа. Причины складывающейся ситуации объясняются просто. Месторождения, разведанные до 1991 года и дававшие до 80 % всех объемов традиционных углеводородов, практически истощились, что приводит к ежегодному существенному падению их добычи. Новые нефтегазовые месторождения, расположенные на шельфах арктических морей, представляют собой так называемые «парамаржинальные или субмаржинальные месторождения». По мнению специалистов Минпромэнерго, это означает, что на их освоение и ввод в эксплуатацию требуются значительные финансовые средства, которых у России просто нет. Так, предполагается, что уже в ближайшие четыре года потребуется не менее 600 млрд долларов. Россия связала себя международными контрактами на продажу нефти и природного газа на ближайшие 15-20 лет и не может сократить экспортные поставки традиционных энергоресурсов за рубеж. А это означает, что при падении добычи отечественным потребителям нефти и природного газа придется туже и туже затягивать пояс. Хотим мы того или нет, но эпоха «нефтегазовой паузы» для России закончилась. К сожалению, в настоящее время российская промышленность не может поставлять на мировой рынок конкурентоспособную продукцию, а существование экономики России и социально-пролитическая стабильность страны обеспечивается исключительно на «нефтегазодоллары» — кінець цитати.

До висловленого відомим російським ученим залишається додати лише те, що у зв’язку з трикратним падінням світових цін на нафту у 2008 році потік «нафтогазодоларів» у Росію суттєво скоротився і буде продовжувати скорочуватись. А це означає, що невдовзі у Росії економічна криза набуде катастрофічного масштабу. Тож її керманичам потрібен сьогодні «зовнішній ворог», на якого можна перекласти у свідомості народу вину за виникнення цієї кризи. І Україна зі своєю газотранспортною системою і функцією транзиту природного газу від Росії у Європу на роль цього «ворога» підходить у даний час найкраще. Ось і уся філософія нав’язаної Україні Росією газової війни.

Постскриптум 1: як тільки у четвер 15 січня керівники урядів Росії і України Володимир Путін та Юлія Тимошенко телефоном домовились про зустріч у суботу у Москві для врегулювання газової проблеми, так одразу ж заступник глави секретаріату українського президента Роман Безсмертний перед телекамерами звинуватив Юлію Тимошенко у змові з Володимиром Путіним проти Віктора Ющенка. А я то думав, що у газовій війні секретаріат президента займає оборону в одних окопах з українським урядом! До речі, зустрітись — це ще не означає домовитись, а уже такі обвинувачення. Хоча особисто у мене є надія, що керівники урядів Росії і України знайдуть порозуміння, адже Україна продемонструвала Росії, що може без російського газу протриматись усю зиму, а Росія від припинення транспортування газу до Європи несе колосальні збитки, тож саме росіяни повинні бути зацікавленими у першу чергу у відновленні транзиту їхнього газу через Україну до Європи.

Постскриптум 2: Президент Росії Медведєв, який кожного дня з’являється на телеекрані для того, щоб у черговий раз звинуватити Україну у зриві поставок російського газу до європейських країн, фактично скотився до рівня дублера прес-секретаря Газпрому Росії Купріянова, і, не думаю, що від цього він собі додає авторитету у світі.

Постскриптум 3: включивши у п’ятницю 16 січня телеканал «Інтер» під час демонстрації програми «Свобода слова», я зі слів присутнього на ній першого віце-прем’єр-міністра Олександра Турчинова довідався, що другим власником цього телеканалу, окрім Валерія Хорошковського, є олігарх Дмитро Фірташ — власник кампанії «Росукренерго» і 75 % акцій обласних кампаній по поставках газу в українські регіони. Тож тепер мені стала зрозумілою до кінця антитимошенківська спрямованість усіх політичних програм каналу «Інтер», адже це саме Юлія Тимошенко вимагає прибрати з газової труби кампанію «Росукренерго», яка до нинішнього року виступала посередником між Газпромом Росії і Нафтогазом України, і перейти на прямі контакти між ними, що позбавить Дмитра Фірташа і його компаньйонів левової частки їхніх надприбутків. До речі, побачивши серед учасників дискусії у студії «Інтера» Інну Богословську та Дмитра Фірташа, я одразу зрозумів, що ця передача буде не аналітичною, а відверто агітаційно-звинувачувальною проти Юлії Тимошенко, тож відразу переключився на телеканал ТРК «Україна», де у цей же час йшла програма Савіка Шустера. І не пошкодував. Своєю клоунадою потішив заступник Голови Державної Думи Росії Володимир Жириновський, який, перебуваючи у Москві, взяв участь у дискусії, використавши супутниковий телезв’язок, і який, на мій погляд, навіть не розуміє, що його аргументи і його манера висловлюватись лише шкодять як іміджу Володимира Путіна, якого він славить, так і іміджу Росії і, фактично, служать ідеям виховання патріотизму та протистояння російському експансіонізму у громадян України. Послухавши на протязі майже двох годин дискусію у студії Савіка Шустера, я ще раз переконався у тому, що деякі народні депутати України заради приходу їхньої політичної сили до влади готові і на коліна стати перед Газпромом Росії і визнати російського президента Володимира Путіна своїм керманичем. Приємно було слухати відлученого від влади відомого російського політика Нємцова, який аргументовано пояснив причини оголошення Росією Україні газової війни. Оскільки аргументи Нємцова у більшій частині співпадають з моїми, які я навів на попередніх сторінках цієї книги, то на них я зупинятись не буду. Цікаво було послухати присутніх у студії послів Угорщини та Чехії в Україні. Вони однозначно заявили, що народам і урядам їхніх країн нецікаво розбиратись у взаємовідносинах України з Росією, їм потрібен російський газ, і Україна зобов’язана їм цей газ доставити. І їх зовсім не хвилює те, що російська сторона пропонує поставляти газ через ту газоперекачувальну станцію, яка підключена до труби, що використовується українською стороною в реверсному режимі для забезпечення газом південних і східних регіонів України із розташованих на західних кордонах підземних газосховищ. І вони не збираються захищати позицію України у її стосунках з Росією. Але, переживши цю зиму, для себе вони висновки зроблять і потурбуються про те, щоб побудувати газові магістралі для транзиту газу із інших, не російських джерел, і не через територію України. Тож, цілком очевидно, що від газової війни в очах Європи втратили і ми, і росіяни, незважаючи на те, що усі російські ЗМІ в один голос у виникненні газової проблеми звинувачують Україну, а добра половина українських ЗМІ, зловживаючи демократизмом нашої влади, їм підспівують. До речі, на місці Президента України Віктора Ющенка я нагородив би орденами усіх ідеологів і втілювачів у життя ідеї реверсного використання нашої газотранспортної системи, що було зроблено уперше у світовій практиці і завдяки чому були забезпечені газом із наших західних прикордонних газосховищ Донбас, Харківщина, Дніпропетровщина та Південь України. Адже це перекреслило розрахунки російської сторони та її «5-ї колони» в Україні спровокувати на масові, обумовлені відсутністю газу, «холодні» протести жителів цих регіонів проти діючої в Україні влади.

Версія для друку

Розділи книги
Передмова
Перший темношкірий президент США
Володимир Полохало збирає наукову еліту
Обезголовлення українського парламенту
Селекторна нарада
Концерт в честь 70-річчя Леоніда Кучми
Осінні загальні збори АПНУ
Чому ми не відзначаємо День Свободи?
Запасний аеродром
Прямий ефір президента
Ректорські оцінки міністерської системи визначення рейтингів університетів
Володимир Литвин – спікер парламенту
Курс гривні продовжує падати, політики – сваритися, а університет – нормально функціонувати
Коментар до прес-конференції президента
Новорічні поздоровлення ректора
31-е грудня
Роздуми першого січня
Обличчя Сергія Купріянова як віддзеркалення обличчя усієї російської влади
Зустріч з обласним керівником партії «Батьківщина»
А Горбачов виявився далекоглядним
Блокуванню президентом постанов уряду економічна криза і газова війна не завада
На газовому фронті без змін
Факсограма міністру
Це перемога чи поразка?
Аргументи «За» і «Проти» газових угод між Україною і Росією
Зміїний компроміс
Партійні новини Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»
Жага помсти, або чи доцільно некомпетентних і, до того ж, мстивих людей допускати в ревізори?
Штрихи до портретів та репліки
Верховний Суд України ставить крапку
Інша точка зору на критерій оцінки наукових досягнень вченого за індексом цитування
Телеканал «Інтер» як політичний аналог Лисої гори
Хто вони?
Оцінка зовнішнього незалежного оцінювання парламентом
А судді хто?
Весняні загальні збори АПНУ
Криза докотилась і до нашого університету
Ненульовою є імовірність того, що деякі комуністичні лозунги житимуть вічно
Одночасне відзначення 49-ї, 35-ї та 15-ї річниці ВНТУ
Про корисність міністерських звітів
Обласні слухання про рівний доступ до вищої освіти
Кияни і гості столиці в захваті від плагіату
А чи це не докази?
Чи законною є вимога будувати церкви на території державних освітніх закладів?
Полювання на міліцейського «Ізюбра»
Роздуми після «Євробачення»
Листи до ректора
Хто заробляє на солдатах?
Дивне рішення екологічної секції Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки
Зустріч з Анатолієм Гриценком
Золота медаль української журналістики
Сутичка студента з міліціонером
Рейтинг ВНТУ за результатами 2008 року по проекту ЮНЕСКО «ТОП-200 УКРАЇНА»
Всі на вибори!
Наші студенти не лише добре пишуть програми для комп’ютерів, але і добре грають у футбол
Парламентські слухання стратегії інноваційного розвитку України
Надзвичайна подія в університеті
Версія для прокуратури
Ювілейний з’їзд партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»
Два листи до міністра на одному тижні
Герой нашого часу
Телевізійна заява російського президента
За якими критеріями висока честь і блага?
Обласна конференція освітян
Особливості святкування 18-річчя незалежності України
Посвята у першокурсники та річні загальні збори колективу
Презентація книги «Стратегія інноваційного розвитку України»
Лист заступнику директора департаменту вищої освіти
Чернівецький експеримент з навігатором
Розширене засідання Кабінету Міністрів України
Скандальна п’ятниця
Зустріч ректорів з президентом в його резиденції
Чорно-біла субота
Скандал в оточенні президента
Кубок ректора з футболу
Роздуми над новими умовами прийому до ВНЗ
Відкритий лист до головного редактора газети «33 канал»
Грип і президент наступають
Кандидати в президенти
Донецьке «Не склалося!» кандидатам у президенти Віктору Ющенку і Віктору Януковичу
Звернення до прем’єр-міністра
Тріумф Юлії Тимошенко у Євгена Кисельова
Педагогічний експеримент
До міністра за роз’ясненнями
Крамольні думки, що виникли під впливом почутого
Зустріч з міністром внутрішніх справ України
Перше січня
Дзвінок від Юлії Тимошенко
Кілька слів про виступи і програми кандидатів у президенти
Вибори президента України
Два характерні у період сесії телефонні дзвінки
Зустріч Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з активом Вінниччини
Оригінальний хід Юлії Тимошенко у відповідь на виклик, кинутий опозицією і псевдосоратниками з парламентської коаліції
Відповідь на анонімну листівку під девізом «Що він скаже завтра?»
Аналіз другого туру виборів президента України
Розширене засідання колегії обласного управління освіти
Президент України Віктор Янукович
Відставка Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко
Чи стане ефективним Кабмін, створений на думку опозиції з порушенням конституції?
Річні збори Національної Академії педагогічних наук України
Захист Наталії Ляховченко
Перспективний план розвитку Вінницького національного технічного університету до 2017 року
Новий губернатор Вінниччини
Завершення педагогічного експерименту
Друга серія Катиньської трагедії
Чи має моральне право президент держави заради підняття іміджу позбавляти країну цінностей, до створення яких він ніякого відношення не мав
Вінницькому національному технічному університету – 50
Перше підсумкове розширене засідання нового складу колегії міністерства освіти і науки України під головуванням міністра Дмитра Табачника
Післяювілейно-передсвятковий напряг
Післямова
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.